29.07.2020 року м.Дніпро Справа № 910/18144/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Березкіної О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційні скарги Національної поліції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2020, ухвалене суддею Топчій О.А., повний текст якого складений 23.03.2020 у справі №910/18144/19
за позовом Національної поліції України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт", м. Запоріжжя
про стягнення 43 520,81 грн
20.01.2020 до Господарського суду Запорізької області за підсудністю відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 надійшла позовна заява Національної поліції України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт" про стягнення 43 520,81 грн пені.
Підставою позовних вимог є порушення відповідачем зобов'язань за договором №127 НП від 11.06.2019 про закупівлю футболок та сорочок щодо строків поставки обумовленого товару, в зв"язку з чим на підставі п. 9.2. договору позивачем нараховано 43 520,81 грн пені.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначив, що відповідно до висновку Київської торгово-промислової палати №1703-4/330 від 19.07.2019 порушення строків поставки за договором №127НП від 11.06.2019 сталося внаслідок істотної зміни обставин і суттєво вплинули на можливість виконання постачальником обов'язків за договором. Київська торгово-промислова палата, маючи на те повноваження, підтвердила наявність настання істотної зміни обставин, які тривали за договором поставки №127НП, у зв'язку з чим відповідач згідно ст. 652 ЦК України має право вимагати перегляду та внесення змін до договору поставки №127НП від 11.06.2019 в частині строків поставки товару. З посилання на ст.617 ЦК України вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено.
04.03.2020 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% до суми 4 352,08 грн. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що станом на день подання позову до суду зобов'язання щодо поставки товару виконано на 100%. Причини несвоєчасного виконання зобов'язання є незалежними від відповідача. Відповідач звернувся до позивача з пропозицією внести зміни до договору щодо перенесення строків поставки товару. Позивачем не надано доказів понесення ним збитків, спричинених несвоєчасною поставкою товарів. Крім того, відповідач посилається на тяжкий матеріальний стан підприємства.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.03.2020 у справі №910/18144/19 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт" на користь Національної поліції України пеню у розмірі 20 877,82 грн, судовий збір у розмірі 1 843,10 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, Національна поліція України звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин справи, зокрема щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд взяв до уваги ступінь виконання зобов"язань за договором, з яким не може погодитись позивач, оскільки зобов"язання хоч і виконано в повному обсязі, втім, воно мало бути виконаним протягом 30 календарних днів з дати набрання чинності договором; за порушення зобов"язання передбачена відповідальність.
Скаржник не погоджується з незначністю строків прострочення виконання зобов"язання, оскільки Товар за вказаним Договором - це формений одяг, закупівля якого проводилась з метою забезпечення поліцейських одностроєм відповідно до норм їх належності.
Вважає, що такими протиправними діями Відповідача завдано збитки державі в особі Національної поліції України, які полягають у несвоєчасному забезпеченні поліцейських одностроєм на загальну суму 1765152,00 грн. При цьому у зв'язку з простроченням поставки Товару Відповідачем, враховуючи необхідність проведення публічних закупівель, Позивач не мав можливості вивільнити ці кошти та забезпечити проведення нової закупівлі у стислі строки.
Звертає увагу, що в порівнянні з доходом відповідача від цього договору нарахування штрафних санкцій є незначним та становить лише 2,5% від суми договору.
Позивач посилається на те, що відповідач систематично допускає порушення зобов"язань за іншими договорами про закупівлю, укладеними між сторонами.
Звертає увагу, що вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом надіслання претензії, на яку відповідач не відповів.
Також вважає безпідставними посилання відповідача на можливість звільнення його від відповідальності через наявність істотної зміни обставини, що останній підтвердив висновком Київської торгово-промислової палати №1703-4/320 від 19.07.2019, оскільки умовами договору, зокрема п.13.2 договору сторони передбачили, що настання такої істотної зміни обставин має підтверджуватись висновком Торгово-промислової палати України.
Звертає також увагу, що відповідачем не надано доказів своєчасного повідомлення позивача про порушення строків поставки, як і не надано доказів вжиття всіх можливих заходів для недопущення порушення зобов"язання.
Вважає розрахунок пені здійсненим арифметично правильно.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача не надав, правом, передбаченим ст..263 ГПК України, не скористався.
Також не погодившись із вказаним рішенням у задоволеній частині вимог по стягненню 20 877,82 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин справи, зокрема щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкцій до 90%, як було заявлено відповідачем у клопотанні про зменшення штрафних санкцій, просить його змінити та задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4352,08 грн пені.
При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що суду першої інстанції надані достатні та вичерпні докази для вирішення питання про зменшення розміру пені, зокрема, відповідачем виконано зобов"язання 100%; причини невиконання не залежали від відповідача та відбулись внаслідок істотної зміни обставин, що відповідач підтвердив висновком Київської ТПП від 19.07.2019 №1703-4/320; незначність прострочення зобов"язання; в той час, як позивачем не підтверджено жодними доказами заподіяння йому збитків, в зв"язку з чим апелянт вважає розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій неспівмірним із збитками, наявність позивачем яких навіть не доведена.
Скаржник зауважує, що важливою є поведінка сторони, зокрема, він надав позивачу висновок Київської ТПП та звертався до позивача з пропозицією внести зміни до договору стосовно яких відбулась істотна зміна обставин. Посилається на те, що поведінка відповідача у сукупності свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації і про фактичні дії, покладені задля покриття збитків позивача, які останнім не доведені.
Звертає увагу суду, що надав суду першої інстанції докази виконання значного обсягу замовлень для державних потреб а сфері публічних закупівель (за період з 01.03.2018 по 31.12.2019, 74 угоди); виконання у спірний період щонайменше ще 7 аналогічних договорів, укладених з позивачем, які виконані без прострочень, що позиціонує відповідача як добросовісного постачальника; фінансового стану відповідача, який свідчить про збитковість, а заявлені штрафні санкції такими, що є більшими за прибуток відповідача.
Вважає наявними підстави для зменшення штрафних санкцій до 90%.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач проти її задоволення заперечив, з підстав, наведених у власній апеляційній скарзі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2020 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Кощеєв І.М., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2020 у справі №910/18144/19; з урахуванням ціни позову, положень ч.1 ст.270 ГПК України, вирішено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань відповідно до ст.ст. 38, 74, 80, 161, 263 Господарського процесуального кодексу України; відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи в судовому засіданні.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт" залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у розмірі 2881,50 грн. за оскарження рішення суду та доказів направлення позивачу апеляційної скарги з додатком листом з описом вкладення. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (10 днів з моменту отримання ухвали суду). Повідомлено апелянта, що строк усунення недоліків не може бути меншим, ніж строк дії карантину.
23.06.2020 від скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення № 761 (#514589055209) від 17.06.2020 про сплату 2881,50 грн., які зараховані до спеціального фонду державного бюджету, та фіскальний чек, поштова накладна, опис вкладення у цінний лист від 18.06.2020, що підтверджують направлення скарги на адресу позивача.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2020 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Кощеєв І.М., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2020 у справі №910/18144/19; приєднано апеляційну скаргу відповідача до апеляційної скарги позивача для сумісного апеляційного розгляду; з урахуванням ціни позову, положень ч.1 ст.270 ГПК України, вирішено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань відповідно до ст.ст. 38, 74, 80, 161, 263 Господарського процесуального кодексу України; відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи в судовому засіданні.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
11.06.2019 між Національною поліцією України (покупець) та ТОВ "МІК Трейдопт" (постачальник) укладено договір №127НП про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами типу А темно-синього кольору) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1833), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у 2019 році поставити покупцю сорочки трикотажні з короткими рукавами типу А темно-синього кольору (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1833), а покупець - зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна одиниці товару визначається у специфікації товару (додаток №1 до договору) і ростовці товару (додаток №2 до договору).
Відповідно до специфікації, поставці підлягає товар - сорочка у кількості 10 800 шт на загальну суму 1 765 152,00 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору, постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 30 календарних днів з дати набрання чинності цього договору, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, б. 27, м. Київ, 03115). У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.
Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 5.2. договору).
Пунктом 7.2. договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 8.3.1. договору встановлено обов'язок постачальника забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 12.1. договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами умов договору.
З урахуванням умов договору, зокрема, п.5.1, товар мав бути поставлений у строк до 11.07.2019 (включно).
За накладною №РН-0722/01 від 22.07.2019 відповідачем поставлено товар в кількості 500 шт на загальну суму 81 720,00 грн. Прострочення поставки становить 10 днів - з 12.07.2019 по 22.07.2019.
За накладною №РН-0731/02 від 31.07.019 поставлено товар в кількості 1 170 шт на загальну суму 191224,80 грн. Прострочення поставки товару становить 19 днів - з 12.07.2019 по 31.07.2019.
За накладною №РН-0806/01 від 06.08.019 поставлено товар в кількості 9 130 шт на загальну суму 1 492 207,20 грн. прострочення поставки товару становить 25 днів - з 12.07.2019 по 06.08.2019.
Враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару, позивач звернувся до нього з претензією щодо сплати пені в сумі 43 520,81 грн., відповіді на яку відповідач не надав, суму пені не сплатив.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати штрафних санкцій за прострочення поставки товару в добровільному порядку стало підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача суми пені в примусовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив із доведення позивачем належними та допустимими доказами факту прострочення поставки товару, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій (пені), втім, визначено, що такий розрахунок здійснений неправильно, оскільки позивач день фактичного виконання зобов"язання включив в розрахунок штрафних санкцій, отже, прострочення мало місце за поставкою від 22.07.2019 не 11 днів, як розрахував позивач, а 10 днів, за поставкою від 31.07.2019 прострочення мало місце не 20 днів, а 19, а за поставкою від 06.08.2019 прострочення мало місце не 26 днів, а 25 днів. Таким чином, правильна загальна сума штрафних санкцій становить не 43 520,81 грн, а 41755,65 грн.
Також судом першої інстанції не встановлено підстав для звільнення відповідача від відповідальності через наявність істотної зміни обставин, що відповідач підтвердив висновком Київської торгово-промислової палати від 19.07.2019 №1703-4/320, оскільки умовами п.13.2 договору сторони передбачили, що настання таких обставин підтверджується висновком Торгово-промислової палати України, філіалом чи структурним підрозділом якої не є регіональна торгово-промислова палата. При цьому з пропозицією щодо внесення змін до договору стосовно строків поставки відповідач звернувся до позивача через шість місяців після того, як поставка відбулась.
В той же час, суд першої інстанції визнав за можливе задовольнити частково клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та з урахуванням ступеню виконання зобов"язання, незначності прострочення виконання зобов"язання, відсутності в матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасної поставки, а також відсутності доказів понесення збитків іншим учасникам процесу, з урахуванням інтересів позивача, який здійснював закупівлю на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", що без проведення повторної процедури закупівлі позивач не міг закупити такий товар у іншої особи, зменшив штрафні санкції лише на 50%.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Аналізуючи правовідносини сторін, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, який регулюється параграфом 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України.
Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього
Кодексу.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).
Відповідальність з урахуванням вказаної норми права, сторони передбачили у п.7.2 договору, зокрема сплату неустойки у розмірі 0,1 відсотки вартості товару, з яких допущено прострочення виконання зобов"язнання за кожен день прострочення та додатково штраф у розмірі 7% вартості товару за прострочення понад тридцять днів.
Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вже зазначалось, строк поставки товару визначений протягом 30 днів з моменту підписання договору, отже поставка мала відбутись у строк до 11.07.2019 (включно). Втім, згідно накладних поставка товару здійснена 22.07.2019, 31.07.2019, 06.08.2019, тобто з простроченням на 10, 19 та 25 днів.
З урахуванням норм цивільного права щодо перебігу строку, судом першої інстанції встановлено, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
Таким чином, в наданому заявником розрахунку пені наявна помилка, оскільки її нарахування було здійснено позивачем з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства.
З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно встановлено, що стягненню підлягає пеня у сумі 41755,65 грн., в зв"язку з чим не приймаються доводи апеляційної скарги позивача щодо вірно здійсненого розрахунку позовних вимог.
При цьому судом першої інстанції обґрунтовано не взяті до уваги доводи відповідача про безпідставність позовних вимог та звільнення його від відповідальності через наявність істотної зміни обставин, що унеможливили своєчасне виконання зобов'язання, які він підтвердив висновком Київської торгово-промислової палати, з огляду на наступне.
Відповідно до висновку Київської торгово-промислової палати №1703-4/320 від 19.07.019, Київська торгово-промислова палата підтвердила настання істотної зміни обставин за договором №127 НП від 11.06.2019 та зазначила, що ТОВ "МІК Трейдопт" згідно ст. 652 ЦК України має право вимагати перегляду та внесення змін до умов договору від 11.06.2019 №127НП в частині строків постачання товарів.
Листом №1223/04 від 23.12.2019 відповідач звернувся до відповідача з пропозицією перенести терміни поставки товару за договором №127НП від 11.06.2019.
Листом №396/31/01-2020 від 28.01.2020 позивач повідомив відповідача про те, що висновок КТПП не свідчить про вжиття відповідачем всіх залежних від нього обставин для належного виконання своїх зобов'язань за договором №127НП від 11.06.2019 та не підтверджує настання об'єктивних обставин, що є підставою для продовження строку за договором №127НП.
Пунктом 13.2. договору сторони узгодили, що настання істотних змін обставин, які сторони не могли передбачити при укладенні цього договору підтверджується виключно висновком щодо унеможливлення виконання зобов'язань за цим договором, виданим Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до Статуту Київської торгово-промислової палати, вона є окремою юридичною особою та не є філією чи структурним підрозділом Торгово-промислової палати
України.
Крім того, як вбачається з наданих сторонами доказів, відповідач звернувся до позивача з пропозицією зміни строків поставки товару лише через шість місяців після того, як поставка вже відбулася з порушенням обумовлених строків.
За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За приписами ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідачем не надано доказів своєчасного повідомлення позивача про порушення строків поставки, як і не надано доказів вжиття всіх можливих заходів для недопущення такого порушення.
В зв"язку з викладеним не приймаються доводи апеляційної скарги відповідача щодо існування та підтвердження належними доказами істотної зміни обставин.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90%, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги баланс інтересів обох сторін та задоволено таке клопотання лише частково, з огляду на наступне.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Отже, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.
Розглядаючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, колегія виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов'язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу (іншого позивачем суду не доведено). При цьому сума належного до виконання зобов"язання не є збитками кредитора, тому не приймаються доводи скарги позивача стосовно спричинення йому збитків на суму зобов"язання в розмірі 1 765 152,00 грн.
Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінивши доводи сторін, узявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо розміру пені, враховуючи фактичні обставини справи, а саме:
- ступінь виконання відповідачем спірного зобов'язання за Договором №127НП від 11.06.2019, яке виконано відповідачем у повному обсязі;
- незначність прострочення виконання (10, 19 та 25 днів);
- відсутність в матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасної поставки, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин;
- договір укладено відповідачем як переможцем процедури закупівлі, у якій основним критерієм відбору була ціна товару, а відповідач надав пропозицію з найнижчою ціною та здійснив поставку товару у повному об'ємі і належної якості, що не заперечено позивачем, визнав цей випадок винятковим для можливості зменшення заявлених дос ятгнення штрафних санкцій.
Доводи апеляційної скарги позивача про незгоду з виконанням зобов"язання в повному обсязі, оскільки таке мало бути виконано у строк 30 днів, не приймаються колегією суддів, оскільки позивач ототожнює загальне поняття "виконання зобов"язання" зі строком виконання зобов"язання, що не є тотожним.
Як не є вірним співставлення розміру штрафних санкцій і загальної суми зобов"язання, оскільки розмір штрафу за нормами матеріального права, які підлягають застосуванню в даному випадку, а саме ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України може порівнюватись лише з розміром збитків кредитора, які в даному випадку не доведені позивачем.
При цьому судом дотримано балансу інтересів сторін та враховано доводи позивача, що закупка товару була здійснена в рамках процедури закупівлі на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", що уклавши Договір позивач розраховував на своєчасне отримання товару та забезпечення працівників поліції одностроєм, що без проведення повторної процедури
закупівлі позивач не міг закупити такий товар у іншої особи, а також, з урахуванням того, що відповідач просив зменшити пеню на 90%.
Колегія суддів звертає увагу відповідача, що зменшення неустойки в такому розмірі є неприйнятним, оскільки таке зменшення взагалі нівелює відповідальність сторони за порушення зобов"язання, яке мало місце у цій справі.
Посилання відповідача у своїй скарзі на наявність великої кількості угод у спірний період та належного виконання 7 аналогічних договорів у період виконання спірного договору з позивачем, не приймаються колегією суддів, оскільки носять суб"єктивний характер, зокрема свідчать, що відповідач надав перевагу у виконанні зазначеним договорам перед спірним договором, а наявність інших угод не має розглядатись в даних конкретних обставинах щодо з"ясування обставин по виконанню договору у цій справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скар, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Оскільки загальна ціна позову становить 43 520,81 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційні скарги Національної поліції України, м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2020 у справі №910/18144/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2020 у справі №910/18144/19 - залишити без змін.
Судові витрати Національної поліції України, м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт", м. Запоріжжя за подання апеляційних скарг на рішення суду покласти на заявників апеляційних скарг.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.07.2020.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя І.М. Кощеєв