вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення без руху заяви про відкриття
провадження у справі про банкрутство
30.07.2020м. ДніпроСправа № 904/4023/20
за заявою ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг
до боржника Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд", м. Кривий Ріг
про визнання банкрутом
Суддя Мартинюк С.В.
27.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Розглянувши заяву та додані до заяви документи, господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення заяви без руху, з огляду на такі обставини.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частини 4 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви боржника про відкриття провадження у справ про банкрутство додаються, зокрема:
- докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті;
- докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень.
Судом встановлено, що до заяви ОСОБА_1 не подано доказів сплати судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень.
Заявник просить звільнити від сплати судового збору з посиланням на майновий стан останнього.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи згаданий принцип, господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору. Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян, законодавець поставив у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір.
За таких обставин, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом, зокрема, звільнення від сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Суд звертає увагу, що на заявника не поширюються приписи статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Необхідно також зазначити, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
А отже, відмова у клопотанні про звільнення від сплати судового збору у цій справі не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Винагорода арбітражному керуючому, як передбачено ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, це плата арбітражному керуючому за виконання ним своїх повноважень.
Статтею 10 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Пунктом 3 ч.1 ст. 12 цього Кодексу передбачено право арбітражного керуючого отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з юридичної природи винагороди арбітражного керуючого, звільнення від її сплати не вплине на баланс інтересів держави та заявника в цій справі, оскільки є лише платою суб'єкту незалежної професійної діяльності за виконання ним своїх обов'язків. В той же час звільнення заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви вплине на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абз. 5 ч.2 ст. 3 Кодексу України з процедур банкрутства).
Не можуть бути прийняті і посилання боржника на норми Кодексу України з процедур банкрутства, які встановлюють право кредиторів встановлювати винагороду арбітражному керуючому, як обґрунтування можливості звільнення боржника від авансування винагороди арбітражного керуючого шляхом перекладання такого обов'язку на кредиторів на етапі прийняття заяви до розгляду з наступних підстав.
Порядок сплати основної грошової винагороди чітко врегульований абзацами 6,7 ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Цими нормами встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.
У п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути підданим обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Оскільки держава гарантує оплату винагороди арбітражному керуючому, вона не надає права суду звільняти заявників від обов'язку авансувати сплату такої винагороди.
Отже, заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, викладених у статті частини 4 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини 3 ст.37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, ч.4 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд
1. Заяву ОСОБА_1 про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" залишити без руху.
2. Заявнику протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки заяви, а саме:
- надати докази сплати судового збору в розмірі 21 020 грн.
- надати докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень.
3. Роз'яснити, що у випадку невиконання заявником вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 30.07.2020 й оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Мартинюк