ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/128/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В.
секретар судового засідання Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від Компанії "ПІ ДЖІ ТРЕЙД" ДП компанії "ПАЛМА ГРУП С.А." - адвокат Михайлюк М.С.
від ТОВ "ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" - адвокат Некрасов О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА"
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2020
по справі №916/128/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА"
до Компанії ,,ПІ ДЖІ ТРЕЙД" Дочірнього підприємства компанії ,,ПАЛМА ГРУП С.А."
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дочірнє підприємство ,,Інтегровані логістичні системи"
про стягнення 9942307,26 грн
та за зустрічним позовом Компанія "Пі Джі Трейд" Дочірнє підприємство Компанії "Палма Груп С.А."
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дочірнє підприємство ,,Інтегровані логістичні системи"
про стягнення збитків в розмірі 10001002 грн
У січні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Компанії "ПІ ДЖІ ТРЕЙД" Дочірнього підприємства компанії "ПАЛМА ГРУП С.А." (далі Компанія "ПІ ДЖІ ТРЕЙД"), в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за дистриб'юторським договором в сумі 9 942 307,26 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за дистриб'юторським договором та додатковою угодою про проведення взаєморозрахунків за дистриб'юторським договором, в частині оплати вартості поставлених товарів.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 9 889 616,26 грн. вартості поставлених товарів та 149 134,61 грн. судового збору, в решті позову - закрито провадження у справі.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 рішення місцевого суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17.10.2018 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 у справі №916/128/18 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, Компанія "ПІ ДЖІ ТРЕЙД" звернулась до Господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до ТОВ "ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА", в якій просила стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь суму завданих збитків у розмірі 10 001 002 грн.
В обґрунтування вимог за зустрічним позовом, Компанія "ПІ ДЖІ ТРЕЙД" зазначає, що відповідачем за зустрічним позовом, у зв'язку із розірванням дистриб'юторського договору, шляхом укладення додаткової угоди було завдано Компанії збитки, які складаються з витрат понесених позивачем за зустрічним позовом при виконанні ним його обов'язків за дистриб'юторським договором.
За результатами нового розгляду справи Господарським судом Одеської області прийнято рішення від 22.01.2020, яким у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
В мотивах оскаржуваного судового рішення, суд першої пославшись на висновки, які містяться у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 по цій справі, зазначив, що сторонами у додатковій угоді погоджено, що фактичний залишок заборгованості відповідача перед позивачем, погашається виключно у певний спосіб, зокрема, за рахунок комісійної винагороди, яку дистриб'ютор помісячно отримує від оператора за сприяння в підписанні договору надання логістичних послуг до повного погашення боргу.
На думку суду першої інстанції, відповідачем було вжито усіх належних заходів задля сприяння в укладені договору про надання логістичних послуг, а тому з боку відповідача відсутні ознаки вини щодо невиконання п.2.5 додаткової угоди.
З урахуванням наявних матеріалів справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про зміну сторонами порядку погашення заборгованості, наявності відкладеної обставинними, відсутності в діях відповідача вини щодо невиконання п.2.5 Додаткової угоди та як наслідок не настання у відповідача обов'язку щодо оплати заборгованості за Дистриб'юторським договором, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо вимог за зустрічним позовом, місцевий господарський суд зазначив, що у діях ТОВ "ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" відсутні будь-які ознаки правопорушення, адже свої зобов'язання товариство виконало належним чином та передало у власність Компанії "ПІ ДЖІ ТРЕЙД" майно у встановлені договором строк та кількості, а факт розірвання Договору за взаємною згодою Сторін жодним чином не може кваліфікуватись як протиправна поведінка.
До того ж, як відзначено судом першої інстанції, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження розміру заявлених до стягнення збитків.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2020 у справі № 916/128/18 скасувати частково, а саме - в частині відмови в задоволені первісного позову та хвалити нове рішення у відповідній частині, яким первісний позов задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.
Так апелянт зазначає, що умовами додаткової угоди сторони не визначили конкретної дати чи строку, з настанням якого у відповідача виникає обов'язок з оплати товару, що, однак, не свідчить про відсутність обов'язку останнього оплатити отриманий товар. Умовами додаткової угоди не встановлено жодних обов'язків для позивача як постачальника (у тому числі, щодо укладення будь-яких угод), умови додаткової угоди стосуються порядку оплати відповідачем вже поставленого товару, тобто регулюють виключно виконання обов'язку відповідача та жодним чином не породжують будь-яких обов'язків для позивача.
Відтак, на переконання апелянта, умови, викладені в п. 2.5.2, 2.5.3 додаткової угоди суперечать суті правочину, визначеного ст. 212 ЦК України, а відтак не є відкладальною обставиною у розумінні ч.1ст. 212 ЦК України та не перетворюють дистриб'юторський договір, укладений між сторонами на правочин, щодо якого правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини.
На думку апелянта, невикористання позивачем свого права на укладення договору між ним та третьою особою не може вважатися обставиною, що надає право відповідачу не виконувати свої зобов'язання по оплаті товару, адже відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, серед загальних засад цивільного законодавства визнано принцип свободи договору, який сам по собі виключає можливість примушення до укладення будь-якого договору за відсутності волі однієї зі сторін. Дане положення законодавства, за твердженням апелянта, узгоджується з п. 2.5.1. угоди, в якому сторонами визначено можливість укладення договору та погодження його умов позивачем та ДП «Інтегровані Логістичні системи» виключно цими особами.
Таким чином, як вважає апелянт, факт відсутності між позивачем та ДП «Інтегровані Логістичні системи» договору про надання логістичних послуг, свідчить лише про те, що згадані сторони не змогли погодити ті умови співпраці, що могли б бути доцільними для них. І це жодним чином не є порушенням позивачем договору та додаткової угоди, а відтак не впливає на обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому продукту.
При цьому, доводи відповідача з приводу того, що сторонами у додатковій угоді визначено відкладальну обставину, є на думку скаржника хибними, оскільки умови додаткової угоди стосується лише обов'язків відповідача щодо оплати отриманого товару, а відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України угода буде вважатись умовною, якщо відкладальна обставина поширюється на права та обов'язки обох сторін.
Більше того, як зазначає скаржник, згідно з п. 2.7. угоди, сторони домовилися, що термін виконання дій, зазначених в п. 2.6. цієї угоди - до 30.07.2017. В свою чергу в п. 2.6. договору зазначено порядок здійснення дій, передбачених всіма підпунктами п.п. 2.3.та 2.5.. Тобто, як вважає апелянт, при укладені договору сторони визначили чіткий строк для виконання певного обсягу обов'язків, як компромісного способу погашення відповідачем заборгованості. При цьому, у разі невиконання вказаних дій у визначений угодою строк, відповідач зобов'язаний сплатити заборгованість перед позивачем на загальних підставах.
Щодо встановлення внаслідок дій якої особи не вдалося реалізувати домовленості викладені у додатковій угоді скаржник зазначає, що в день укладення додаткової угоди позивач звернувся до ДП «Інтегровані Логістичні системи» з запрошенням взяти участь у тендері щодо укладення договору про надання позивачу логістичних послуг. Відповідач своїх зобов'язань за додатковою угодою не виконав та не забезпечив жодного сприяння щодо укладення договору між позивачем та ДП «Інтегровані Логістичні системи», адже саме запрошення позивача щодо участі у відповідному тендері було розглянуто ДП «Інтегровані Логістичні системи». ДП «Інтегровані Логістичні системи» звернулось до позивача з комерційною пропозицією щодо укладення договору, яка була розглянута позивачем в порівнянні з іншими контрагентами.
З приводу можливого прострочення позивача, як кредитора апелянт посилаючись на приписи ст.ст. 612, 613 ЦК України зазначає, що позивач як кредитор не допустив прострочення, оскільки жодних дій, які мав би вчинити позивач, додатковою угодою визначено не було, не може йти мова про відмову в прийнятті саме належного виконання, оскільки протягом строку дії додаткової угоди жодних дій боржника, які б свідчили про належне виконання, останнім вчинено не було. За твердженням апелянта, додатковою угодою визначено зобов'язання відповідача здійснити дії щодо сприяння підписанню договору про надання логістичних послуг у строк до 30.07.2019. На думку апелянта, подіями, які б свідчили про виконання зобов'язань дистриб'ютором як боржником у зобов'язанні, є розгляд ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» запрошення позивача щодо участі у відповідному тендері. Усі інші дії були вчинені пізніше вказаної дати, свідчить про неналежне виконання зобов'язань боржника, що прямо визначено ст. 610, 612 ЦК України.
Виходячи з викладеного, апелянт вважає, позиція суду, викладена в оскаржуваному рішенні про відсутність в діях відповідача вини щодо невиконання п.2.5 додаткової угоди, є помилковою та такою, що не ґрунтується на нормах матеріального права та спростовується матеріалами справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від відкрито апеляційне провадження у справі №916/128/18 за апеляційною скаргою ТОВ ,,ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2020.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 призначено справу до розгляду на 15.04.2020.
Судом апеляційної інстанції 20.03.2020 отримано відзив на апеляційну скаргу від Компанії "ПІ ДЖІ ТРЕЙД" в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування свої заперечень Компанія "ПІ ДЖІ ТРЕЙД" зазначає, що повертаючи справу на новий розгляд, Верховний суд зазначив, що при новому розгляді справи треба чітко з'ясувати хто винен у тому, що угоду про надання ДП «Інтегровані Логістичні системи» логістичних послуг не було укладено. Відповідач вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував зазначену обставину, зокрема зазначивши у рішенні про те, що протягом вересня-жовтня 2017 року сторонами було проведено низку переговорів щодо виконання умов додаткової угоди, що підтверджується листуванням електронною поштою. Окрім листів, факт сприяння відповідачем в укладанні договору про надання логістичних послуг, підтверджується нотаріально посвідченою заявою свідка, керівника ДП «Інтегровані Логістичні системи» Чупіри С.В., відповідно до змісту якої вбачається, що Компанія «ПІ ДЖІ ТРЕЙД» всіма своїми силами сприяла укладенню договору про надання логістичних послуг між позивачем та ДП «Інтегровані Логістичні системи» та нотаріально посвідченими заявами генерального директора Компанії «ПІ ДЖІ ТРЕЙД» Лихачова С.М. та представника Компанії «ПІ ДЖІ ТРЕЙД» Макаренко Е.В., зміст яких свідчить про тривале та постійне проведення переговорів з ТОВ «ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА» щодо укладення договору про надання логістичних послуг та погодження його умов.
Отже, на думку відповідача, Компанія «Пі Джі Трейд» всіма своїми силами сприяла (проводила переговори, надавала пропозиції, узгоджувала умови) на виконання п. 2.5. додаткової угоди.
26.03.2020 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано заяву представника ТОВ ,,ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" адвоката Некрасова О.С. про відвід судді в якому він просить відвести суддю Аленіна О.Ю. від розгляду справи №916/128/18. В обґрунтування заяви про відвід заявник посилаючись на приписи ч.3 ст. 36 ГПК України зазначає, що суддя Аленін О.Ю. вже приймав участь у розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції, постанова якої була скасована в касаційному порядку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2020 визнано необґрунтованими відвід судді Аленіна О.Ю. заявлений представником ТОВ ,,ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" та передано справу для вирішення питання про відвід судді Аленіна О.Ю. у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 (суддя Ярош А.І.) у задоволенні заяви представника ТОВ ,,ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" у справі №916/128/18 про відвід головуючого судді Аленіна О.Ю. від розгляду апеляційної скарги ТОВ ,,ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2020 року - відмовлено.
У зв'язку із запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19" розгляд справи 15.04.2020 не відбувся, визначено провести розгляд справи №916/128/18 поза межами встановленого ч.1 ст.273 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19" та терміном його дії.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 призначено справу до розгляду на 24.06.2020.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі №916/128/18 було оголошено перерву до 30.07.2020.
27.07.2020 до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення від Компанії «Пі Джі Трейд» в яких відповідач зазначає, що не погоджується із твердженням позивача з приводу того, що підписання договору про надання логістичних послуг між ДП "ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ" та позивачем не є відкладальною умовою, оскільки Верховний Суд у даній справі висловився про те, що укладення вищевказаної угоди, початок роботи оператора за нею та отримання відповідачем комісійної винагороди від ДП "ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ" є відкладальними умовами, з якими пов'язаний обов'язок відповідача сплатити позивачеві решту заборгованості.
Не погоджується відповідач і з твердження позивача з приводу того, що обов'язок відповідача сприяти підписанню договору про надання логістичних послуг закінчився 30.07.2017, оскільки з урахуванням приписів ст.ст. 598, 599 ЦК України, не укладення такого договору не свідчить про припинення зобов'язання.
До того ж, як відзначає відповідач, він не тільки намагався сприяти укладенню договору про надання логістичних послуг в минулому, а й продовжує сприяти цьому й на теперішній час.
У судовому засіданні, яке відбулося 30.07.2020 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення просив залишити без змін.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ ,,ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням того, що апелянт просить оскаржуване рішення скасувати частково, а саме - в частині відмови в задоволені первісного позову, колегією суддів рішення суду першої інстанції переглядається лише в цій частині.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2016 між ТОВ ,,ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" (продавець) та компанією ,,ПІ ДЖІ ТРЕЙД" (дистриб'ютор) укладено Дистриб'юторський договір №2016-6 (договір), згідно якого продавець зобов'язується передавати у власність дистриб'ютору товари ТМ ЕVYAP (продукт), а дистриб'ютор зобов'язується приймати, оплачувати продукт і здійснювати його дистрибуцію на умовах цього договору та додатків до цього Договору (п.1.1 договору).
Дистриб'ютор зобов'язується своєчасно оплачувати поставлений за цим договором продукт (п.3.2 договору).
У відповідності до п. 4.2. договору оплата здійснюється дистриб'ютором в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в установлені цим договором терміни. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок продавця.
Пунктом 4.4. договору визначено, що продавець надає дистриб'ютору відстрочку платежу за поставлений продукт по торговим маркам ЕVYAP - 30 (тридцять) календарних днів з моменту оформлення накладної на відпуск продукту за умови дотримання дистриб'ютором термінів розрахунків за раніше поставлені партії продукту.
Передача-приймання партії продукту здійснюється сторонами відповідно до накладної, умов цього договору та чинного законодавства України в пункті поставки (п.5.3 договору).
У відповідності до п. 8.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 включно, крім випадків дострокового припинення договору у відповідності до розділу 7 Договору, або за додатковою письмовою згодою сторін. Термін дії договору продовжується відповідно до п.8.2 договору.
У разі якщо на момент закінчення терміну дії договору та наявності заяви від однієї із сторін про небажання продовжувати подальші договірні відносини (або у разі припинення договору за взаємною згодою сторін або за іншими обставинами, передбаченими договором або чинним законодавством) сторонами не виконані будь-які взаємні зобов'язання, договір продовжує діяти до виконання сторонами всіх взаємних зобов'язань та проведення остаточних розрахунків між сторонами (п.8.3 договору).
Згідно з п.10.4 договору замовлення, за яким поставляється продукт, додатки, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи до даного договору, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, вважаються невід'ємною частиною цього договору.
Також, 03.10.2016 між ТОВ ,,ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" (замовник) та компанією ,,ПІ ДЖІ ТРЕЙД" (виконавець) укладено договір на надання послуг з передпродажної підготовки товару №2016-7 у відповідності до п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг з передпродажної підготовки товару, які поставляються замовником по дистриб'юторському договору №2016-6 від 03.10.2016 на умовах і в порядку, передбаченому і цьому договорі.
В подальшому, 10.07.2017 між ТОВ ,,ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" (постачальник) та Компанією ,,ПІ ДЖІ ТРЕЙД" (дистриб'ютор) укладено додаткову угоду про проведення взаєморозрахунків за договором та договором на надання послуг з передпродажної підготовки товару №2016-7 від 03.10.2017 (додаткова угода), в якій сторони погоджуються розірвати за взаємною згодою договір, а також договір на надання послуг з передпродажної підготовки товару №2016-7 від 03.10.2017, відповідно до умов, викладених в цій угоді (п.1.1 додаткової угоди).
З урахуванням п. 1.1 цієї угоди сторони домовились провести остаточні взаємні розрахунки щодо договору на умовах, викладених у розділі II цієї угоди (п. 1.2 додаткової угоди).
У п. 2.1. додаткової угоди сторони погодили, що станом на 30 червня 2017 року баланс активів і взаємних зобов'язань постачальника і дистриб'ютора щодо договору виглядає наступним чином:
Пунктом 2.1.1. додаткової угоди зазначені Активи Дистриб'ютора:
1) товарний запас продукції постачальника у дистриб'ютора - 17 301 447,26 грн. з ПДВ;
2) дебіторська заборгованість клієнтів дистриб'ютора по продукції постачальника - 3 648 509,69 грн. з ПДВ;
3) дебіторська заборгованість постачальника перед дистриб'ютором щодо надання йому компенсацій за виконання умов Договору, а також умов договору маркетингу - 1 248 137,87 грн. з ПДВ.
Пунктом 2.1.2. Додаткової угоди визначені зобов'язання дистриб'ютора: кредиторська заборгованість перед постачальником за отримані товари - 38 670 146,58 грн. з ПДВ.
Таким чином, сторони погодились, що чиста заборгованість дистриб'ютора перед постачальником за договором складає 16 472 051,76 грн. з ПДВ (яка складається: 38 670 146,58 - (17 301 447,26 +3 648 509,69 + 1 248 137,87) = 16 472 051,76 грн. з ПДВ (п. 2.2. додаткової угоди).
У відповідності до п. 2.3.1. додаткової угоди, дистриб'ютор в рахунок своєї заборгованості, зазначеної в п. 2.1.1. цієї угоди, повертає Постачальнику товар на підставі накладних на повернення на загальну суму 17 301 447,26 грн. з ПДВ.
Згідно з п. 2.3.2. додаткової угоди в рахунок своєї заборгованості перед постачальником згідно п. 2.1.2. цієї угоди дистриб'ютор зобов'язується передати постачальнику дебіторську заборгованість своїх клієнтів по товару постачальника на суму 3 648 509,69 грн. з ПДВ. При цьому порядок і умови передачі такої заборгованості визначається по кожному клієнту окремо. Для цього уповноважені представники сторін підписують відповідний реєстр передачі дебіторської заборгованості клієнтів дистриб'ютора в строк до 20.07.2017 року. В цей же строк дистриб'ютор зобов'язаний надати постачальнику акти звірки взаєморозрахунків між Дистриб'ютором та відповідним клієнтом, де буде міститись коректна інформація щодо поточного боргу клієнта перед дистриб'ютором. Форма та порядок щодо заміни кредитора у зобов'язанні складається у відповідності з вимогами чинного цивільного законодавства, зокрема глави 47 ЦК України.
Пунктом 2.3.3. додаткової угоди зазначено, що сторони підписують акт про надання Дистриб'ютору знижки до суми заборгованості Дистриб'ютора перед Постачальником, зазначену в п. 2.1.2. цієї угоди, на загальну суму 8 000 000 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 2.3.4. додаткової угоди встановлено, що сторони проводять залік зустрічних однорідних вимог шляхом зменшення заборгованості Дистриб'ютора перед Постачальником згідно п.2.1.2. цієї угоди на суму заборгованості Постачальника перед Дистриб'ютором, зазначеної в п.п. 3) п. 2.1.1 цієї угоди.
Таким чином, фактичний залишок заборгованості дистриб'ютора перед Постачальником після проведення відповідних взаємних розрахунків за даними балансу активів та взаємних зобов'язань постачальника і дистриб'ютора станом на 30.06.2017 року буде складати 8 472 051,76 грн. з ПДВ, а саме: (38 670 146,58 - 8 000 000,00 - 1 248 137,87) - (17 301 447,26 + 3 648 509,69) = 8 472 051,76 грн. з ПДВ (п. 2.4. додаткової угоди).
Згідно з 2.5. додаткової угоди фактичний залишок заборгованості дистриб'ютора перед постачальником, зазначений в п. 2.4. цієї угоди, погашається виключно в такий спосіб:
- 2.5.1 дистриб'ютор всіма своїми силами сприяє підписанню договору про надання логістичних послуг між ДП "ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ" (оператор) та постачальником - замовником цих послуг. За цим договором оператор надає постачальнику повний спектр логістичних послуг (як по Україні, так і за кордоном), а саме: 1) доставка вантажів та експедирування; 2) митне очищення; 3) зберігання; 4) складська обробка; на відповідних ринкових умовах, узгоджених між постачальником і оператором.
- 2.5.2 дистриб'ютор сплачує фактичний залишок заборгованості перед Постачальником, зазначений в п. 2.5. цієї угоди, за рахунок комісійної винагороди, яку дистриб'ютор помісячно отримує від оператора за сприяння в підписанні договору надання логістичних послуг до повного погашення боргу. Розмір комісійної винагороди і порядок її сплати обговорюються дистриб'ютором і оператором окремо;
- 2.5.3 зобов'язання дистриб'ютора щодо погашення на відповідних умовах заборгованості, зазначеної в п. 2.5.2 цієї угоди, виникають лише після початку роботи постачальника і оператора по договору надання логістичних послуг, і отримання оператором відповідного доходу від надання логістичних послуг.
У відповідності до п. 2.6. додаткової угоди сторони домовилися, що вищезазначені взаєморозрахунки будуть проведені в наступному порядку:
- 2.6.1.сторони виконують п. 2.3.3. і п. 2.3.4. цієї угоди;
- дистриб'ютор виконує п. 2.3.1. шляхом надання накладних на повернення продукту ТМ EVYAP і п. 2.3.2. цієї угоди відповідно до умов передачі дебіторської заборгованості клієнтів від дистриб'ютора до постачальника.
- п. 2.6.3. виконання п. 2.5. цієї угоди.
Пунктом 2.7. додаткової угоди сторони домовились, що термін виконання дій, зазначених в п. 2.6. цієї угоди - до 30 липня 2017 року.
Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач за первісним позовом зазначив, що відповідачем в порушення умов договору не було виконано взяті на себе зобов'язання з оплати одержаного товару в сумі 9 942 307,26 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, в частині первісного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про його необґрунтованість та відсутність підстав для його задоволення.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Виходячи із приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
За приписами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
У відповідності до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
В силу ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Згідно з ч.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Водночас, згідно ч. 2 ст.613 цього кодексу, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
За приписами ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З огляду на викладене, поняття настання обов'язку та настання строку виконання є різними за змістом.
Отже, строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням такої події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, застосування строку оплати товару, встановленого ч.1 ст.692 ЦК, можливе тільки, якщо, зокрема, договором не встановлений інший строк оплати товару.
Так у відповідності до п.4.2 дистриб'юторського договору оплата здійснюється Дистрибютором в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в установлені цим Договором терміни. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок Продавця.
Продавець надає Дистрибютору відстрочку платежу за поставлений Продукт по торговим маркам ЕVYAP - 30 (тридцять) календарних днів з моменту оформлення накладної на відпуск Продукту за умови дотримання Дистрибютором термінів розрахунків за раніше поставлені партії Продукту (п.4.4 договору).
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1, 3 ст.653 ЦК України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
У додатковій угоді 10.07.2017 сторони погодили розірвати за взаємною згодою дистриб'юторський договір, а також договір на надання послуг з передпродажної підготовки товару №2016-7 від 03.10.2017, відповідно до умов, викладених в цій угоді (п.1.1 додаткової угоди).
З урахуванням п. 1.1 цієї угоди сторони домовились провести остаточні взаємні розрахунки щодо договору на умовах, викладених у розділі II цієї угоди (п. 1.2 Додаткової угоди).
Пунктом 2.7. Додаткової угоди сторони погодили, що термін виконання дій, зазначених в п. 2.6. цієї угоди - до 30 липня 2017 року.
Отже, сторонами і в дистриб'юторському договорі, і в Додатковій угоді було визначено строки (терміни) оплати поставленого товару, що виключає в даному випадку можливість застосування строку оплати товару, встановленого ч.1 ст.692 ЦК України.
Також, строки оплати поставленого товару, визначені договором, були добровільно змінені за згодою сторін, в тому числі і позивача, в додатковій угоді і були визначені як вказівками на події, а саме, підписання за сприянням Дистриб'ютора договору про надання логістичних послуг між саме ДП "ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ" (Оператор) та постачальником - замовником цих послуг, початок роботи постачальника і Оператора по вказаному договору і отримання Оператором відповідного доходу від надання логістичних послуг, отримання дистриб'ютором від оператора комісійної винагороди за сприяння в підписанні вказаного договору, за рахунок якої він сплачує фактичний залишок заборгованості перед Постачальником до повного погашення боргу (п.п.2.5., 2.6 Додаткової угоди), так і на строки, а саме, що термін виконання дій, зазначених в п. 2.6. цієї угоди - до 30 липня 2017 року (п.2.7. Угоди).
За приписами ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Так, Верховний суд направляючи дану справу на новий розгляд, в постанові від 17.10.2018 зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили, з вини кого саме не був укладений договір про надання логістичних послуг, як це було передбачено п. 2.5 додаткової угоди від 10.07.2017, і яким чином це вплинуло на наявність чи відсутність зі сторони відповідача прострочення по сплаті заявленої суми боргу.
Так, як зазначалось вище, пунктом 2.5. Додаткової угоди встановлено, що фактичний залишок заборгованості Дистриб'ютора перед Постачальником, зазначений в п. 2.4. цієї угоди, погашається виключно в такий спосіб, зокрема дистриб'ютор всіма своїми силами сприяє підписанню договору про надання логістичних послуг між ДП "ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ" (Оператор) та Постачальником - замовником цих послуг (п. 2.5.1 додаткової угоди).
Слід відзначити, що сторонами не визначено яким саме чином відповідач повинен сприяти підписанню договору про надання логістичних послуг між ДП "ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ" та ТОВ ,,ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА".
Як вбачається з матеріалів справи, протягом червня-жовтня 2017 року сторонами було проведено низку переговорів щодо виконання умов додаткової угоди, а саме підписання договору про надання логістичних послуг, що підтверджується листуванням електронною поштою.
Так, в наявних матеріалах справи містяться електронні листи-переписки представників сторін з приводу погодження тарифів на логістичні послуги та погодження пропозиції на укладення договору про надання логістичних послуг (т.1, а.с 171-182, а.8, а.с. 70-90).
19.09.2017 на адресу ДП «ІЛС» надійшла тендерна пропозиція від Позивача.
25.09.2017 ДП «ІЛС» за сприяння відповідача направило на електронну адресу позивача комерційну пропозицію.
27.09.2017 ДП «ІЛС» було за рекомендацією відповідача направлено ще одну комерційну пропозицію на транспортні послуги через ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
У відповідь на пропозицію 28.09.2017 представник ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» Аріф Секгін (Arif Secgin, mail: ІНФОРМАЦІЯ_2) надіслав лист-відповідь, в якому зазначив, що «ми бачимо, що надані тарифи знаходяться в середнього ціновому сегменті ринку».
09.10.2017 позивач та відповідач на виконання умов п. 2.3.3. додаткової угоди підписали Акт надання знижки №000000171. 1
19.10.2017 відповідач направив позивачу лист №021, яким наполягав на вирішенні питання з виконання п. 2.5. Додаткової угоди та укладення договору про надання логістичних послуг з ДП "ІЛС". При цьому в означеному листі зазначено, що усі пропозиції з надання логістичних послуг, як джерела погашення залишку заборгованості, були відхилені керівництвом ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна», при цьому альтернативного рішення запропоновано не було (т.1, а.с. 169).
25.10.2017 позивачем надано відповідь на лист від 19.10.2017 №021, згідно якого ним висловлено бажання спочатку виконати п. 2.3.2., а саме закрити питання по дебіторській заборгованості та після цього розглядати питання щодо погашення заборгованості з боку відповідача або інших компаній. Позивачем не погоджено перехід до наступного етапу переговорів (т.1, а.с. 170).
В подальшому, протягом жовтня-листопада 2017 року позивачем та відповідачем здійснювалося виконання п. 2.3.2. Додаткової угоди шляхом підписання договорів відступлення права вимоги та актів приймання-передачі від 20.11.2017.
01.12.2017 позивачем та відповідачем на виконання вимог п. 2.3.4. додаткової угоди підписано акт зарахування зустрічних вимог.
04.12.2017 ДП «ІЛС» було отримано лист позивача, яким той відмовив ДП "ІЛС" у співробітництві та укладенні договору.
04.12.2017 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №85- 12.17 щодо сплати заборгованості за договорами дистрибуції.
12.01.2018 відповідачем було направлено відповідь на претензію від 04.12.2017, в якій було запропоновано провести тристоронню зустріч задля вирішення питання розрахунків за додатковою угодою. Відповіді на зазначену претензію позивачем надано не було.
Листом Компанії «ПІ ДЖІ ТРЕЙД» від 12.09.2018 №3 було зроблено чергову пропозицію щодо виконання п. 2.5. Додаткової Угоди та укладення договору про надання логістичних послуг з ДП "ІЛС".
ТОВ «ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА» відповіла листом від 21.09.2018, у якому повідомила про готовність до конструктивного діалогу (погодились на можливість виконання п. 2.5. Додаткової угоди). Другим листом від 28.09.18 Компанія «ПІ ДЖІ ТРЕЙД» продовжила свою пропозицію з врахуванням відповіді від 21.09.18, однак відповіді на цей лист надано не було.
За сприяння Компанії «ПІ ДЖІ ТРЕЙД» було підготовлено та направлено ДП «ІЛС» на адресу ТОВ «ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА» комерційну пропозицію на виконання п. 2.5. Додаткової угоди листом від 21.11.2018 №48, до якої було додано два примірники договору про надання логістичних послуг (т.8, а.с. 106-109).
Окрім вищенаведених листів, факт сприяння відповідачем в укладанні договору про надання логістичних послуг, зокрема підтверджується нотаріально посвідченою заявою свідка ОСОБА_2 (керівник ДП «ІЛС» по 16.05.2018), відповідно до змісту якої вбачається, що Компанія «ПІ ДЖІ ТРЕЙД» всіма своїми силами сприяла укладенню договору про надання логістичних послуг між ДП «ІЛС» та ТОВ «ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА» та нотаріально посвідченими заявами генерального директора Компанії «ПІ ДЖІ ТРЕЙД» Лихачова С.М. та представника Компанії «ПІ ДЖІ ТРЕЙД» Макаренко Е.В., зміст яких свідчить про тривале та постійне проведення переговорів з ТОВ «ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА» щодо укладення договору про надання логістичних послуг та погодження його умов.
Вищевикладене, на думку колегії суддів свідчить про вжиття Компанією «Пі Джі Трейд» дій, зокрема проведення переговорів, листування, надання пропозицій, узгодження умов, на виконання п. 2.5. додаткової угоди, які свідчать про сприяння підписанню договору про надання логістичних послуг між ДП "ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ" та ТОВ «ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА».
В той же час, позивач звертаючись із відповідними позовними вимогами про стягнення заборгованості, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, не визначився які саме дії мали бути вчиненні відповідачем на виконання зокрема п. 2.5.1 додаткової угоди від 10.07.2017.
Судова колегія не приймає до уваги твердження позивача з приводу того, що він в день укладення додаткової угоди 10.07.2017 звернувся до ДП «Інтегровані Логістичні системи» з запрошенням взяти участь у тендері щодо укладення договору про надання логістичних послуг та саме його запрошення було розглянуто ДП «Інтегровані Логістичні системи», оскільки у порушення приписів ст. 74 ГПК України позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували факт звернення 10.07.2017 (в день укладання додаткової угоди) до ДП «Інтегровані Логістичні системи» з запрошенням взяти участь у тендері щодо укладення договору про надання позивачу логістичних послуг.
До того ж, на думку колегії суддів є непослідовними та такими, що суперечать умовам укладеної між сторонами додаткової угоди, дії позивача з проведення тендеру щодо укладення договору про надання логістичних послуг, оскільки у додатковій угоді, з умовами якої позивач погодився, чітко визначено обов'язок відповідача у сприянні підписанню позивачем договору про надання логістичних послуг саме з ДП "ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ".
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 25.03.2020 у справі № 756/1381/17-ц, в якій застосовано принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)".
Так укладаючи додаткову угоду від 10.07.2017 сторони визначили виключний спосіб погашення відповідачем існуючої заборгованості, зокрема за рахунок комісійної винагороди, яку дистриб'ютор помісячно отримує від оператора за сприяння в підписанні договору надання логістичних послуг до повного погашення боргу.
Отже, сторони на власний розсуд визначити у додатковій угоді спосіб погашення відповідачем існуючої заборгованості, та позивач з такими умовами погодився підписавши так додаткову угоду.
Судова колегія відзначає, що позивач, у разі незгоди із умовами додаткової угоди, неможливості її виконання тощо не був позбавлений можливості звернутися до відповідача із пропозицією щодо внесення змін до неї або розірвання. Проте, як свідчать наявні матеріали справи, таких дій позивачем вчинено не було.
До того ж, як свідчать наявні матеріали справи та не заперечується учасниками справи, жодних спорів щодо додаткової угоди від 10.07.2017 між сторонами не існує.
Також слід відзначити, що за твердженням позивача, 20.11.2017 при розгляді пропозиції ДП «Інтегровані Логістичні системи» ним було проведено оцінку ризиків можливої співпраці, зокрема проаналізовано інформацію про ДП «Інтегровані Логістичні системи», яка містилась в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Позивачем було виявлено, що при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №420161600000001057 від 16.12.2016 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, проводяться слідчі дії, в тому числі відносно ДП «Інтегровані Логістичні Системи» та його контрагентів. Крім того, станом на 20.11.2017 в Єдиному державному реєстрі судових рішень були наявні незавершені судові процеси, відповідачем у яких було ДП «Інтегровані Логістичні Системи» (справа №916/1479/17 та справа № 916/1670/17), а підставою даних позовів було неналежне виконання ДП «Інтегровані Логістичні Системи» своїх договірних зобов'язань. За таких умов укладання будь-яких договорів з ДП «Інтегровані Логістичні системи» було визначено як ризикове та таке, що суперечить загальним бізнес-процесам Позивача. Рішенням тендерного комітету позивача від 24.11.2017 за результатами аналізу потенційних контрагентів та оцінки економічної доцільності їх комерційних пропозицій позивачем для укладання договору було обрано ТОВ «НАВІС ГРУП» та 27.11.2017 між позивачем та ТОВ «НАВІС ГРУП» укладено відповідний договір.
Втім, укладаючи додаткову угоду, позивач погодився із тим, що відповідач всіма своїми силами сприяє підписанню договору про надання логістичних послуг, саме з ДП «Інтегровані Логістичні Системи». Жодних іншим кандидатур на укладення договору про надання логістичних послуг, додаткова угода не містить. При цьому, станом на час укладення додаткової угоди, а саме 10.07.2017, інформацію щодо наявності кримінального провадження відносно ДП «Інтегровані Логістичні Системи» могла бути відома позивачеві. Отже, оцінка ризиків щодо укладення договору про надання логістичних послуг з ДП «Інтегровані Логістичні Системи» могла бути здійсненна позивачем до укладення додаткової угоди від 10.07.2017.
До того ж, в матеріалах справи наявна копія електронного листа від 10.12.2018 від начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ЕВ'ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА», яка була адресована ДП «Інтегровані Логістичні Системи», згідно якого позивач запрошував третю особу на участь у тендері з вибору експедитора/митного брокера для надання послуг у Одеському порту та на Одеській митниці у 2019. На думку колегії суддів, з урахуванням встановлення позивачем факту того що укладання будь-яких договорів з ДП «Інтегровані Логістичні системи» є ризиковим та таким, що суперечить загальним бізнес-процесам позивача, такі дії останнього є суперечливими.
Колегія суддів погоджується із твердженням позивача, що договір про надання логістичних послуг з ДП «Інтегровані Логістичні Системи» не було укладено до 30.07.2017, як то визначено сторонами у п. 2.7. додаткової угоди від 10.07.2017, проте не укладення такої угоди не призводить до зміни зобов'язань відповідача щодо сплати заборгованості, момент виникнення яких пов'язується саме укладенням та виконанням договору про надання логістичних послуг.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2020.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2020 по справі №916/128/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 31.07.2020.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Лавриненко Л.В.