27 липня 2020 рокуСправа № 921/114/16-г/3
про повернення скарги без розгляду
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровець Я.Я.
розглянув матеріали скарги №45 від 10.07.2020 (вх №4714 від 21.07.2020) Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" (с. Білобожниці, Чортківський район, Тернопільська область) на дії Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано - Франківськ)
у справі №921/114/16-г/3
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" пров. Шевченка, 12, м. Київ, 1, 01001
до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" с. Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область, 48530
про cтягнення заборгованості в сумі 359 678, 98 грн.
Встановив:
21 липня 2020 року Приватне агропромислове підприємство "Білобожницьке" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із скаргою (вх. № 4714) на дії Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано - Франківськ), згідно якої просить суд визнати дії органу ДВС незаконними та вилучити з арешту автомобіль ЗІЛ 4316, 1992 року випуску, державний номер 98-75 ТЕР, що не є власністю підприємства.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 21.07.2020, для розгляду скарги визначено суддю Боровця Я.Я.
15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Господарський процесуальний кодекс України у частині 1 статті 4 гарантує право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку.
За змістом частин 2, 3 статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви клопотання, заперечення визначені у статті 170 ГПК України.
Так, частиною 1 статті 170 ГПК України встановлено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Зі змісту скарги вбачається, що остання не містить посилання на номер справи, прізвища та ініціалів судді (суддів), а також скарга не містить посилання щодо того, по якому саме наказу (номер, дата його винесення) у зведеному виконавчому провадженні ВП 53029775 вчинено відповідні виконавчі дії, які оскаржуються.
Якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського судочинства. Це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднані судові рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції.
Суд встановив, що до поданої скарги додана постанова від 25.05.2020 зведеного виконавчого провадження ВП53029775 про арешт майна боржника, з якої вбачається про перебування на виконанні разом із провадженням господарської юрисдикції (накази Господарського суду Тернопільської області №921/109/13-г від 23.05.2013, №921/114/16-г/3 від 07.12.2017, №921/114/16-г/3 від 21.11.2016, №921/109/13-г від 23.05.2013, №921/352/14-г/16 від 27.06.2014, №2/107-1849 від 23.02.2010, №921/195/17-г/8 від 09.09.2019), ще й рішення іншого не судового органу - №9 від 03.03.2014 УПФ в Чортківському районі.
У Постанові від 12.09.2018 у справі № 906/530/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність оскарження у порядку адміністративного судочинства рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, скарга не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Згідно з частини 4 статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Таким чином, подана скарга не відповідає вимогам частин 1 статті 170 ГПК України щодо оформлення письмової заяви, тому підлягає поверненню заявнику без розгляду.
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до п. 9.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (дійсна), де зазначено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим вимогам ГПК, з доданням до неї документів. У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.
Так, пунктом 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що до скарги додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії заяви і доданих до неї документів.
Як визначено статтею 172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з скаргою зобов"язані до подання скарги надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документі з листом з описом вкладення.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 встановлено, що підтвердженням прийняття для пересилання поштового відправлення є бланк опису вкладення, який заповнюється відправником у двох примірниках із зазначенням адреси одержувача, кількості предметів, вартості кожного з цих предметів. Працівник об'єкта поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення (п. 61 Правил).
Водночас, відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок", п. 2 Правил надання послуг поштового зв"язку, підтвердженням надання послуг поштового зв'язку є документ (розрахунковий документ) встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів учасникам у справі є бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з документом, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Однак, як вбачається із скарги, скаржник не надіслав відповідні копії для іншого учасника справи - стягувачу.
Крім того, пунктами 2 та 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін визначено як основні засади (принципи) господарського судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Для забезпечення рівності учасників судового процесу та змагальності Господарський процесуальний кодекс України передбачає, серед іншого, обов'язок осіб, які звертаються до суду з позовною заявою, заявами по суті справи, надсилати копії таких заяв та доданих до них документів іншим учасникам справи. Незважаючи на відсутність в Господарському процесуальному кодексі України прямої вказівки про необхідність надсилання копії заяви (клопотання) про витребування доказів іншим учасникам справи, з метою дотримання вищезазначених принципів господарського судочинства, заявник повинен надіслати копію заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Отже, неотримання учасником справи копії скарги позбавляє його можливості відповідним чином скористатися своїми правами (заперечити проти скарги, надати суду свої пояснення тощо) у судовому засіданні, чим порушуються його процесуальні права.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції, включає в себе обов'язок заявника належним чином інформувати сторони про подання скарги до суду шляхом направлення їм копії такої заяви з додатками.
Отже, скаржником не подано належних доказів направлення всім учасникам зокрема - стягувачу) усіх документів, що є додатками до скарги згідно викладеного у ній переліку, які надійшли до суду.
Також, статтею 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктом 5.27 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", встановлено вимоги засвідчення копії документів, зокрема відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Як вбачається із скарги скаржником додано ксерокопії документів, які не засвідчені належним чином, зокрема: не вказано - назви посади, особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища.
А тому, такі ксерокопії документів не можуть бути належними та допустимими доказами при розгляді даної скарги.
Керуючись ч. 1 ст. 170, 234, 235, 339 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу №45 від 10.07.2020 (вх.№4714 від 21.07.2020) Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке", с.Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область на дії органу ДВС . - повернути заявнику без розгляду.
Додаток:
- скарга №45 від 10.07.2020 (вх.№4714 від 21.07.2020) і додані до неї документи, всього на 12-ти арк., в тому числі конверт.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає оскарженню.
Ухвалу підписано "30" липня 2020 року .
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя Я.Я. Боровець