номер провадження справи 28/52/20
29.07.2020 Справа № 908/1090/20
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Самойленко О.П. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129-А)
до відповідача комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, буд. 97)
про стягнення грошових коштів
За участю представників сторін:
від позивача: Бахтовітіна В.Г., довіреність №26 від 27.02.2020;
від відповідача: Ігнатьєв Д.П., довіреність № 538 від 02.02.2017;
До Господарського суду Запорізької області звернулося комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради до відповідача комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради про стягнення 175114,16 грн., які складаються з 131583,82 грн. основного боргу, 22968,93 грн. пені, 7748,07 грн. 3% річних та 12814,34 грн. інфляційних втрат.
В позовній заяві позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманих послуг з водопостачання за період січень 2018 - лютий 2018 в рамках договору №31 про надання послуг з водопостачання від 30.12.2016. У зв'язку з порушенням виконання відповідачем грошового зобов'язання на підставі ст. ст. 611, 625 ЦК України та п. 9.2 договору позивачем нараховані до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Позов обґрунтовано ст. ст. 632, 653 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 216, 217, 220 ГК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/52/20. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.05.2020 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; замінити засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням; підготовче засідання призначити на 12.06.2020.
Ухвалою суду від 12.06.2020 за клопотанням відповідача підготовче засідання відкладалося на 30.06.2020.
Ухвалою суду від 19.06.2020 відмовлено в задоволенні клопотання КП «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №908/1090/20.
Ухвалою суду від 30.06.2020 закрито підготовче провадження. Справу №908/1090/20 призначено до судового розгляду по суті на 29.07.2020.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.
Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2020 надала заяву, відповідно до якої просила суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 131.583,82 грн., 3% річних у розмірі 7.748,07 грн. та інфляційні втрати в сумі 12.814,34 грн. В частині задоволення вимог щодо стягнення пені у розмірі 22.968,93 грн. відмовити. Стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору пропорційно задоволеним вимогам.
Представник відповідача підтримав заперечення, що викладені у відзиві на позовну заяву (арк.с. 77-78). Просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі; застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 22.968,93 грн.
В судовому засіданні 29.07.2020 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.
Короткий зміст позовних вимог:
Комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради (виробник, позивач у справі) та комунальне підприємство «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (споживач, відповідач у справі) 30.12.2016 уклали договір про надання послуг з водопостачання № 31 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що виробник зобов'язується надавати споживачу, безперебійне надання послуг з питного водопостачання - далі по договору «послуги» в обсягах, передбачених п. 2.1 договору та якісними нормативами, передбаченими в п. 2.3 договору, а споживач зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх у порядку та умовах даного договору.
Відповідно до п. 3.3 договору кількість та якісний обсяг послуг з водопостачання оформляється щомісячно актом прийому-передачі води, який складається на підставі: акту про зняття показників водолічильника, який підписується представниками виробника та споживача в останній календарний день звітного місця.
Виробник направляє споживачу акт прийому-передачі води, а споживач зобов'язаний підписати його не пізніше 3-х робочих днів з моменту його отримання. В разі відмови споживача від підписання акту це вказується в акті та він підписується виробником одноособово.
Акти прийому-передачі води та акти про зняття показників водолічильника та акти складені відповідно до п. 2.4 цього договору, є підставою для остаточних розрахунків за надані послуги (п. 3.4 договору).
В пункті 7.2 договору сторони погодили можливість зміни тарифу на послуги у випадку прийняття відповідного рішення органом, уповноваженим встановлювати тарифи.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місць. Оплата за послуги водопостачання проводиться споживачем грошовими коштами до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі отриманого рахунку, який формується на підставі акту прийому-передачі води та акту про зняття показників водолічильників.
Відповідно до п. 15.1 договору (в редакції додаткової угоди № 21 від 16.01.2020) договір набирає чинності з 01 січня 2017 та діє до 31 грудня 2020 включно, а в частині розрахунків за надані послуги до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Нарахування за послуги з централізованого водопостачання (за спірний період здійснюються позивачем за тарифами, встановленими відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1574 від 28.12.2017, по тарифам, встановленим споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.12.2017 № 1574 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 №1141» для позивача були встановлені нові тарифи на водопостачання та водовідведення. У пункті 2 вищезазначеної постанови вказано, що постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр».
Постанова НКРЕКП №1574 від 28.12.2017 року була офіційно опублікована у газеті «Урядовий кур'єр» 24.01.2018 видання №16(6132), а отже тарифи позивача на водопостачання та водовідведення, визначені у постанові, вступили у законну силу 25.01.2018 року.
У зв'язку зі зміною тарифу позивач направив відповідачу лист від 25.01.2018 вих. № 12/90, яким повідомив споживача про зміну тарифу та на підставі цього надав відповідачу підписані та скріплені печаткою КП «Облводоканал» ЗОР два примірника додаткової угоди № 2 від 25.01.2018, за умовами якої вносились зміни до п. 7.1 договору (тариф на послуги водопостачання).
Відповідач листом від 31.01.2018 № 711 повідомив про заперечення проти введення нового тарифу з 25.01.2018 та зазначив, що введення в дію нових тарифів можливо лише 11.02.2018.
Супровідним листом від 05.02.2018 вих. №12/128 позивач повторно направив споживачу підписану та скріплену печаткою КП «Облводоканал» ЗОР додаткову угоду № 2 від 25.01.2018 про зміну тарифів.
Листом №827 від 09.02.2018 відповідач повторно відмовив позивачу в підписанні цієї додаткової угоди
Суду надані рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2019 у справі № 908/203/19, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та Верховного Суду від 08.10.2019, якими встановлений факт правомірності введення КП «Облводоканал» ЗОР нових тарифів з вказаної ним дати (з дня наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр») у зв'язку з внесенням змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комуна них послуг від 16.06.2016 № 1141.
Враховуючи наведене, слідує, що починаючи з 25.01.2018 вступили в дію тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 6,048 грн. (5,04 грн. за куб. м. (без податку на додану вартість) + 1,008 грн. 20% ПДВ).
Як свідчать матеріали справи на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з водопостачання за період січень 2018 - лютий 2018 на загальну суму 5.684.808,60 грн., а саме в січні 2018 на суму 2.946.395,16 грн. та в лютому 2018 року на суму 2.738.413,44 грн.
Факт надання послуг позивачем в рамках договору № 31 від 30.12.2016 підтверджується Актами прийому-передачі за надані послуги № 1 від 24.01.2018 на суму 2.223.931,32 грн. № 2 від 31.01.2018 на суму 722.463,84 грн., № 3 від 28.02.2018 на суму 2.738.413,44 грн.
У відповідності до умов договору відповідачу були надані рахунки на оплату послуг за вказаний період, зазначені рахунки отримані відповідачем, про що свідчать вхідні штампи на них.
Споживач (відповідач у справі) частково виконав зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг в рамках договору № 31 від 30.12.2016, а саме сплатив на користь позивача сплатив 5.553.224,78 грн. вартості наданих послуг.
Узагальнення доводів позивача:
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №31 від 30.12.2016 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг з водопостачання та наявність заборгованості у розмірі 131.583,82 грн. стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Узагальнення доводів відповідача:
Для застосування сторонами тарифу позивача, зміненого постановою НКРЕКП №1574 від 28.12.2017, необхідно внести зміни в договір шляхом підписання сторонами додаткової угоди, або внести зміни в договір в судовому порядку.
Однак, зміни до договору №31 від 30.12.2016 сторонами ані в добровільному порядку ані в судовому не вносились, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення заборгованості у заявленому в позові розмірі.
Позивачем не доведений факт взяття споживачем зобов'язання по оплаті послуг за договором за зміненим тарифом та, як наслідок наявність порушення грошового зобов'язання та нарахування штрафних та компенсаційних санкцій.
Також відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску позовної давності щодо нарахування пені.
Обставини справи, встановлені судом та оцінка доводів сторін у справі:
Оцінивши представлені документальні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати наданих послуг з водопостачання за вказаний період (січень-лютий 2018) на суму 131.583,82 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
Щодо заперечень відповідача стовно не узгодження сторонами дати зміни тарифів, тобто відсутності додаткової угоди, умовами якої сторонами узгоджені строки введення в дію нових тарифів, суд назначає наступне.
За визначенням ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Водночас, як визначено статтею 1 Закону України «Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності» регуляторний акт це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; регуляторним органом є, зокрема, орган місцевого самоврядування.
З викладено можна зробити висновок, що постанова НКРЕКП від 28.12.2017 №1574 є регуляторним актом, оскільки вона адресована необмеженому колу осіб, спрямована на правове регулювання господарських відносин.
Частиною 7 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр», якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення. Рішення підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття. Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.
Пунктом 9.8. ст. 9 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення НКРЕКП, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр", якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення, про що зазначається в тексті рішення. Рішення підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття.
Суду надані докази того, що постанова НКРЕКП від 28.12.2017 № 1574, якою введено в дію тарифи і для відповідача, офіційно опубліковано у газеті «Урядовий кур'єр» 24.01.2018 у № 16(6132).
У пункті 2 постанови НКРЕКП від 28.12.2018 № 1574 вказано, що ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр».
Зважаючи на вказані обставини та положення законодавства, що регулює діяльність НКРЕКП, суд дійшли до обґрунтованих висновків, що постанова НКРЕКП від 28.12.2018 № 1574 набрала чинності саме з 25.01.2018.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду від 08.10.2019 у справі №908/203/19.
Також матеріали справи містять витяг з газети «Запорізька Правда» від 18.01.2018 №1 (23788), в якій КП «Облводоканал» повідомляло споживачів про зміну тарифів у зв'язку із внесенням змін до постанови Національної комісії №1141 від 16.06.2016.
Крім того, на електрону адресу відповідача було надіслано повідомлення про набрання з 25.01.2018 чинності постанови НКРЕКП від 28.12.2017 №1574 щодо встановлення тарифів на центральне водопостачання та водовідведення.
З огляду на викладене слідує, що відповідач був належним чином обізнаний (повідомлений) про зміну тарифів послуг, що надаються позивачем.
Наведеним спростовуються доводи відповідача про безпідставне донарахування позивачем вартості наданих послуг у вказаний у позові період у зв'язку з внесенням змін в діюче законодавство та відсутності підписаної обома сторонами додаткової угоди до договору № 31 від 30.12.2016.
З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення із відповідача 131.583,82 грн. заборгованості є обґрунтованою та задовольняється судом.
За порушення виконання грошового зобов'язання, позивач, враховуючи положення п.9.2 договору, нарахував до стягнення пеню у розмірі 22.968,93 грн. за період прострочення з 28.02.2018 по 01.10.2018.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як визначено у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 9.2 договору встановлено, що у разі якщо оплата у вказаний термін не проведена, споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до розрахунку позивача за прострочення оплати наданих послуг з водопостачання у січні 2018 споживачу нараховано пеню за період прострочення з 28.02.2018 по 28.08.2018 у розмірі 3.344,60 грн., за прострочення оплати наданих послуг з водопостачання у лютому 2018 споживачу нараховано пеню за період з 31.03.2018 по 01.10.2018 у розмірі 19.624,33 грн.,
Відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності за вимогою позивача про стягнення 22.968,93 грн. пені, оскільки вона заявлена із пропущенням строку спеціальної позовної давності, що передбачений ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Як вже зазначалося судом, сторони правочину в п. 8.1 договору узгодили порядок та строки оплати наданих послуг, а саме до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим.
Таким чином, термін остаточного розрахунку за надані послуги в січні 2018 встановлювався по 28.02.2018. Тобто, початок перебігу строку позовної давності починається з 01.03.2018, адже саме з цієї дати позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права. В розумінні приписів ст. 258 ЦК України, кінцевий строк, в який позивач мав звернутися до суду із вимогою про стягнення штрафу є 01.03.2019. Позивач направив позов до господарського суду Запорізької області 27.04.2020, про що свідчить поштова накладна «Укрпошта Експрес», тобто позивач з вимогою про стягнення пені звернувся з пропущенням строків спеціальної позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову в частині стягнення 22.968,93грн. пені, відмовляється внаслідок спливу позовної давності.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути інфляційні втрати у розмірі 12.814,34 грн. за період з 28.02.2018 по 11.03.2020 та 3% річних у розмірі 7.748,07 грн. за період з 28.02.2018 по 11.03.2020.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд визнав виконаним невірно, внаслідок допущення математичних помилок при округлені.
Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума 3% річних за період прострочення з 28.02.2018 по 11.03.2020 складає 7.748,18 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"). Оскільки заявлена до стягнення сума 3% річних є меншою, ніж перераховано судом, вимоги позивача щодо 3% річних в розмірі 7.748,07 грн. підлягають задоволенню.
Розрахунок інфляційних втрат також виконаний не правильно у зв'язку з невірним зазначенням сукупного індексу інфляції за вказаний період.
Також згідно з перерахунком інфляційних втрат, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", сума інфляційних втрат за вказаний позивачем період складає 13.673,21 грн. Оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж перераховано судом, вимоги позивача щодо 12.814,34грн. інфляційних втрат за період прострочення з березня 2018 по лютий 2020 (включно) підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування 3% річних та інфляційних втрат судом відхилені, внаслідок недоведеності доводів відповідача та підтвердження факту порушення споживачем виконання грошового зобов'язання в рамках договору № 31 від 30.12.2016.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Доказів виконання зобов'язань в повному обсязі у визначений умовами договору строк, відповідач суду не надав.
Заперечення відповідача, що викладені у відзиві спростовані вищевикладеними обставинами та наявними матеріалами.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог. А саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 2.282,20 грн. (152.146,23 грн. (задоволено) : 175.115,16грн. (заявлено) х 2626,73 грн. (сплачений судовий збір)= 2.282,20 грн. Решта судових витрат у розмірі 344,53 грн. залишається за позивачем.
Суд вважає за необхідне зазначити, що при подачі позову до суду позивачем не в вірному розмірі сплачено судовий збір, а саме не доплачено одну копійку. Втім, при зверненні із заявою про збільшення позовних вимог №12/1066 від 18.06.2020 позивач надав докази сплати судового збору у розмірі 1.064,79 грн., зарахування якого до Державного бюджету підтверджено випискою (арк.с. 145).
За таких обставин, приймаючи до уваги той факт, що суд відмовив позивачу у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог та відповідно до положень ч. 4 п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» даний судовий збір підлягає поверненню позивачу у разі його звернення з відповідною заявою до суду у розмірі 1064,78 грн., тобто на одну копійку менше, ніж було сплачено позивачем.
Керуючись ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 610, 629 ЦК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір" суд, -
1. Позов комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради до відповідача комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради про стягнення 175114,16 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, буд. 97, ідентифікаційний код 37622628) на користь комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129-А, ідентифікаційний код 03327115) 131.583,82 грн. (сто тридцять одну тисячу п'ятсот вісімдесят три грн. 82 коп.) основного боргу, 12.814,34 грн. (дванадцять тисяч вісімсот чотирнадцять грн. 34 коп.) інфляційних втрат, 7.748,07 грн. (сім тисяч сімсот сорок вісім грн. 07 коп.) 3% річних, 2.282,20 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят дві грн. 20 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в частині стягнення 22.968,93 грн. пені.
4. Судовий збір у розмірі 344,53 грн. покласти на позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст судового рішення складено 30 липня 2020 року.
Суддя О.В. Федорова