28 липня 2020 року Справа №160/1663/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши позовну заяву Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі - ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання податкового повідомлення-рішення від 03.10.2019 року № 0007864608 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та збільшення суми грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі військового збору, пені на суму 2022150 грн.19 коп. протиправним;
- скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2019 року № 0007864608 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та збільшення суми грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі військового збору, пені на суму 2022150,19 гривень.
Ухвалою суду (суддя Кадникова Г.В.) від 17.02.2020 року позовну заяву Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, було залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року (суддя Кадникова Г.В.) позовну заяву Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, було повернуто позивачу, з підстав передбачених п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду ухвалу від 24.06.2020 року було скасовано, справу було направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно розпорядження керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду №206 д від 06.07.2020 року призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справу розподілено судді Ількову В.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року позовну заяву Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду від 07.07.2020 року товариством до суду було подано клопотання щодо усунення недоліків позовної заяви, викладені в ухвалі суду від 07.07.2020 року.
Під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі встановлені такі обставини по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини 3 статті 131-2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Відповідно до пункту 19 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
У відповідності до частини 1 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Згідно з частиною 2 статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 4 статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (надалі - Закон № 5076-VI) адвокатом може бути фізична особа, яка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Отже, з 01.01.2019 року представництво інтересів позивача (в тому числі з правом подання позову до суду) має здійснюватись адвокатом або законним представником.
Судом встановлено, що позовна заява від імені Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" подана та підписана представником за довіреністю - Т.Г. Дружиною.
Згідно ч.2 ст. 57 КАС України, у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч.2.ст. 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до абз. 20 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно ч. 6 ст. 12 КАС України, справами незначної складності є:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Слід зазначити, що віднесення справи до категорії справ незначної складності відбувається ухвалою суду, в якій визначається порядок провадження (загального або спрощеного), за яким буде відбуватись розгляд справи.
З аналізу наведеної норми, обставин справи та предмету заявленого позову, судом не встановлено наявність підстав для віднесення предмету заявленого позову до справ незначної складності.
На підставі викладеного слід дійти висновків, що ця справа не може бути справою незначної складності, оскільки потребує ретельного дослідження в судовому засіданні із заслуховуванням позицій представників сторін.
Належних доказів на підтвердження своїх повноважень, представником позивача не надано.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позивачу необхідно надати до суду належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги станом на час звернення до суду, а також ордеру, виданого на підставі такого договору.
Додатково слід зазначити, про те, що в матеріалах справи наявна копія ордеру ПТ №108669 на надання правової допомоги від 26.12.2018 року, однак, цей ордер не є належним доказом щодо підтвердження повноважень особи, якою підписано позовну заяву з огляду на таке.
Так, відповідно до пунктів 4, 5, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України. Ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правову допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро / адвокатського об'єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро / адвокатського об'єднання, яке видає ордер; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат"); підпис адвоката, який правову допомогу, якщо ордер виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі "Адвокат"); підпис керівника адвокатського бюро / адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро / адвокатського об'єднання у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро / адвокатським об'єднанням.
Отже, законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога".
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19)
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що повноваження адвоката на представництво позивача в суді повинні бути підтверджені вірно заповненим оригіналом ордеру, виданим на ведення справи в конкретному суді, заповненим у відповідності до вищенаведеного Положення № 36.
Таким чином, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені ордером, виданим на ведення справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді.
У поданому ордері відсутня назва органу в якому надається правова допомога, натомість вказано "у судах всіх юрисдикцій і інстанцій в Україні", що не відповідає вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів.
Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений, зокрема з ініціативи суду.
Враховуючи вищезазначеного, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви з урахуванням ст.121 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.121, 241 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про продовження строку для усунення недоліків позову.
Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання до суду:
- доказів на підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву, щодо належного представництва Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" - Дружиною Т.Г., на час подання позовної заяви до суду.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Позивач: Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49008, м .Дніпро, вул. Криворізька, 1, код ЄДРПОУ 14308368).
Відповідач: Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби (49600, м. Дніпро, пр. О. Поля, 57, код ЄДРПОУ 40980025).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В Ільков