ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
30.07.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/292/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8"
про стягнення заборгованості в сумі 25177,97 грн.,
встановив: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" про стягнення заборгованості в сумі 25177,97 грн., з яких: 13432,32 грн. - основний борг, 5572,04 грн. - пеня, 1584,81 грн. - 3% річних, 4588,80 грн. - інфляційні втрати.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Позовну заяву (вх.№5827/20) прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням (ухвала про відкриття провадження у справі від 15.04.2020).
Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем - 23.04.2020; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Позиція позивача.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 5046/1617-ТЕ-15 від 08.09.2016 в частині проведення розрахунку за природній газ, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за отриманий природній газ в сумі 13432,32 грн.
З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5572,04 грн, 3% річних в сумі 1584,81 грн. та інфляційні втрати в сумі 4588,80 грн.
Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, статті 193, 216, 217, 231, 264, 265 ГК України.
Позиція відповідача.
Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.04.2020 суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Обставини справи, дослідження доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке. 08.09.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник), правонаступником якого є АТ "НАК "Нафтогаз України" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" (споживач) укладено договір № 5046/1617-ТЕ-15 постачання природного газу та додаткові угоди до нього, а саме: № 1 від 23.01.2017, № 2 від 31.03.2017, якими частково вносилися певні зміни та доповнення.
Сторони погодили, що даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).
Відповідно до п.12.1 в редакції Додаткової угоди №2 від 31 березня 2017 року, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Зазначений вище Договір (а.с. 15-23) та додаткові угоди до нього (а.с.24-27) укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковим.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
У пунктах 2.1-2.4, 5.1, 5.2, 5.4 Договору сторони узгодили обсяги газу, що планується передати в період з 01.10.2016 по 31.03.2017 включно, ціну за 1000 куб.м газу за цим договором. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Відповідно до п. 3.4. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
На виконання умов договору, за період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 230562,10 грн, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, підписаними сторонами та скріпленими печатками юридичних осіб, актами приймання-передачі природного газу, а саме:
актом приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2016 року на суму 19819,39 грн (а.с.28);
актом приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2016 року на суму 30814,36 грн (а.с.29);
актом приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2016 року на суму 34206,55 грн (а.с.30);
актом приймання-передачі природного газу від 31 січня 2017 року на суму 42859,00 грн (а.с.31);
актом приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2017 року на суму 32012,30 грн (а.с.32);
актом приймання-передачі природного газу від 31 березня 2017 року на суму 19546,60 грн (а.с.33);
актом приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2017 року на суму 14523,55 грн (а.с.34);
актом приймання-передачі природного газу від 31 травня 2017 року на суму 10135,06 грн (а.с.35);
актом приймання-передачі природного газу від 30 червня 2017 року на суму 7324,04 грн (а.с.36);
актом приймання-передачі природного газу від 31 липня 2017 року на суму 5888,89 грн (а.с.37);
актом приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2017 року на суму 5598,30 грн (а.с.38);
актом приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2017 року на суму 7834,06 грн (а.с.39).
Порядок та умови проведення розрахунків визначені у розділі 6 договору.
Згідно з пунктом 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 7.2 договору, Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання; вартість поставленого постачальником природного газу сплатив не в повному обсязі та з порушенням встановленого строку оплати. Сума несплаченого основного боргу становить 13432,32 грн.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. Згідно з пунктом 8.2 Договору, у разі прострочення Споживачем оплати відповідно до пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 10.3 Договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
У зв'язку з прострочкою відповідачем зобов'язання з оплати за природний газ, позивач нарахував пеню в сумі 5572,04 грн, згідно з п. 8.2. договору, а також, керуючись ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 1584,81 грн. і інфляційні втрати в сумі 4588,80 грн. та звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.
Відповідно до наведеного договір постачання природного газу від 08.09.2016 № 5046/1617-ТЕ-15 є договором поставки.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. (ст. 599 ЦК України). Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконав договірні зобов'язання щодо поставки природного газу відповідачу.
Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого природного газу, при цьому з порушенням визначених у договорі строків.
Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 13432,32 грн. не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13432,32 грн. обгрунтована та підлягає задоволенню. З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 Договору, відповідач зобов'язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 21% річних (16.4% річних починаючи з 01.04.2017 відповідно до додаткової угоди від 31.03.2017 № 2 до договору), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України, по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо, з наступного дня від дня прострочення основного зобов'язання.
Судом з'ясовано обставини, пов'язані з правильністю нарахування позивачем пені та здійснено оцінку доказів, на яких ґрунтується розрахунок.
При цьому судом встановлено, що позивачем, на підставі п. 8.2 договору правомірно нараховано пеню за прострочення оплати за поставлений газ, розрахунок здійснено арифметично та методологічно вірно.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат і дійшов висновку, що розрахунок здійснено арифметично та методологічно вірно.
В контексті наведеного, позовні вимоги в частині стягнення 5572,04 грн. пені, 3% річних в сумі 1584,81 грн. та інфляційних втрат в сумі 4588,80 грн. обгрунтовані. Разом з тим, суд дійшов висновку про зменшення зазначених нарахувань пені та річних на 90%.
Щодо зменшення розміру пені, 3% річних на 90%, суд зазначає таке.
За приписами частини третьої статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вищезазначена норма права діє для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3 ЦК України, частині третій статті 509 ЦК України та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін, тощо. Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 по справі 917/101/19.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно з ч.2 ст.216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Передбачена статтею 625 ЦК України сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).
При цьому, обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Суд за певних умов може зменшити розмір, як неустойки так і процентів річних та інфляційних втрат за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18 в якій зазначено також, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За таких обставин, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, пені, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Предметом укладеного між сторонами господарського договору є природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, як це зазначено в п.1.2. договору, правовідносини, що склалися між сторонами зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка забезпечує гарантоване ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист.
Позивач у даній справі є господарюючим суб'єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Натомість, відповідачем є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (юридична особа, створена для представлення спільних інтересів співвласників) - це неприбуткова юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для спільного користування, утримання та управління своїм будинком та прибудинковою територією, а також для юридичного оформлення їхніх майнових прав на будинок та прибудинкову територію.
Таким чином, враховуючи статус відповідача, спрямованість його діяльності, очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені та процентів річних, наслідки порушення зобов'язання та невідповідність розміру заявлених до стягнення пені та 3% річних таким наслідкам, суд прийшов до висновку про зменшення позовних вимог в частині стягнення 5572,04 грн. пені та 1584,81 грн. 3% річних на 90%.
Отже, з урахуванням зменшення до стягнення підлягає пеня в сумі 557,20 грн, 3% річних в сумі 158,48 грн.
Інфляційні втрати підлягають стягненню в розмірі заявленому позивачем - 4588,80 грн.
Враховуючи вищевикладене, позов належить до часткового задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Враховуючи викладене, судовий збір в розмірі 2102,00 грн. належить покласти на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" про стягнення заборгованості в сумі 25177,97 грн., з яких: 13432,32 грн. - основний борг, 5572,04 грн. - пеня, 1584,81 грн. - 3% річних, 4588,80 грн. - інфляційні втрати задоволити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8", вул. Пилипа Орлика, буд. 8, м. Івано-Франківськ, 76010 (код ЄДРПОУ 37581681) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 20077720) - основний борг в сумі 13432,32 (тринадцять тисяч чотириста тридцять дві гривні), пеню в сумі 557,20 (п'ятсот п'ятдесят сім гривень двадцять копійок), 3% річних в сумі 158,48 (сто п'ятдесят вісім гривень сорок вісім копійок), інфляційні втрати в сумі 4588,80 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень вісімдесят копійок) та 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне рішення складено 30.07.2020.
Суддя Л.М. Неверовська