29 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2768/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
01 червня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання неправомірним та скасування рішення №431 від 11.12.2019 відділу з питань та перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника призначенні дострокової пенсії за віком та зобов'язання відділу з питань та перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 з 25 квітня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням відділу з питань та перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області №431 від 11.12.2019 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку в зв'язку переходом з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 з 25 квітня 2019 року, оскільки померлий чоловік ОСОБА_2 був відрядженим для участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та не мав статусу військовослужбовця (військовозобов'язаного, призваного на військові збори). Позивач вважає, що вказане рішення відповідача є незаконним, порушує права позивача, оскільки її померлий чоловік ОСОБА_2 брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період проходження спеціальних зборів, будучи мобілізованим до військової частини, а тому прирівнюється до військовослужбовців.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/2768/20, клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
30 червня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 81/, у якому представник ГУ ПФУ в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що аналіз наданих документів та документів архівної справи ОСОБА_2 показав, що чоловік позивача був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. У період з 22.08.1986 по 27.08.1986 ОСОБА_2 був відряджений ВАТ "Лубенське авто-транспортне підприємство №156355" на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оскільки, ОСОБА_2 був відряджений для участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та не мав статусу військовослужбовця (військовозобов'язаного, призваного на військові збори) управління винесло рішення №431 від 11.12.2019 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 25 квітня 2019 року.
02 липня 2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 85/, у якій зазначено, що з листа Лубенського районного військового комісаріату від 13.02.2020 вбачається, що ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 22.08.1986 по 27.08.1986 в складі автоколони військового типу №2216, сформованої на базі автотранспортного підприємства 15355. Спецформування - автоколона №2216, як окремий підрозділ, у 1986 році увійшла до складу військової частини НОМЕР_1 . Крім того, вказано, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 року встановлено, що ОСОБА_2 у період проходження військових зборів з 22.08.1986 року по 27.08.1986 року відноситься до категорії військовослужбовців. Військовозобов'язані, призвані на збори, набувають статусу військовослужбовців. Вони зараховуються до особового складу Збройних Сил, на них розповсюджується дія військового Статуту і вони несуть військові обов'язки.
У період із 18.06.2020 по 28.07.2020 суддя Сич С.С. перебувала у відпустці.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Матеріалами справи підтверджено, що 12.08.1978 укладено шлюб між позивачем та ОСОБА_2 /а.с. 49/.
13.11.2009 ОСОБА_2 помер, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 14.11.2009, копія якого міститься у матеріалах справи /а.с. 51/.
Протоколом органу Пенсійного фонду №2385 від 12.07.2011 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за віком з 18.09.2010 /а.с. 53/.
09.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до Лубенського ОУПФУ із заявою про перерахунок пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 із 25 квітня 2019 року /а.с. 44/.
Рішенням відділу перерахунків пенсій № 11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.12.2019 №431 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку в зв'язку переходом з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 з 25 квітня 2019 року, оскільки померлий чоловік ОСОБА_2 був відрядженим для участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та не мав статусу військовослужбовця (військовозобов'язаного, призваного на військові збори) /а.с. 26/.
В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що аналіз наданих документів гр. ОСОБА_1 та документів архівної пенсійної справи ОСОБА_2 показав, що померлий чоловік ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. В період з 22.08.1986 по 27.08.1986 був відряджений ВАТ "Лубенське авто-транспортне підприємство №156355" (довідка форми №122 за №89 від 05.04.1999) на роботи по ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС. На дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав статусу військовослужбовця (військовозобов'язаного, призваного на військові збори). Згідно довідки Галузевого державного архіву МО України №179/г/ВОЗ/2571 від 08.10.2019 підтвердити участь ОСОБА_2 в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС немає можливості.
Не погодившись з рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 11.12.2019 №431, позивач звернувся до суду даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом України від 09.07.03 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
У частині 1 статті 9 Закону № 1058-IV наведено види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з преамбулою Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII) він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
За правилами статті 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Примітка вказаної статті визначає, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Таким чином, до військовослужбовців у розумінні статті 10 Закону № 796-ХІІ належать військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Довідками Лубенського районного військового комісаріату Полтавської області від 22.01.2020 №124 та Лубенського об'єднаного міського військового комісаріату Полтавської області від 04.09.2000 №4/693 підтверджено, що ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі АК 2216 н.п. м. Чорнобиль з 22.08.1986 по 27.08.1986 і працював в 30 км. зоні відчуження /а.с. 15, 48/.
У військовому квитку ОСОБА_2 наявний запис про те, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 22.08.1986 по 27.08.1986 у складі в/ч АК 2216 /а.с. 47, зворот а.с. 47/.
ОСОБА_2 мав статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1, що підтверджується копіями посвідчення Серії НОМЕР_3 виданого Полтавською ОДА 06.04.1999 та вкладки № НОМЕР_4 до посвідчення /а.с. 10/.
Матеріалами пенсійної справи ОСОБА_2 підтверджено, що ОСОБА_2 було призначено пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст.ст. 49, 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /а.с. 66/.
Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №127 від 16.02.2010 захворювання та причина смерті ОСОБА_2 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 20/.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 листопада 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у справі №2а-1253/10/1618, встановлено, що ОСОБА_2 , 1953 р.н. брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 р, внаслідок чого став інвалідом. ОСОБА_2 був призваний на військові збори і проходив службу у в/ч НОМЕР_5 (АТП-15355). /а.с. 22-24/.
Отже, померлий чоловік позивача - ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний, призваний на військові збори.
Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 не мав статусу військовослужбовця (військовозобов'язаного, призваного на військові збори).
Таким чином, оскаржуване рішення №431 від 11.12.2019 відділу з питань та перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11 грудня 2019 року №431.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відділу з питань та перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 з 25 квітня 2019 року, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У даній справі оцінка правомірності оскаржуваного рішення стосується лише тих мотивів, які наведені відповідачем у спірному рішенні від 11 лютого 2019 року №431.
У оскаржуваному рішенні відповідачем не вирішувалося питання перерахунку пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 із 25 квітня 2019 року, про що у своїй заяві просить позивач. Надання ж оцінки заяві і доданим до неї документам, які не були предметом розгляду уповноваженим на вчинення таких дій органом державної влади, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки належним чином не розглянув заяву позивача та не надав оцінки всім поданим позивачем документам, позовна вимога про зобов'язання відділу з питань та перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 з 25 квітня 2019 року, є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Натомість, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 грудня 2019 року за №3506, з урахуванням висновків суду.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією від 13 червня 2020 року №15-7363738/0 /а.с. 34/ та випискою про зарахуванням збору до спеціального фонду державного бюджету України.
З огляду на вищевикладене, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11 грудня 2019 року №431.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 грудня 2019 року за №3506, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич