27.07.2020 Справа № 908/951/19
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Широбокова Л.П.
секретар судового засідання Абадей М.О.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Панченко С.М., ордер серії ЗП №56586 від 20.02.2020, адвокат
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2019 у справі №908/951/19 (головуючий суддя Проскуряков К.В., судді Азізбекян Т.А., Зінченко Н.Г.; рішення ухвалене о 12:35 год. у місті Запоріжжя, повний текст рішення складено 25.11.2019)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектелектромонтаж", м.Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м.Запоріжжя
про звернення стягнення на заставне майно у розмірі 3522670,89 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектелектромонтаж" про звернення на предмет іпотеки - нерухоме майно перелічене в прохальній частині позову в рахунок погашення загальної заборгованості перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором №СМ-SМЕ200/065/2007 від 29.03.2007 у розмірі 3522670,89 грн.; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - нерухомого майна шляхом продажу на електронних торгах за узгодженою в договорі іпотеки вартістю:4233569,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є АТ "ОТП Банк" - кредитором) і ОСОБА_1 (позичальником) 29.03.2007 був укладений кредитний договір №СМ-SМЕ200/065/2007, в забезпечення виконання якого між Банком і ТОВ "Комплектелектромонтаж" 29.03.2007 був укладений договір іпотеки №РМ-SМЕ200/065/2007. ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є правонаступником кредитора за договорами купівлі-продажу кредитного портфеля і відступлення права вимоги від 16.11.2010. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2018 (залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 11.09.2018) частково задоволений позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 , ТОВ "Комплектелектромонтаж", ОСОБА_2 , ТОВ "Запорізький завод Електрозахист" та стягнуто частково заборгованість за кредитним договором у сумі 3522670,89 грн. Рішення суду виконано не було, у зв'язку з чим керуючись ст. 7 Закону України "Про іпотеку" і п. 6.1 договору іпотеки, позивачем і був поданий цей позов.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.11.2019 у справі №908/951/19 в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладено на позивача.
Означене рішення вмотивоване тим, що у зобов'язаннях, в яких бере участь поручитель, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Відмовляючи у позовних вимогах суд також виходив з тих обставин, що позивачем в порядку ст. 80 ГПК України не було надано належних і допустимих доказів внесення відповідних змін до договору іпотеки або отримання згоди поручителя у зв'язку із зміною основного зобов'язання у кредитному договорі в іншій спосіб. Відповідач у судовому засіданні під час розгляду справи по суті заперечив проти факту надання такої згоди шляхом укладання додаткових угод до договору іпотеки, а позивач в порушення правил подання доказів, представив відповідні докази під час розгляду справи по суті, які не були прийняті судом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач (ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2019 у справі №908/951/19 та ухвалити нове рішення, яким позов про звернення стягнення на заставне майно задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вказує, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, винесено в порушення норм матеріального та процесуального права, обґрунтовує свою позицію наступним.
Згідно з умовами кредитного договору та кредитних заявок Банк здійснив видачу кредитних коштів Відповідачу 1 в сумі 200000,00 доларів США. Відповідно до п. 2.1. договору іпотеки іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього. Згідно п. 2.2.1. в разі зміни розміру боргових зобов'язань після укладання цього договору, такі зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі.
Судом у рішенні зазначено, що 30.12.2012 між ОСОБА_1. та банком була укладена додаткова угода №5 відповідно до якої сторони змінили дату остаточного повернення кредиту та збільшили відсоткову ставку до 4%, але не було враховано, що фактично збільшення відсоткової ставки не було, оскільки при укладанні кредитного договору вона складала 5% + FIDR, а після укладання додаткової угоди №5 розмір кредитних ставки становив 4,04% + FIDR. Окрім цього судом не враховано, що позивач у позовних вимогах просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рамках розміру боргу, визначеного рішенням суду, яке набрало законної сили - 3522670,89 грн., що у еквіваленті не перевищує боргових зобов'язань 200000,00 доларів США і взагалі за курсом НБУ станом на 16.12.2019 становить 149912,65 доларів США.
Таким чином, обсяг зобов'язань майнового поручителя жодним чином не збільшився.
Окрім цього, суд не прийняв до уваги додаткову угоду №5 до договору іпотеки від 13.01.2012 яка була укладена між Позивачем та ТОВ "Комплектелектромонтаж" і є невід'ємною частиною договору іпотеки. Відповідно до п. 2.1. додаткового договору, іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього.
Позивач вважає, що судом порушено статтю 13 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено принцип змагальності сторін та встановлено процесуальну рівність учасників судового процесу щодо здійснення процесуальних прав і обов'язків, передбачених цим Кодексом. Так, суд посилається начебто на порушення позивачем порядку та строків подання доказів у зв'язку з чим не приймає їх до уваги. При цьому приймає відзив відповідача по справі, який був поданий поза межами п'ятнадцятиденного строку визначеного в ухвалі суду від 22.05.2019, а саме 25.06.2019 і посилається на нього у рішенні суду.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач (ТОВ "Комплектелектромонтаж") та третя особа ( ОСОБА_1 ) письмові відзиви на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надали.
27.05.2020 представником ТОВ "Комплектелеектромонтаж" подано суду апеляційної інстанції заяву про застосування строків позовної давності. У цій заяві відповідач вказує, що 29.03.2007 між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №СМ-SME 200/065/2007, за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у сумі 200000,00 доларів США на споживчі цілі строком до 28.02.2014, під 5% річних. Відповідач зазначає, що позовна давність щодо кредитних коштів і процентів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. На це звернув увагу Верховний Суд України у своїй постанові від 19.03.2014 №6-20цс14. Позивач звернувся до суду після того як сплив передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності, тому відповідач просить застосувати до правовідносин, що склалися між сторонами строк позовної давності.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2019 у справі №908/951/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 24.02.2020 о 12:00 год.
В судовому засіданні 24.02.2020 була оголошена перерва до 18.03.2020 о 12:00 год., що оформлено відповідною ухвалою суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2020 повідомлено учасників справи, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" зі змінами, враховуючи Рекомендації Ради суддів України викладених у листі №9рс-186/20 від 16.03.2020, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №1, оформленого протоколом зборів суддів від 17.03.2020 тимчасово на період з 18 березня по 3 квітня 2020 року встановлено особливий режим роботи Центрального апеляційного господарського суду; судове засідання у справі №908/951/19 призначене на 18.03.2020 о 12:00 год. не відбудеться через запровадження карантинних заходів; після усунення вказаних обставин розгляд справи буде призначено у судовому засіданні ухвалою суду, про що сторони будуть повідомлені в передбаченому ГПК України порядку.
28.04.2020 ухвалою суду апеляційної інстанції розгляд справи призначено в судовому засіданні на 27.05.2020 о 16:30 год.
19.05.2020 ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подало до суду апеляційної інстанції заяву (клопотання) про надання доказів та проведення судового засідання без участі представника апелянта.
У судовому засіданні 27.05.2020 представник ТОВ "Комплектелектромонтаж" просив задовольнити подану заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що заявляв таке клопотання Господарському суду Запорізької області у судовому засіданні 13.11.2019.
Судом розглянуто та задоволено клопотання ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про долучення до матеріалів справи оригіналів та завірених нотаріально копій документів (перелік яких визначений в додатках), оскільки вони подавались до суду першої інстанції, але суд не прийняв їх до розгляду і ця відмова суду покладена в основу апеляційної скарги, що потребує відповідної оцінки судом апеляційної інстанції як процесуальних дій суду, так і впливу цих доказів на повноту встановлення фактичних обставин справи.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази у справі, з метою забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового процесу, колегія суддів вважала за необхідне надати час ТОВ "Комплектелектромонтаж" для подання до суду апеляційної інстанції додаткових пояснень і відповідних доказів щодо заявленого клопотання до суду першої інстанції про застосування строків позовної давності, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено у судовому засіданні на 22.06.2020 о 11:30 год., про що судом постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2020 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Широбокова Л.П. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2019 у справі №908/951/19 до свого провадження.
Представник позивача в судове засідання 22.06.2020 не з'явився.
Суд апеляційної інстанції повідомляв третю особу - фізичну особу ОСОБА_1 про порушення провадження у цій справі та про судові засідання, які призначались для розгляду цієї справи, шляхом направлення відповідних ухвал на адресу його місця проживання ( АДРЕСА_1 ), однак ухвали суду не були вручені підприємством поштового зв'язку по причині відсутності адресата.
Враховуючи заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника та думку відповідача про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та третьої особи, колегія суддів визнала можливим розглянути цю справу за наявними матеріалами.
Представник відповідача в судому засідання 22.06.2020 заперечував на задоволенні вимог апеляційної скарги, посилаючись, зокрема на те, що ТОВ "Комплектелектромонтаж" не надавало згоди на зміну обсягу своєї відповідальності як майнового поручителя по зобов'язаннях ОСОБА_1 за кредитним договором №СМ-SME 200/065/2007 від 29.03.2007, а тому такі зобов'язання є припиненими. Зазначає, що рішенням Хортицького районного суду Запорізької області від 11.01.2018 року у справі №337/807/17 відмовлено в позові ТОВ "ОТП Факторінг Україна" до ТОВ "Комплектелектромонтаж" про стягнення як з поручителя заборгованості за означеним кредитним договором, оскільки встановлено, що у зобов'язаннях, в яких бере участь поручитель, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. Як вказував представник відповідача під час розгляду цієї справи позивач у позові не навів обставин та не надав суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені господарським процесуальним законодавством, доказів надання згоди на зміну обсягу відповідальності за договором іпотеки, тому такі зобов'язання суд першої інстанції правильно визнав припиненими. До того ж, представник відповідача зазначив, що заявляв суду першої інстанції усну заяву про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності. Просив суду апеляційної інстанції розглянути та врахувати також заяву відповідача про застосування позовної давності, що була подана під час перегляду цієї справи в апеляційному порядку.
У судовому засіданні 22.06.2020 оголошено перерву до 27.07.2020 о 16:00 год.
За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 27.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини
Між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (Банк), яке в подальшому змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", і громадянином України ОСОБА_1 (Позичальник) 29.03.2007 був укладений кредитний договір №CM-SME200/0655/2007, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 200000,00 доларів США, а Позичальник прийняв його на умовах: кредит надається траншами в сумі не менше 10 % від суми кредиту та у будь-якому разі не менше 5000 EUR чи еквівалент іншої валюти, готівкою або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника в ЗАТ "ОТП Банк"; цільове використання кредиту - на споживчі цілі; річна база нарахування процентів - 360 днів у році; дата остаточного повернення кредиту 28.03.2014.
За пунктом 3 частини №1 договору для розрахунку процентів за користування кредитом встановлено плаваючу процентну ставку - фіксований відсоток + FIDR. Фіксований відсоток - 5 % річних є незмінним на весь строк дії кредитного договору. FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. з метою застосування FIDR при виконанні умов цього договору, ставка FIDR буде визначатись самостійно банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні банку на інформативних стендах.
Повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в частині №2 цього договору (пункт 4 частини №1 договору).
У пункті 3.1. частини №2 договору сторони прийшли до згоди, що в якості забезпечення всіх своїх зобов'язань за цим договором Позичальник керуючись положеннями чинного законодавства України, в т.ч., але не виключно, положеннями ст. 5 Закону України "Про іпотеку" цим передає чи зобов'язується забезпечити передачу Майновим поручителем в іпотеку Банку предмет іпотеки, який є власністю Позичальника чи Майнового поручителя відповідно до правовстановлюючих документів та забезпечити чинність договору іпотеки протягом всього строку дії цього договору.
В цей же день між ЗАТ "ОТП Банк" (Іпотекодержатель) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплектелектромонтаж" (далі - Іпотекодавець) укладено договір іпотеки (майнова порука) №РМ-SМЕ200/065/2007, який за змістом пункту 1.1. укладений для забезпечення повного і своєчасного виконання Боржником його боргових зобов'язань, визначених у статті 2 його договору, Іпотекодавець цим надає Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 3 цього договору ("Предмет іпотеки").
Іпотека за цим договором забезпечує виконання вимог Іпотекодержателя щодо виконання Боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором №CM-SME200/0655/2007 у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього (пункт 2.1. договору).
Відповідно до пунктів 2.1.1., 2.2. статті 2 договору іпотеки боржник зобов'язаний повністю повернути іпотекодержателю суму отриманого кредиту не пізніше 28.03.2014 відповідно до умов встановлених п.п. 1.5-1.6. кредитного договору чи в інший строк встановлений в кредитному договорі. Сума кредиту може скласти 200000,00 доларів США. Не обмежуючи викладеного в пункті 6.1. цього договору, сторони погоджуються, що розмір боргових зобов'язань становить 200000,00 доларів США. Зазначений розмір боргових зобов'язань може збільшуватися на суму невиконаних платіжних зобов'язань боржника. Іпотекою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми, відповідно до п. 2.1. цього договору.
Згідно положень статті 3 договору предметом іпотеки є:
1. Будівля контори літ. А-2, загальною площею 411,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
2. Будівля галантерейного цеху літ. В-2, загальною площею 506,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
3. Будівля складу сировини літ. Д, загальною площею 326,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
4. Будівля картонного цеху літ. Е, загальною площею 468,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
5. Будівля складу сировини літ. З, загальною площею 236,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
6. Будівля цеху №2 (РПУ) літ. К-2, загальною площею 965,6 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
7. Будівля гаражу та ОГМ літ. М-2, загальною площею 566,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
8. Будівля столярки МФЦ літ. Р, загальною площею 672,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
9. Приміщення І будівлі магазину літ. С, загальною площею 104,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
10. Будівля прохідної літ. С1, загальною площею 4,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
11. Будівля прохідної літ. У, загальною площею 12,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
12. Будівля складу сировини літ. И, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
13. Будівля гаражу та ОГМ літ. О, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
14. Трансформаторна підстанція літ. Х, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: (а) всі боргові зобов'язання сплачені Боржником, і (б) вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням Боржником чи Іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених Іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим договором.
Пунктом 6.2. договору іпотеки Іпотекодержатель наділений правом задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин (далі - "іпотечні випадки"):
(а) несплати Боржником іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі;
(б) порушення Іпотекодавцем будь-якого із їх зобов'язань за ст. 5 цього Договору;
(в) інших обставин, передбачених чинним законодавством України.
Сторонами в пункті 9.6. договору погоджено, що відступлення прав за цим договором здійснюється без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, з одночасним відступленням права вимоги за кредитним договором.
26.11.2010 між ПАТ "ОТП Банк" (Продавець) і ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, Продавець продав (переуступив) Покупцю права на Кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку 1 до цього договору, який включає і кредитний договір №CM-SME200/0655/2007 від 29.03.2007), а Покупець прийняв такий Кредитний портфель та зобов'язався сплатити на користь Продавця винагороду.
Права, що переходять до Покупця за кредитними договорами у зв'язку з продажем кредитного портфелю визначені у пункті 3.3. договору. Відповідно до підпункту а) Покупець набув усі права вимоги за Кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до Боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до Боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до Боржників щодо сплати штрафних санкцій.
За пунктом 3.4. договору Продавець зобов'язався передати права за окремими договорами застави та/або договорами іпотеки, укладеними між Продавцем та Боржниками для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами. Передача таких договорів має бути оформлена відповідним договором про передачу прав на заставлене майно. Згідно з умовами цього договору та відповідно до умов договору комісії, Продавець звертає стягнення на заставлене майно та зобов'язується перерахувати Покупцю усі кошти, отримані від реалізації заставленого майна, а також будь-які інші платежі та кошти, отримані від Боржників/Поручителів за кредитними договорами, договорами поруки, як це передбачено договором.
Крім того, між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (Фактор) і ПАТ "ОТП Банк" (Клієнт) був укладений договір про відступлення права вимоги від 26.11.2020. За умовами договору у зв'язку з укладанням договору купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н від 26.11.2010 між Фактором та Клієнтом, за яким Клієнт передав Фактору права вимоги за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до даного договору, укладеними між Клієнтом та Позичальниками клієнта, перелік яких міститься в додатку №1 до цього договору, що забезпечений іпотекою/заставою за договорами іпотеки/договорами застави, перелік яких міститься в Додатку №1 до даного договору, укладеними між Клієнтом та Боржниками/третіми особами сторони домовились про наступне:
Клієнт передав та відступив Фактору сукупність прав, належних Клієнту за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно (підпункт 1.1.1 пункту 1.1. договору.).
Відповідно до пункту 1.2. за цим договором до Фактора перейшли всі права Клієнта як сторони, що іменується Іпотекодержатель/Заставодержатель у зобов'язаннях, які виникли на підставі договорів забезпечення в обсязі та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки/застави).
Додаток №1 до договору про відступлення права вимоги містить перелік договорів забезпечення, за якими Фактор отримує право вимоги, зокрема, договір іпотеки PM-SME200/0655/2007 від 29.03.2007, укладений з "Комплектелектромонтаж" на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №CM-SME200/0655/2007 від 29.03.2007.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2018 (залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 11.09.2018) у цивільній справі №337/807/17 частково задоволений позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 , ТОВ "Комплектелектромонтаж", ТОВ "Запорізький завод Електрозахист" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 3522670,89 грн. заборгованості. В іншій частині позову відмовлено. Крім того, вказаним рішенням було задоволено зустрічну позовну заяву ТОВ "Комплектелектромонтаж" до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання поруки укладеної між ЗАТ "ОТП Банк" і ТОВ "Комплектелектромонтаж" за договором поруки №SR-SME200/065/2007/1 від 29.03.2007 року такою, що припинена.
Хортицький районний суд м. Запоріжжя у означеній вище справі дійшов висновку про часткове задоволення у справі первісних вимог і задоволення у повному обсязі зустрічних вимог на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, за якою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
При цьому Хортицьким районним судом м. Запоріжжя під час розгляду справи було, зокрема, встановлено, що: "17 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" була укладена Додаткова угода №1 до кредитного договору № СМ-SME200/065/2007 від 29.03.2007 року, відповідно до якої сторони збільшили розмір кредиту до 300000,00 (триста тисяч доларів США) та збільшили відсоткову ставку на 2 %, у випадку порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором.
13 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" була укладена Додаткова угода №3 до кредитного договору №СМ-SME200/065/2007 від 29.03.2007 року, відповідно до якої сторони збільшили розмір кредиту до 350000,00 (триста п'ятдесят тисяч доларів США).
28 липня 2011 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" була укладена Додаткова угода №4 до кредитного договору №СМ-SME200/065/2007 від 29.03.2007 року, відповідно до якої сторони збільшили відсоткову ставку до 11, 5 % річних.
30 січня 2012 року між третьою особою, ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" була укладена Додаткова угода №5 до кредитного договору №СМ-SME200/065/2007 від 29.03.2007 року, відповідно до якої сторони змінили дату остаточного повернення кредиту 28 березня 2019 року та збільшили відсоткову ставку на 4 %, у випадку порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором
Збільшення відсоткової ставки, збільшення строку повернення кредиту, збільшення відповідальності ОСОБА_1 по кредитному договору №СМ-SME200/065/2007 від 29.03.2007 року відбулося без згоди відповідачів за первісною позовною заявою" (зокрема, без згоди ТОВ "Комплектелектромонтаж").
Тобто підставою для висновку Хортицького районного суду м. Запоріжжя у вказаній вище справі про припинення поруки, яку було надано ТОВ "Комплектелектромонтаж", стало встановлення факту не надання цією особою, як поручителем, згоди на зміну зобов'язання, яке збільшує обсяг відповідальності поручителя.
ТОВ "ОТП Факторинг Україна", посилаючись на невиконання ТОВ "Комплектелектромонтаж" і ОСОБА_1 рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя про стягнення заборгованості за кредитним договором №СМ-SME200/065/2007 від 29.03.2007 у сумі 3522670,89 грн., а також на те, що до нього перейшли всі права ПАТ "ОТП Банк" щодо права вимоги до боржника за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки звернувся до господарського суду з цим позовом.
Спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору іпотеки, що був укладений в забезпечення виконання кредитного договору.
За приписами пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
За визначенням у статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).
Статтею 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За приписами частини першої статті 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
З положень статті 575 Цивільного кодексу України вбачається, що окремим видом застави є іпотека. За частинами 1, 3 цієї статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (частина перша статті 576 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" закріплено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні положення містяться і у частині третій статті 33 Закону України "Про іпотеку": "звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя".
Пунктом 6.3. "Обрання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки" Договору іпотеки №РМ-SМЕ200/065/2007 від 29.03.2007 встановлено, що жодне положення цього договору не може тлумачитись як таке, що обмежує права Іпотекодержателя звернутись до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку встановленому чинним законодавством України (підп. "а").
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Як встановлено з матеріалів справи ПAT "ОТП Банк" згідно з договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 26.11.2010 та договору відступлення права вимоги від 26.11.2010, відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за кредитним договором №СМ-SME200/065/2007 від 29.03.2007 та за договором іпотеки №РМ-SМЕ200/065/2007 від 29.03.2007.
Підстави заміни кредитора у зобов'язанні наведені у статті 512 Цивільного кодексу України. Так, за пунктом 1 частини першої цієї статті Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинною першою статті 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.
З огляду на вказані обставини і правові норми суд першої інстанції правильно встановив, що до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права ПАТ "ОТП Банк" щодо права вимоги до боржника за кредитним договором і договором іпотеки.
На підтвердження розміру заборгованості у сумі 3522670,89 за кредитним договором позивач посилається рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі №337/807/17, яке не було виконано.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з обставин встановлених районним судом щодо укладання до кредитного договору додаткових угод, якими було збільшено розмір кредиту, відсоткову ставку у випадку порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором і змінено дату остаточного повернення кредиту та взявши до уваги положення частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про припинення договору іпотеки (майнової поруки) №РМ- SМЕ200/065/2007 від 29.03.2007, оскільки у зобов'язаннях, в яких бере участь поручитель, збільшення кредитної процентної ставки, збільшення строку повернення кредиту і відповідальності по кредитному договору навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Суд першої інстанції посилаючись на частину восьму статті 80 Господарського процесуального кодексу України, не прийняв до розгляду подані позивачем додаткові договори: №1 від 17.07.2007, №2 від 28.09.2007, №3 від 13.11.2007, №4 від 28.07.2011, №5 від 30.01.2012, №5 від 31.01.2013 про внесення змін до договору іпотеки (майнової поруки) №РМ-SМЕ200/065/2007 від 29.03.2007, як такі, що подані з порушенням строку, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у справі, без клопотання про визнання причин неможливості подати такі докази.
Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції також встановив, що додаткові докази були подані позивачем за межами встановленого судом строку, в той же час вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Статтею 1291 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
За вимогами частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Положеннями статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України також гарантує те, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Зв'язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.
Так, у справі "Салов проти України" (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу ("Руїс-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).
У справі "Лазаренко та інші проти України" (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1статті 6 Конвенції.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід'ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Як слідує з уже усталеної практики Європейського суду з прав людини, вимоги, що виникають з права на змагальні провадження фактично є однаковими для цивільних та кримінальних проваджень (Werner v. Austria (Вернер проти Австрії), заява №138/1996/757/956, п. 66). Досить часто у судовій практиці виникає конкуренція двох принципів (вимог процесуального законодавства), а саме, дотримання змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи, що було, зокрема, предметом дослідження у роботі "Як зберегти баланс забезпечення справедливого публічного розгляду справи та дотримання розумного строку". Так, у своїй діяльності Суд виходить з того, що бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), заява №104/1995/610/698, п. 30). Застосовуючи зазначений підхід, Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №134/18/13-ц, виходив також з того, що у пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" №54111/07); справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення "Mirolubovs and Others v. Latvia", №798/05, №103).
Застосовуючи зазначені підходи, Верховний Суд у постановах від 4 липня 2018 року у справі №369/1923/15-ц та від 26 вересня 2018 року у справі №346/2946/16-ц виходив також з того, що одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (п.п. 41 і 60 Доповіді "Верховенство права", схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року); ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін; у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (заява №7460/03) та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України №2" (заява №38789/04) наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом; у розумінні "справедливого балансу" кожній стороні повинна надаватися розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення у справі "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., заява №17748/91 п. 38).
Конкуренція двох принципів змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи повинна вирішуватися шляхом пошуку справедливого балансу між сутнісними та часовими вимогами для суду забезпечити справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Базовим у цьому аспекті є підхід, згідно з яким бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження. При цьому, за необхідності отримати належні докази суд має відкласти розгляд справи, оскільки сторонам повинна бути надана можливість повідомити про будь-які докази, необхідні для успіху їх справи.
Отже, суд зобов'язаний забезпечити дійсно змагальний процес, створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків, оскільки протилежне матиме наслідком порушення гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції про припинення зобов'язань з іпотеки на підставі частини першої статті 559 Цивільного кодексу України, який виходив з фактів встановлених рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя.
За приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Такі обставини є преюдиціальними. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2020 у справа №910/2360/19 зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, фактичні обставини цієї справи свідчать про укладання між ЗАТ "ОТП Банк", а в подальшому ТОВ "ОТП Факторинг Україна" з ТОВ "Комплектелектромонтаж" додаткових договорів про внесення змін до договору іпотеки (майнової поруки) №РМ-SМЕ200/065/2007 від 29.03.2007.
Додатковим договором від 17.07.2007 до договору іпотеки (майнової поруки) №РМ-SМЕ200/065/2007 від 29.03.2007, укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" і ТОВ "Комплектелектромонтаж", пункт 2.1.1., зокрема, викладений у наступній редакції: "Повернення кредиту. Боржник зобов'язаний повністю повернути Іпотекодержателю суму отриманого кредиту не пізніше "28" березня 2014 року відповідно до умов встановлених п.п.1.5.-1.6. Кредитного договору, чи в інший строк встановлений в Кредитному договорі. Сума кредиту може скласти 300000,00 доларів США 00 центів". Крім того, включено застереження: "Цей договір також забезпечує належне виконання боржником боргових зобов'язань у випадку збільшення процентної ставки (фіксованої чи плаваючої) на 2% річних в порядку, передбаченому п. 1.4.1.7. підпунктами кредитного договору".
13.11.2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" і ТОВ "Комплектелектромонтаж" до договору іпотеки був укладений додатковий договір, відповідно до якого було збільшено розмір кредиту до 350000,00 доларів США.
В подальшому у зв'язку із внесенням змін до кредитного договору ТОВ "ОТП Факторинг Україна" і ТОВ "Комплектелектромонтаж" 28.07.2011 до договору іпотеки був укладений додатковий договір №4, 30.01.2012 - додатковий договір №5 та 31.01.2013 - додатковий договір №6, у пункті 2.1.1. яких встановлено, що Боржник зобов'язаний повернути Іпотекодержателю суму отриманого кредиту в розмірі, в строк і в порядку встановлені кредитним договором.
Вказані додаткові договори підписані сторонами, скріплені печатками підприємств та на виконання пункту 4 посвідчені Шаповаловою О.Г., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстровані в реєстрі.
Тобто, підписані ТОВ "Комплектелектромонтаж" (поручителем) вказані додаткові договори свідчать про його згоду із внесенням змін до договору іпотеки. Дійсність додаткових договорів не спростована відповідачем, не надано доказів оскарження додаткових договорів в судовому порядку.
Отже, не надання ТОВ "Комплектелектромонтаж" згоди на зміну зобов'язань за кредитним договором, які збільшують обсяг відповідальності цієї особи, як поручителя за договором поруки (про що було встановлено у означеному вище рішенні Хортицького районного суду м. Запоріжжя), не свідчить про ненадання такої згоди ТОВ "Комплектелектромонтаж" як іпотекодавця за Договором іпотеки (майнова порука) №РМ-SМЕ200/065/2007 від 29.03.2007, про що встановлено судом апеляційної інстанції у цій справі.
За вимогами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи (пункт 2); подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом; не приховувати докази (пункт 4).
При цьому частиною четвертою вказаної статті передбачено, що за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Поведінка відповідача, який заперечував внесення змін до договору іпотеки шляхом укладання додаткових договорів свідчить про його намагання приховати наведені докази, ввести суд в оману, що не сприяє дотриманню принципу змагальності та повному і об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
За частиною першою статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження окрім іншого, є: визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (пункт 3); вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (пункт 6).
Відповідно до частини четвертої статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальна активність суду реалізується в його ініціативних діях незалежно від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі. Підставою для проявлення такої ініціативи є пряма вказівка процесуального закону, його зміст або потреба, яка виникла в ході розгляду справи, що обумовлена завданням господарського судочинства. Процесуальна активність суду реалізується і в інших його ініціативних діях незалежно від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, що обумовлені завданням господарського судочинства. Суд може контролювати процес формування доказового матеріалу сторонами, має право визначати обставини, для з'ясування яких необхідно подати докази; вказувати, які докази необхідно представити для встановлення обставин.
З матеріалів справи вбачається, що копії додаткових договорів про внесення змін до договору іпотеки надавались відповідачем до зустрічної позовної заяви (яка в подальшому повернута судом) і були подані до суду 06.06.2019. Отже, Господарський суд Запорізької області був обізнаний з такими документами, що не заперечується ним самим.
Колегія суддів вважає, що суперечливу ситуацію щодо встановлення фактів районним судом і наявність документів, які спростовують ці факти і заперечення відповідача з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, керуючись принципом верховенства права, місцевий господарський суд в межах власних процесуальних повноважень мав можливість вирішити шляхом вжиття заходів щодо витребування додаткових договорів у позивача ще під час підготовчого провадження. Не вчинивши вказаних дій, суд першої інстанції припустився неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Висновки зроблені судом передчасно, без повного дослідження усіх зібраних у справі доказів та з'ясування необхідних фактичних обставин справи.
Не прийнявши додаткових договорів, поданих позивачем з порушенням встановленого строку, суд першої інстанції встановив обставини, які не відповідають дійсним, та як наслідок застосував норми матеріального права, що не підлягають застосуванню - про припинення іпотеки. Таким чином, суд першої інстанції визнав припиненими зобов'язання іпотеки всупереч фактичним правовідносинам сторін.
При вирішенні заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частина перша статті 260 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частина третя статті 267 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції заявлялось в усній формі про застосування до правовідносин, що склались між сторонами, строків позовної давності, що підтверджено протоколом судового засідання від 11.11.2019, однак суд першої інстанції відмовив у прийнятті до розгляду усної заяви відповідача про застосування строків позовної давності у зв'язку з порушенням вимог частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України (а.с.233-235 т.1).
Відтак заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не була врахована судом першої інстанції при ухваленні рішення у цій справі по суті спору.
Стаття 165 Господарського процесуального кодексу України встановлює вимоги до відзиву на позов, зокрема, визначає, що у відзиві відповідач викладає заперечення на позов, відзив подається в строк, встановлений судом, а до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Якщо такі докази не надані позивачем, а також надаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції відзначає, що положення статті 165 Господарського процесуального кодексу України не містять приписів, які регулюють подання стороною заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.
Між тим частина перша статті 169 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також за печеннях проти заяв і клопотань
За частиною другою статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
За приписами частини третьої статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
З урахуванням наведених вище положень статей 165 та 169 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно відмовив у прийнятті до розгляду усної заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.
За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності має бути прийнята до розгляду та вирішення судом апеляційної інстанції під час перегляду цієї справи.
Так за аргументами відповідача, оскільки позовна давність щодо кредитних коштів і процентів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, загальна позовна давність у три роки за вимогами позивача є такою, що спливла.
Однак, дослідивши умови Кредитного договору №CM-SME200/0655/2007 від 29.03.2007, колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача та виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1.6.1. означеного Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повністю повернути Банку суму Кредиту не пізніше Дати остаточного повернення Кредиту відповідно до умов встановлених ст. 1.5. цього Договору.
Відповідно до пункту 2.1. означеного Договору іпотеки, іпотека за цим Договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником кожного із всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього.
30.01.2012 між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" була укладена Додаткова угода №5 до Кредитного договору №CM-SME200/0655/2007 від 29.03.2007 від 29.03.2007, відповідно до якої сторони змінили дату остаточного повернення кредиту - 28 березня 2019 року та збільшили відсоткову ставку на 4%, у випадку порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до пункту 2.1.1. Додаткового договору №5 від 30.01.2012 до Договору іпотеки Боржник зобов'язаний повернути Іпотекодержателю суму основного кредиту в розмірі, в строк і в порядку встановлені кредитним договором.
Відповідно до пункту 4.3. Додаткового договору №5 до Кредитного договору від 30.01.2012 цей Додатковий договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх боргових зобов'язань по кредитному договору. Цей Додатковий договір є невід'ємною частиною кредитного договору.
Отже, відповідно до вказаних вище умов кредитного договору остаточний строк виконання боржником своїх зобов'язань визначений до 28.03.2019.
Позовна заява позивача із вимогами до відповідача про звернення стягнення на заставне майна була подана до Господарського суду Запорізької області 18.04.2019 (відповідно до відбитку штемпеля підприємства поштового зв'язку).
Відтак колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила, що загальна позовна давність у три роки для пред'явлення позивачем до відповідача позову, який є предметом розгляду у цій справі, обраховується з 29.03.2019 та у даному випадку не сплинула.
Встановлені вище судом апеляційної інстанції обставини є підставою для відмови в задоволенні заяви відповідача у цьому спорі про застосування наслідків спливу позовної давності як необґрунтованої.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми прав а, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ухвалене у справі рішення Господарського суду Запорізької області вказаним вимогам не відповідає. Центральний апеляційний господарський суд вважає, що допущені судом першої інстанції процесуальні порушення, що полягають у недосліджені всіх у справі доказів, унеможливили встановлення фактичних обставин, з'ясування яких є істотним для прийняття правильного рішення у цій справі.
Відповідно до пунктів 2, 3 та 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абзац другий частини другої статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення у цьому спорі нового рішення, яким позовні вимоги позивача про звернення стягнення на заставне майно у розмірі 3522670,89 грн. заборгованості за основним зобов'язанням за кредитним договором, розмір якої вже підтверджено судовим рішенням у спорі між боржником (фізичною особою ОСОБА_1 ) та Кредитором - ТОВ "ОТП Факторинг"), яке набрало законної сили, - слід задовольнити.
Новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи результати розгляду справи, колегія суддів покладає на відповідача судові витрати у сумі 52840,06 грн. судового збору за подання позовної заяви, а також витрати на сплату судового збору у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції у сумі 79260,09 грн.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277 ч. 1 п.п. 2, 3, 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" - задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2019 у справі №908/951/19 - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме:
1. Будівля контори літ. А-2, загальною площею 411,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
2. Будівля галантерейного цеху літ. В-2, загальною площею 506,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
3. Будівля складу сировини літ. Д, загальною площею 326,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
4. Будівля картонного цеху літ. Е, загальною площею 468,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
5. Будівля складу сировини літ. З, загальною площею 236,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
6. Будівля цеху №2 (РПУ) літ. К-2, загальною площею 965,6 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
7. Будівля гаражу та ОГМ літ. М-2, загальною площею 566,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
8. Будівля столярки МФЦ літ. Р, загальною площею 672,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
9. Приміщення І будівлі магазину літ. С, загальною площею 104,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
10. Будівля прохідної літ. С1, загальною площею 4,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
11. Будівля прохідної літ. У, загальною площею 12,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
12. Будівля складу сировини літ. И, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
13. Будівля гаражу та ОГМ літ. О, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
14. Трансформаторна підстанція літ. Х, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60., та належить ТОВ "Комплектелектромонтаж" на праві власності, в рахунок погашення загальної заборгованості перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28 Д, р. №2600 0455046387, МФО 300528, код ЕДРПОУ 36789421) за Кредитним договором СМ-SME200/065/2007 від 29.03.2007р. в розмірі 3522670,89 грн. (три мільйони п'ятсот двадцять дві тисячі 89 коп.).
Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - нерухомого майна:
1. Будівля контори літ. А-2, загальною площею 411,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
2. Будівля галантерейного цеху літ. В-2, загальною площею 506,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
3. Будівля складу сировини літ. Д, загальною площею 326,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
4. Будівля картонного цеху літ. Е, загальною площею 468,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
5. Будівля складу сировини літ. З, загальною площею 236,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
6. Будівля цеху №2 (РПУ) літ. К-2, загальною площею 965,6 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
7. Будівля гаражу та ОГМ літ. М-2, загальною площею 566,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
8. Будівля столярки МФЦ літ. Р, загальною площею 672,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
9. Приміщення І будівлі магазину літ. С, загальною площею 104,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
10. Будівля прохідної літ. С1, загальною площею 4,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
11. Будівля прохідної літ. У, загальною площею 12,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
12. Будівля складу сировини літ. И, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
13. Будівля гаражу та ОГМ літ. О, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60.
14. Трансформаторна підстанція літ. Х, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 60, шляхом продажу на електронних торгах за узгодженою в договорі іпотеки вартістю: 4233569,03 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектелектромонтаж" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд.3, ЄДРПОУ 31348184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28Д, ЄДРПОУ 36789421) судові витрати у сумі 52840,06 грн. судового збору за подання позовної заяви, а також витрати на сплату судового збору у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції у сумі 79260,09 грн.
Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена 30.07.2020.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя О.В. Чус
Суддя Л.П. Широбокова