28.07.2020 Справа № 920/508/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/508/20
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 12-А, ідентифікаційний код 34809641, ел. пошта - info@sk-ridna.com.ua),
до відповідача: фізичної особи-підприємця Лендіч Максима Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1)
про стягнення 39 911,10 грн.
27.05.2020 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до відповідача, відповідно до якого просить стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 39 911,10 грн, а також покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги вмотивовані наявністю у позивача права на отримання від відповідача відшкодування збитків (компенсації виплаченого страхового відшкодування, вартості усунення відповідних недоліків ремонтних робіт) у зазначеному розмірі.
У позовній заяві позивачем наведено орієнтовний розмір судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, який складається з судового збору в сумі 2102,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.06.2020 у справі № 920/508/20 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/508/20; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи по суті призначити в судове засідання на 28.07.2020, 10:00; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 03.07.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 17.07.2020; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 28.08.2020.
Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 40021, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 122, кв. 139.
Станом на 28.07.2020 від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 ГПК України.
Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
15.07.2019 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Рідна» (позивачем у справі, страховиком) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зроблено» (страхувальником) укладено договір № ВТО/091/19 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (далі - договір страхування), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону та пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної майну третіх осіб у зв'язку із наданням страхувальником послуг за укла деними ним договорами підряду з надання послуг по ремонту квартир.
У листопаді 2019 року страхувальник звернувся до позивача (страховика) із заявою-повідомленням про отримання від замовника ремонту квартири № 58 за адресою: м. Київ, вул. Богданівська, буд. 7-В претензії про усунення недоліків, а саме нерівностей, просідання ламінату у вітальні, спальні. Проведеною перевіркою встановлено, що вказані недоліки виникли внаслідок неналежного виконання ремонтних робіт (неякісно залита стяжка, пошкоджено ламінат) підрядником, а саме фізичною особою-підприємцем Лендіч Максимом Вадимовичем (відповідачем), який згідно із договором підряду від 03.05.2019 № 1905/П/01 зобов'язався виконати роботи по ремонту вказаної квартири.
Відповідно до розділу 3 договору страхування страховим випадком є настання відповідальності страховика у зв'язку з подією (ненавмисною помилкою, недоглядом, тощо), що відбулася під час надання страхувальником, залученими ним третіми особами (підрядниками) послуг по ремонту квартир, за заподіяння шкоди майновим інтересам осіб, яким страхувальником були надані послуги по ремонту квартир.
Згідно із розрахунком витрат на усунення недоліків від 17 грудня 2019 року та поясненнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Зроблено» (вих. № 2801.08 від 28.01.2020), останнім самостійно забезпечено усунення відповідних недоліків ремонтних робіт у вказаній квартирі, на що витрачено 39 911,10 грн (17 411,10 грн на матеріали (ґрунт, самовирівнююча суміш, цемент, ламінат, підлоговий плінтус, інші витратні матеріали) та 22 500,00 грн на ремонтні роботи (демонтаж міжкімнатних дверей, демонтаж плінтусу, демонтаж ламінату, ґрунтування підлоги, роботи з нівелюючої стяжки підлоги, монтаж ламінату, монтаж плінтусу, монтаж міжкімнатних дверей, реставрація дверей, тощо), які були виконані іншим підрядником (акт приймання-передачі виконаних робіт від 28 січня 2020 року).
У зв'язку з цим, згідно із умовами договору страхування позивачем визнано зазначену подію страховим випадком і здійснено страхову виплату в розмірі вартості усунення відповідних недоліків ремонтних робіт у вказаній квартирі в сумі 39 911,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.01.2020 № 15.
Відповідно до пункту 20.7 договору страхування після здійснення страхової виплати за договором до страховика (позивача) в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, - третьої особи, яка була залучена страхувальником до надання послуг по ремонту квартир (підрядника) та здійснювала відповідні ремонтні роботи.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із частинами першою, другою статті 22, частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача у справі перейшло право на отримання від відповідача відшкодування відповідних завданих збитків (компенсації виплаченого страхового відшкодування, вартості усунення відповідних недоліків ремонтних робіт) в сумі 39 911,10 грн.
З метою позасудового вирішення питання про відшкодування відповідних збитків позивачем направлено відповідачу вимогу про відшкодування завданих збитків вихідний № 29/5(4627) від 29 січня 2020 року) з проханням протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити на рахунок позивача відшкодування завданих збитків в сумі 39 911,10 грн, проте відповідачем відшкодування завданих ним збитків не здійснив.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 2 102,00 грн покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Лендіч Максима Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 12-А, ідентифікаційний код 34809641) відшкодування завданих збитків в сумі 39 911,10 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне рішення складено та підписано суддею 30 липня 2020 року.
Суддя Ю.А. Джепа