ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 липня 2020 року м. Київ № 640/12406/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а саме невнесенняним подання до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про повернення готівковими коштами ОСОБА_1 помилково зарахованого до державного бюджету збору з операцій придбаванння (купівля-продаж) нерухомого майна у розмірі 23 662,60 грн.; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві внести подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про повернення готівковими коштами ОСОБА_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) помилкового зарахованого до державного бюджету збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, сплаченого при укладенні договору купівлі - продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у сумі 23 662, 60 грн.
Ухвалою суду від 09.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.03.2019р. позивачем вперше придбано житло та сплачено 23 662,60грн. коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомості. Надалі позивач, керуючись п. 15-3 Порядку сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, звернувся до відповідача із заявою щодо повернення сплачених ним коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомості у зв'язку з їх помилковою сплатою, у задоволенні якої відповідач необґрунтовано, на думку позивача, відмовив, з огляду про що, позов просив задовольнити у повному обсязі.
16 липня 2020 року відповідачем подано відзив на позов, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
19 березня 2019 року між позивачем (Покупець) та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СТІМА КЕПІТАЛ» (Продавець) укладено договір купівлі - продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т.В. та зареєстровано у реєстрі №528, згідно з яким позивач придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 2 366 260, 00 грн.
Відповідно до квитанції № б/н від 19.03.2019р. позивачем з операції придбання нерухомого майна сплачено пенсійний збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 %, що становить 23 662, 60 грн. Як зазначає позивач в позовній заяві, вищезазначене нерухоме майно (житло) ним придбано вперше.
Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач 02.04.2020р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 22.04.2020р. №2600-0502-8/49732 відмовило позивачу у поверненні коштів, у зв'язку із відсутністю правових підстав для їх повернення, а також повідомило право громадянина на звернення до суду з позовом про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача та у зв'язку із цим зобов'язання вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно тверджень позивача, наведених у позовній заяві, ним придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 19.03.2019р. інша нерухомість ним не придбавалася.
Відповідачем вказані відомості в порядку виконання обов'язку, визначеного частиною другою статті 77 КАС України не спростовані та судом зворотного не встановлено.
Станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018р. у справі №819/1249/17.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з квитанції від 19.03.2019р. № б/н та не заперечується відповідачем, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна сплачено позивачем на рахунок Державного бюджету України, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, який спрямовано до спеціального фонду Державного бюджету.
За відсутності доказів щодо придбавання позивачем житла не вперше, останній має право на повернення суми помилково сплаченого збору.
Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 вказаного порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:
- заяви платника;
- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;
-платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
З цього приводу суд зазначає, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені у визначеному законом порядку саме в ході розгляду даної адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов'язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним за свою суттю способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.
Виходячи із встановлених обставин по справі, а також доказів у справі, а саме Інформацій довідки відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність іншого нерухомого майно та виходячи з вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбаває житло вперше, а тому позивач має право на повернення помилково сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири.
У той же час, оскільки відповідачем фактично допущено протиправну бездіяльність щодо не сформування та не подання до Головного управління державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від договірної вартості квартири, суд з урахуванням норм ч. 2 ст. 9 КАС України задовольняє позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не сформування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі - продажу квартири від 19.03.2019р. у розмірі 23 662,60грн., що підтверджується квитанцією №б/н від 19.03.2019р. та зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення помилково сплаченого позивачем збору у розмірі 23 662,60грн. на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплата якого підтверджується квитанцією № б/н від 19.03.2019р.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю.
З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо не сформування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від договірної вартості квартири у сумі 23 662,60 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору у розмірі 23 662,60грн., на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу, сплата якого підтверджується квитанцією № б/н від 19.03.2019р.
Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80грн.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін