ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 липня 2020 року м. Київ № 640/16279/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до треті особи:Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни Акціонерне товариство «Банк Форвард»; Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни (далі - відповідач), за участі третіх осіб: Акціонерне товариство «Банк Форвард», Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», в якому просить суд:
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни у виконавчому провадженні № 60598588, про арешт коштів боржника ОСОБА_1 в частині накладення арешту на грошові кошти що мстяться на рахунку картки № НОМЕР_7 ( НОМЕР_2 ) відкритий в AT КБ «ПриватБанк» для зарахування соціальних виплат та відмову у знятті арешту - незаконними;
- скасувати постанову від 26.12.2019 року, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків ( Вольф) Тетяни Леонідівни, у виконавчому провадженні № 60598588, про арешт коштів боржника ОСОБА_1 в частині накладення арешту на грошові кошти що містяться на рахунку картки № НОМЕР_1 НОМЕР_2 ) відкритий в AT КБ «ПриватБанк» для зарахування соціальних виплат та зобов'язати його вчинити дії щодо негайного зняття арешту та відповідних обмежень на кошти соціальних виплат ОСОБА_4 .
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю накладення арешту на грошові кошти на рахунку, на якому обліковуються соціальні виплати позивачу.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності своїх дій, вказавши, що жодних документів з повідомленням про те, що на кошти, які знаходиться па рахунку боржника, заборонено звергати стягнення від банківських установи, на адресу приватного виконавця не надходили. Наголошено, що під час винесення постанови про арешт коштів виконавець самостійно не може знати чи поширюється на певний рахунок спеціальний режим.
Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на наявні клопотання сторін, у відповідності до положень частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження №60598588 з примусового виконання виконавчого напису №2204, виданого 31.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розумовою О.І. щодо стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованість в розмірі 12907,16 грн.
В подальшому, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків ( Вольф) Тетяною Леонідівною від 26.12.2019 ВП №60598588 накладено арешт на кошти грошові кошти боржника, що містяться на рахунках.
Не погоджуючись з вказаною постановою про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на грошові кошти що містяться на рахунку картки № НОМЕР_1 НОМЕР_2 ) відкритий в AT КБ «ПриватБанк», позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Заходи примусового виконання рішень визначені в ст. 10 зазначеного Закону, серед них, зокрема: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 цього Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника в рамках процедури примусового виконання виконавчого документу врегульовано ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, за змістом норм ч.ч. 1, 2 і 4 цієї статті Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Також частинами 1 - 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Зі змісту наведених норм матеріального права можна дійти висновку, що приватний виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу застосувати арешт коштів боржника (фізичної особи), що знаходяться на рахунку такого боржника у банківській установі, за винятком коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» наведений у ст. 73 зазначеного Закону. Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Зі змісту процитованих вище норм ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що окремі види соціальних виплати відносяться до законодавчо визначеного переліку коштів, на які забороняється здійснення стягнення в рамках виконавчого провадження, а саме таких, як: одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини, інша допомога на дітей, передбачена законом.
З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 є багатодітною матір'ю (посвідчення НОМЕР_3 , видане виконавчим комітетом Броварської міської ради), знаходить на обліку в УСЗН Броварської міської ради та отримаю соціальні виплати: щомісячна одноразова допомога при народженні дитини, державна соціальна допомога дитині померлого годувальника. Допомога на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях.
В ході судового розгляду установлено, що згаданий рахунок (картки № НОМЕР_4 ) відкритий в AT КБ «ПриватБанк»), зокрема, використовується для виплати позивачу вказаних соціальних виплат.
У контексті з наведеним суд звертає увагу на зміст ст. 46 Конституції України, якою встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 07.10.2009 № 25рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується ст.ст. 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Норми ст. 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
Отже, наведене вище у сукупності дає підстави для висновку, що накладення арешту на весь рахунок боржника (фізичної особи) у банку, який призначений для виплати соціальної допомоги, унеможливлює своєчасне отримання таким боржником у встановленому законом розмірі гарантованої Конституцією України грошової соціальної допомоги, що призводить до порушення його конституційних прав громадянина.
Разом з тим, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, ОСОБА_1 зверталась до приватного виконавця із заявами, в якій повідомляла, що вказаний рахунок був відкритий в АТ КБ «Приват Банк» для виплат соціальної допомоги, на підтвердження чого додавала довідку банку та просила зняти арешт з карткового рахунку в названому Банку.
У контексті з наведеним, суд враховує положення ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», якої визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Зокрема, однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Таким чином, відповідач отримав від позивача повідомлення з документальним підтвердженням (а саме, довідкою банку) про те, що на арештованому рахунку боржника в АТ КБ «ПриватБанк» ймовірно можуть знаходитися кошти у вигляді соціальної допомоги. Беручи до уваги встановлений Законом України «Про виконавче провадження» порядок звернення стягнення на кошти боржника, а також гарантоване право на соціальні виплати, приватний виконавець мав вжити заходів щодо перевірки відповідних обставин та зняти арешт з коштів боржника (позивача) в частині накладеного ним арешту на кошти такого боржника, що надходять на спірному картковому рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», саме як соціальна допомога.
Проте таких заходів відповідачем, як свідчать наявні у справі матеріали, вжито не було, чим допущено порушення прав позивача на соціальний захист, гарантований Конституцією України. Протилежного суду на час розгляду справи відповідачем не доведено.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з положень п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У даному випадку, дотримуючись принципів верховенства права, законності, поділу влади, в межах компетенції, визначеної Конституцією та законами України, а також виходячи з повноважень суду, визначених ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та замість зобов'язання державного виконавця скасувати оскаржувану постанову, застосувати той спосіб захисту порушених прав позивача, який є ефективним відповідно до встановлених обставин та правового регулювання спірних відносин та належить до компетенції суду, а саме: визнати протиправною та скасувати постанову в частині накладення арешту на суму щомісячної одноразової допомоги при народженні дитини, соціальної допомоги дитині померлого годувальника, допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни (м.Київ, вул .Ю.Поправки, 6, оф 15.) щодо накладення арешту на кошти, отримані ОСОБА_1 ( і.п.н. НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) в якості щомісячної одноразової допомоги при народженні дитини, соціальної допомоги дитині померлого годувальника, допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків ( Вольф) Тетяни Леонідівни від 26.12.2019р. ВП №60598588 про арешт коштів ОСОБА_1 ( і.п.н. НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) в частині накладення арешту на суми щомісячної одноразової допомоги при народженні дитини, соціальної допомоги дитині померлого годувальника, допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях на рахунку НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_1 ( і.п.н. НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 )
4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80грн. відшкодувати на користь ОСОБА_1 ( і.п.н. НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни (м.Київ, вул .Ю.Поправки, 6, оф 15.)
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян