номер провадження справи 28/59/20
29.07.2020 Справа № 908/1176/20
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи:
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Приморський» (72564, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, пр. Азовський, буд. 10; адреса для листування (адвокат Асатрян Є.М.) 69005, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 8, офіс 11)
до відповідача публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, місто Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
про стягнення грошових коштів
До Господарського суду Запорізької області 13.05.2020 звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Приморський» з позовом до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 65867,01 грн., які складаються з 63407,16грн. попередньої оплати та 2459,85 грн. 3% річних.
В позовній заяві позивач посилався на укладення між позивачем та відповідачем договору про постачання електричної енергії №16 від 01.04.2015. Позивач, враховуючи умови договору, здійснював попередню оплату за електроенергію, яку він використовуватиме в майбутньому. За підсумками 2018 року позивачем сплачено грошових коштів за користування електричною енергією в загальній сукупності у більшому розмірі ніж фактично використано протягом року. У зв'язку з чим, переплата склала 63407,16 грн. З 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. При цьому ліцензія відповідача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована. Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії, у зв'язку з чим між сторонами були припинені договірні правовідносини на підставі договору №16 від 01.04.2015. З метою повернення попередньої оплати позивач неодноразово звертався до ПАТ «Запоріжжяобленерго» з вимогою про повернення грошових коштів. Також, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивач з урахуванням положень ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення 3% річних у розмірі 2459,85 грн. У зв'язку з відсутністю дій з боку відповідача щодо повернення грошової суми позивач звернувся з позовом до суду. Крім того, позивач з посиланням на ст. ст. 123, 126 ГПК України просив стягнути з відповідача 10000,00 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.
Ухвалою суду від 14.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1176/20, присвоєно справі номер провадження 28/59/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Також сторін було повідомлено, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення необхідно подати у строк до 14.06.2020 (включно).
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.с. 58-59).
Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
22.05.2020 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо заявлених позовних вимог, відповідно до яких позивач зазначив, що листи № 14 від 11.01.2019, № 175 від 25.03.2019 та № 191 від 16.04.2020 надавалися відповідачу нарочно, у зв'язку з чим відсутні докази вручення або отримання ПАТ «Запоріжжяобленерго» цих звернень. Було повідомлено про описку в позові щодо зазначення касового ордеру (п.22 додатків до позову). Також зазначено про відмову відповідача від підписання двостороннього акту звірки взаємних розрахунків.
25.05.2020 позивачем надано клопотання про приєднання до матеріалів справи копії листа від 11.01.2019 №14 з відміткою відповідача про його отримання.
У відзиві на позов №465-юр від 09.06.2020, який отримано судом 10.06.2020, відповідач зазначив на відсутність додаткових джерел фінансування, окрім коштів, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Просив у випадку повного або часткового задоволення позовних вимог розстрочити виконання рішення суду на п'ять місяців у зв'язку з відсутністю коштів для фінансування першочергових та обов'язкових витрат товариства, а також відсутності коштів для виконання рішення суду у справі єдиним платежем. Звертав увагу суду на неправомірне застосування позивачем положень ст. 625 ЦК України та нарахування 3% річних, оскільки у відповідача за умовами договору № 16 від 01.04.2015 було негрошове зобов'язання. Зазначав про неспівмірний та великий розмір заявлених до стягнення витрат на послуги адвоката, оскільки спір не є складним та наявна велика судова практика з розгляду аналогічних спорів. Також ПАТ «Запоріжжяобленерго» просило розглянути питання про можливість укладення мирової угоди по справі, на умовах погоджених сторонами. З урахуванням викладеного просив в позові відмовити.
Також цього ж дня від відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку на надання відзиву у справі, у зв'язку з внесенням у розділ Х «Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України» відповідних доповнень внаслідок з запровадженням в країні карантину.
Стосовно заяви ПАТ «Запоріжжяобленерго» про поновлення процесуального строку для надання відзиву суд зазначає, що в ухвалі суду від 14.05.2020 про відкриття провадження у справі, відповідачу вставлений строк для надання обґрунтованого письмового відзиву, а саме не пізніше 14.06.2020. Як вже зазначалося вище відзив з додатками отримано 10.06.2020, тобто в установлений судом строк. З огляду на викладене відсутні підстави для поновлення строку для надання відзиву на позов.
Позивач правом на надання відповіді на відзив не скористався, будь-яких пояснень або спростування позиції відповідача суду не надав.
Станом на 29.07.2020 доказів врегулювання спору учасниками справи шляхом укладання мирової угоди суду не надано, тому суд надає оцінку доказам за наявними у справі матеріалами.
Також суд звертає увагу сторін, що учасники справи мають право укласти мирову угоду і після винесення судового рішення, як то передбачено положеннями ст. 330 ГПК України.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 13.07.2020.
Приймаючи до уваги той факт, що головуючий суддя перебувала у відпустці з 02.07.2020 по 29.07.2020, суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору 29.07.2020.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 29.07.2020.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (постачальник електричної енергії, відповідач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Приморський» (споживач, позивач у справі) 01.04.2015 уклали договір про постачання електричної енергії № 16 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу» (розділ 1 Договору).
Згідно з п. 2.3.4 Договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».
Пунктом 9.5 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2015 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.
Додатковою угодою № 1 від 01.05.2018 до договору №16 від 01.04.2015 сторони пункт 3 Додатку № 4 виклали в новій редакції, а саме: «оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунок, що направляється споживачу Постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати рахунку є 7 число календарного місяця, що передує розрахунковому. Сума платежу для попередньої оплати електричної енергії, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді, визначається виходячи із заявленого обсягу споживання електричної енергії, тариф за активну електричну енергію наступного розрахункового періоду та з урахуванням коштів, одержаних від споживача за споживання електричної енергії наступного розрахункового періоду, в тому числі за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні».
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем щомісячно на підставі отриманих рахунків здійснювалась попередня оплата за електроенергію, про що свідчать платіжні доручення № 633 від 14.08.2018 на суму 29782,22 грн., № 750 від 12.09.2018 на суму 54361,62 грн., № 940 від 09.10.2018 на суму 59157,84 грн., № 939 від 09.10.2018 на суму 2122,80 грн., №1028 від 15.11.2018 на суму 14258,26 грн. (арк.с. 29-33).
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 13.11.2018 прийнято постанову № 1415 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом".
Відповідно до п. 1 вказаної постанови НКРЕКП видано ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ «Запоріжжяобленерго», та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).
У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».
Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.
У зв'язку зі зміною постачальника електроенергії позивач листами від 11.01.2019 № 14, №175 від 25.03.2019 та № 191 від 16.04.2019 звертався до відповідача з проханням повернути надмірно сплачені грошові кошти за користування електричною енергією у розмірі 63407,16 грн.
У зв'язку з неповерненням відповідачем в добровільному порядку надлишково отриманої оплати за електричну енергію, позивач звернувся з позовом до суду.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором про постачання електричної енергії № 16 від 01.04.2015.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Закон України «Про ринок електричної енергії», який набрав чинності 11.06.2017, визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природнє середовище.
У відповідності до ст. ст. 8, 45 вказаного Закону господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.
Втім, як зазначалося судом вище, ПАТ «Запоріжжяобленерго» з 01.01.2019 не є енергопостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.
Вищевикладене свідчить, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» на теперішній час не має можливості виконувати свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 16 від 01.04.2015 по постачанню у 2019 році електричної енергії.
Факт наявності переплати споживачем електричної енергії у 2018 році в рамках договору № 16 від 01.04.2015 у розмірі 63407,16 грн. підтверджує рахунок №16/12а від 31.12.2018 (арк.с. 34) та не спростовано відповідачем у відзиві № 465-юр від 09.06.2020.
Наведені вище фактичні обставини справи свідчать, що станом на 01.01.2019 у ПАТ «Запоріжжяобленерго» виникла кредиторська заборгованість перед позивачем у справі, як споживачем електричної енергії, в розмірі 63407,16 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідач належних та допустимих доказів повернення позивачу 63407,16 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, суду не надав.
У відзиві на позов відповідач не заперечив того факту, що станом на 01.01.2019 у ПАТ «Запоріжжяобленерго» виникла кредиторська заборгованість перед споживачами електричної енергії (в тому числі і перед позивачем у даній справі) по попередній оплаті за електричну енергію в розмірі більшому за обсяги спожитої електричної енергії.
Отже, виходячи з наведеного, правові підстави для утримання відповідачем попередньої оплати відсутні. Праву покупця вимагати повернення суми попередньої оплати кореспондує обов'язок продавця повернути попередню оплату.
Доводи відповідача про відсутність додаткових джерел фінансування, окрім коштів, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання не спростовують встановленого факту наявності переплати та відсутності підстав для утримання коштів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» суми 63407,16 грн. надмірно сплачених коштів за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, є такою, що ґрунтується на законі, та заявлена до стягнення правомірно.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2459,85 грн. за період з 19.01.2019 по 04.05.2020.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно з умовами договору № 16 від 01.04.2015 ПАТ «Запоріжжяобленерго» зобов'язалося забезпечити позивача електричною енергією, тобто обов'язок відповідача по договору носив немайновий характер.
Втім, як свідчать матеріали справи позивач з вимогою (заявою) про повернення надлишково перерахованої попередньої оплати звернувся до відповідача 14.01.2019, про що свідчить вхідний штамп Якимівського РЕМ на листі №14 (арк.с. 67).
Отже з моменту отримання відповідачем листа-вимоги про повернення надмірно сплачених грошових коштів у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо їх повернення позивачу у зв'язку з безпідставним збереженням.
Відповідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання почалося з 23 січня 2019. За таких обставин наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно, оскільки він зроблений за період, коли у відповідача грошового зобов'язання ще не виникло.
Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума 3% річних за період прострочення 23.01.2019 по 04.05.2020 складає 2442,44 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"). Позовні вимоги про стягнення 3% річних у цій сумі підлягають задоволенню. В решті заявлених позовних вимог (стягнення 7,56 грн. 3% річних) суд відмовляє, оскільки заявлені безпідставно.
Посилання відповідача на неправомірність застосування положень ст. 625 ЦК України та нарахування 3% річних судом відхилено з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 підтвердила висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15 квітня 2015 року у справі № 910/2899/14, щодо поширення дії ст. 625 ЦК України на всі види грошових зобов'язань. У разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних нарахованих у відповідності до положень ст. 625 ЦК України є обґрунтованими та правомірними.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним обов'язку щодо повернення позивачу надмірно сплачених за договором коштів або відсутності надмірно сплачених позивачем коштів в рамках договору №16 від 01.04.2015 за вказаний у позові період, не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду строком на п'ять місяців суд відхилив з огляду на наступне.
Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частинами 1, 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
Втім наведені відповідачем доводи та подані докази не визнані судом такими, що свідчать про винятковість обставин, достатніх та необхідних для розстрочення виконання рішення суду у розумінні ст. ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України.
Також відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів відсутності коштів на рахунках відповідача, наявної загрози банкрутства чи інших виняткових обставин, які станом на час розгляду справи судом ускладнюють виконання рішення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що надання розстрочення виконання рішення є правом господарського суду, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідач не довів наявності виключних обставин, як підстави для надання розстрочення судового рішення, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на п'ять місяців.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 2101,76 грн. (65859,45 грн. (задоволена сума) : 65.867,01грн. (заявлена сума) х 2102,00 грн. (сплачений судовий збір)). Решта судових витрат 0,24 грн. залишається за позивачем.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правну допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.
Статтею ст. 16 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як свідчать матеріали справи позивач в позові зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та, які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн., які складаються з 1000,00 грн. ознайомлення з документами та матеріалами, необхідними для надання правової допомоги, та надання консультації щодо способу захисту порушених прав клієнта, 8000,00 складання позовної заяви, 1000,00 грн. підготовка копій документів до позовної заяви.
Отже, позивач дотримався положень ст. 129 ГПК України, зазначивши про свій намір стягнути з відповідача судові витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Виходячи зі змісту наведених норм права слідує, що сторона має право ставити питання про розподіл судових витрат, які вона понесла у зв'язку з розглядом справи. В той же час законодавець встановлює строки та порядок розподілу судових витрат, по-перше учасник справи повинен надати суду відповідні докази понесення витрат, по-друге, докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Враховуючи той факт, що спір розглядався судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників сторін, то відповідно судові дебати не проводилися, тому позивач не позбавлений права звернутися до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги наведені норми права, питання про розподіл судових витрат в частині витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката станом на момент ухвалення судового рішення судом не розглядалося.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Приморський» до відповідача публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 65.867,01 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, місто Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Приморський» (72564, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, пр. Азовський, буд. 10, ідентифікаційний код 03750434) 63.407,16 грн. (шістдесят три тисячі чотириста сім грн. 16 коп.) попередньої оплати за договором №16 про постачання електричної енергії від 01.04.2015, 2.442,44 грн. (дві тисячі чотириста сорок дві грн. 44 коп.) 3% річних, 2101,76грн. (дві тисячі сто одну грн. 76 коп.) судового збору.. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в частині стягнення 7,56 грн. 3% річних.
4. Судові витрати у розмірі 0,24 грн. (судовий збір) покладаються на позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст судового рішення складено 29 липня 2020 року.
Суддя О.В. Федорова