ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 липня 2020 року м. Київ № 640/17212/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову у справі
за позовом ОСОБА_1
до Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 21.07.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ;
зобов'язати уповноважену кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур та Офіс Генерального прокурора призначити ОСОБА_1 новий час (дату) для проходження співбесіди (ІІІ етапу атестації).
Одночасно з позовною заявою поивачем подано клопотання про забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 21.07.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором Пановим Василем Миколайовичем.
Заява обґрунтована очевидною протиправністю оскаржуваного рішення. Крім того, позивач зазначає, що оскаржуване рішення Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур створеної при Офісі Генерального прокурора про неуспішне проходження прокурором атестації відповідно до пункту 6 розділу 5 Порядку проходження прокурорами атестації затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 є підставою для видання керівником регіональної прокуратури наказу про звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
В разі прийняття керівником Прокуратурою Харківської області чи Офісу Генерального прокурора наказу про звільнення позивача на підставі оскаржуваного рішення, вказане призведе до негативних наслідків не лише для позивача, не лише істотно ускладнить, але й унеможливить виконання судового рішення у даній справі.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог (аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року №826/16365/17).
Позивачем до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Оцінюючи доводи позивача суд зазначає, що законодавство передбачає ефективні засоби відновлення в судовому порядку прав незаконно звільненої особи роботодавцем: 1) рішення суду про поновлення на посаді підлягає до негайного виконання; 2) за весь час вимушеного прогулу на користь незаконно звільненої особи стягується середній заробіток; 3) у випадку затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді особа вправі позиватися про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду.
За таких підстав та враховуючи, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду відсутні підстави стверджувати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання у запропонований позивачем спосіб на даній стадії фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, а тому заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Р.О. Арсірій