30 липня 2020 рокуСправа № 380/2877/20 пров. № А/857/6800/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року (суддя Костецький Н.В., м.Львів, повний текст складено 21 травня 2020 року) у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ) в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не визначення та не виплати позивачу станом на 01.01.2020 суми заборгованості, яка утворилась в результаті проведених виплат за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 не в повному обсязі перерахованого із 01.01.2018 основного розміру пенсії, та невжиття заходів по виплаті такої заборгованості;
зобов'язати ГУПФ провести ОСОБА_1 розрахунок та виплату заборгованості по пенсії, яка утворилась станом на 01.01.2020 в результаті виплати за період із 01.01.2018 по 31.12.2019 не в повному обсязі перерахованого та встановленого із 01.01.2018 його основного розміру пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із 05.03.2019 з врахуванням 100% суми підвищення пенсії, перерахованої із 01.01.2018. Зобов'язано ГУПФ провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, перерахованої із 01.01.2018. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині відмовлених позовних вимог, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції у відповідній частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи вказує, що перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII). Відповідачем перерахована пенсія позивача з 01.01.2018, проте відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) позивачу виплачувалось 50% різниці між розміром перерахованої та розміром отримуваної до цього перерахунку пенсії, а з 01.01.2019 75 % різниці між розміром перерахованої та розміром отримуваної до цього перерахунку пенсії. Зазначає, що положення вказаної Постанови №103 не відповідають актам вищої юридичної сили, а саме статтям 52, 55 Закону №2262-XII. На підставі цього, зауважує, що протягом 2018-2019 років виплату основного розміру пенсії відповідачем проводилась не в повному обсязі, а з розтермінуванням виплати цієї суми. Тому він має право на виплату заборгованості перерахованого із 01.01.2018 та не виплаченого в повному обсязі основного розміру пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 05.03.2019 пенсія колишньому військовослужбовцю підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, у зв'язку із скасуванням пункту 2 Постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (далі - Судові рішення). Тому з 05.03.2019 пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.
В іншій частині щодо відмови позовних вимог, то це суд дійшов висновку, що на момент перерахунку пенсійним органом пенсії позивача з 01.01.2018 Постанова №103 була чинною та не скасованою, відтак, дії ГУПФ щодо виплати з 01.01.2018 50% підвищення пенсії, з 01.01.2019 по 05.03.2019 75% підвищення пенсії не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок за вказаний період проведено на виконання Постанови №103, чинної до 05.03.2019. Крім того, зазначив, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III), за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Відтак, враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при виплаті пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Такі висновки суду першої інстанції, в частині відмовлених позовних вимог, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону №2262-XII.
ГУПФ 01.05.2018 з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови №103, проте з 01.01.2018 по 31.12.2018 виплата складає 50 % підвищення пенсії, з 01.01.2019 по 31.12.2019 підвищення складає 75 % підвищення пенсії, з 01.01.2020 - 100% підвищення пенсії (а.с.7).
Згідно з листом відповідача від 06.02.2019 №72/С-20/07.05-06 позивача повідомлено про те, що відповідно до пункту 2 Постанови №103 з 01.01.2018 по 31.12.2018 виплата пенсій перерахованих пенсій проводиться у розмірі 50%, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75% підвищення пенсії, з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2020. Відтак, пенсія перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
Пунктами 1, 2 Постанови №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-XII до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №70. Визначено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018.
Судовими рішеннями про які згадувалось вище, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 «Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45).
04.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ щодо перерахунку пенсії, на яку позивачу листом від 24.09.2019 повідомлено про те, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсії, призначених згідно з Законом №2262-XII після 05.03.2019 не приймалось. Пенсія призначена, перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.9-10).
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою встановлено нові (підвищені) розміри складових грошового забезпечення військовослужбовців.
21.02.2018 КМУ прийняв постанову №103, якою визначався порядок перерахунку встановлених Постановою 704 складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осію.
Пунктом 2 цієї ж постанови передбачено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Отже, з набранням чинності Постановою №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців на підставі статті 63 Закону №2262-XII та пункту 4 Порядку №45 позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до Постанови №103.
Водночас, в силу приписів частини другої статті 265 КАС пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 втратили чинність з 05.03.2019.
Як слідує із доказів наявних у матеріалами справи, з 01.01.2018 по 31.12.2018 позивачу виплачувалось 50% підвищення розміру перерахованої пенсії, з 01.01.2019 позивачу виплачувалось 75% від підвищення пенсії.
14.08.2019 КМУ прийнято постанову №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 04.09.2019 (далі - Постанова №804).
Цією постановою встановлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови №704 здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Отже, після набрання законної сили Судовими рішеннями, у відповідача, починаючи з 05.03.2019 виник обов'язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100% суми підвищення. Проте, з 04.09.2019 набрала чинності Постанова №804 від 14.08.2019, яка є чинною та підлягає обов'язковому застосуванню відповідачем у справі.
Щодо вимоги позивача зобов'язати ГУПФ провести розрахунок та виплату заборгованості по пенсії, яка утворилась станом на 01.01.2020 у результаті виплати за період із 01.01.2018 по 31.12.2019 не в повному обсязі перерахованого та встановленого із 01.01.2018 його основного розміру пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону №2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Позивач-апелянт вважає, що оскільки починаючи з 2018 року і виплачувалась частинами з урахуванням вимог пунктів 1 та 2 Постанови №103 та станом 05.03.2019 не виплачувалась у розмірі 100% суми підвищення пенсії, то він має право на виплату йому заборгованості невиплаченої в повному обсязі у 2018-2019 роках основного розміру пенсії.
Разом тим, як вірно зазначив суд першої інстанції на момент перерахунку пенсійним органом пенсії позивача з 01.01.2018 Постанова №103 була чинною та не скасованою, відтак, ГУПФ правомірно з 01.01.2018 виплачувало скаржнику 50 % підвищення пенсії, з 01.01.2019 по 05.03.2019 75 % підвищення пенсії.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, перерахованої із 01.03.2018.
При цьому вказаний перерахунок має здійснюватися з врахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача нарахувати компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Згідно із статтями 1, 2 Закону №2050-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пунктом 2 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», який затверджено постановою КМУ від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року в справі №336/4675/17, 21 червня 2018 року в справі №523/1124/17 тощо.
Статтею 3 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року у справі №134/87/16-а.
У зв'язку з тим, що в межах розгляду цієї справи встановлено, що позивачу, під час здійснення перерахунку пенсії було неправомірно обмежено її максимальний розмір (з 05.03.2019), тобто відповідачем було порушено строки виплати позивачу пенсії у належному розмірі, останній має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів (суми пенсії).
Разом з тим, беручи до уваги вищенаведені норми права, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.
В даному випадку, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом №2050-ІІІ, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Слід також зазначити, що у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі №404/6317/16-а, 25 жовтня 2018 року в справі №420/1410/17 зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, враховуючи їх передчасність, оскільки відповідно до статті 4 Закону 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Отже, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації спрямовані на майбутнє та є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 30 липня 2020 року.