30 липня 2020 року Справа № 160/5858/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.05.2020 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій просить:
- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника - з 28.01.2020 року відповідно до ст. ст. 36, 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року подальшими змінами та доповненнями за померлого ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. ст. 36, 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року подальшими змінами та доповненнями за померлого ОСОБА_2 , починаючи з 28.01.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 28.01.2020 року вона звернулася до відповідача з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача від 31.01.2020 року №36/03.22-19 їй було відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі того, що між нею та ОСОБА_2 розірвано шлюб та на момент смерті ОСОБА_2 вони не були чоловіком та дружиною.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду письмовий відзив на позов у якому зазначив, що право на отрмання пенсії у звязку з втратою годувальника може бути призначена лише на умовах, визначених в ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де головною умовою призначення такого виду пенсії є наявність сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Позивач надала відповідь на відзив, в якій зазначила, що Відзив є пезпідставним та необгрунтованим. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з 17.03.2003 року та отримує пенсію по інвалідності згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV).
04.06.1993 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено шлюб.
10.07.2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що складено відповідний актовий запис №34 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр'ївському районах та місту Павлограду Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та видано Свідоцтво про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_2 та Серія НОМЕР_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер. Даний факт підтверджується Свідоцтвам про смерть Серія НОМЕР_4 .
28.01.2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 .
Листом від 31.01.2020 року №36/03.22-19 ОСОБА_1 було відмовлено переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі того, що між нею та ОСОБА_2 розірвано шлюб та на момент смерті ОСОБА_2 вони не були чоловіком та дружиною.
Не погоджуючись із такою відмовою позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, є Закон № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до положень статті 5 цього Закону він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
За правилами частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абзац 22 статті 1 Закону № 1058-IV).
Згідно пункту 3 частини 1 статті 9 цього Закону одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Абзацом 1 частини 1 статті 36 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині 2 статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
За правилами частини 2 вказаної статті непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років <…>; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
У цій статті визначені, зокрема, умови, за яких членам сім'ї, зазначеним у її другій частині, призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника.
Зі змісту вказаних норм убачається, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім'ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов'язків.
Вжиті в Законі № 1058-IV поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За частиною 1 статті 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі статтею 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 2 статті 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.
Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб'єкта правовідносин між собою.
У законодавстві про пенсійне забезпечення ясно й однозначно визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без шлюбу, не належать.
Судом встановлено, що з 04.06.1993 року по 10.07.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, а також позивач перебувала на утриманні чоловіка.
На момент смерті ОСОБА_2 шлюб було розірвано.
Нормативний підхід до розуміння зазначених положень закону в контексті встановлених обставин справи дає підстави дійти такого правового висновку.
У розумінні пункту 1 частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім'єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 березня 2015 року № 21-615а14.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова відповідача в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з причини того, що на момент смерті ОСОБА_2 між ними було розірвано шлюб і вони не були чоловіком та дружиною є обгрунтованою та причин для визнання її незаконною та скасування немає.
Відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч наведеним вимогам позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позов, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 90,139,242-243,245-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна