проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"30" липня 2020 р. справа №922/3524/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Попков Д.О.
суддів Пушай В.І., Пелипенко Н.М.
секретар судового засідання Акімова К.К.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Керівника Харківської місцевої прокуратури №5, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків
на ухвалу господарського суду Харківської області
постановлену 04.11.2019р. (повний текст підписано 04.11.2019р.) у м. Харкові
у справі №922/3524/19 (суддя Калініченко Н.В.)
за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №5, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків
до Приватного акціонерного товариства «Харківській велосипедний завод», м. Харків
про стягнення коштів у розмірі 1875769,16грн.
І.Короткий зміст вимог та ухвали суду першої інстанції:
1. Керівник Харківської місцевої прокуратури №5, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківській велосипедний завод», м.Харків (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1875769,16грн.
2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2019р. (повний текст підписано 04.11.2019р.) у справі №922/3524/19 позовну заяву керівника Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради та додані до неї документи повернуто на адресу останнього на підставі п.4 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.
3. Означена ухвала суду обґрунтована не доведеністю у розумінні ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.74 Господарського процесуального кодексу України факту наявності повноважень у прокурора на представництво інтересів Харківської міської ради в межах справи №922/3524/19, враховуючи також, що останнім не наведено об'єктивних причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом - Харківською міською радою, і які є підставами для звернення прокурора до суду, з огляду на безпідставність посилань на неналежне здійснення Харківської міською радою повноважень із захисту державних інтересів. Місцевий суд зазначив, що жодних доказів щодо неналежного виконання посадовими особами Харківської міської ради повноважень щодо захисту інтересів держави прокурором до позовної заяви не надано.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
4. Керівник Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, не погодившись з постановленою ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2019р. у справі №922/3524/19 скасувати та передати матеріали справи на розгляд до Господарського суду Харківської області.
5. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:
5.1. факт не звернення Харківської міської ради до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що органом місцевого самоврядування неналежно виконуються свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 25.04.2018р. у справі №806/1000/17, від 15.10.2019р. у справі №903/129/18 та від 02.10.2018р. у справі №4/166«Б»);
5.2. «суспільний інтерес» полягає у повному та своєчасному надходженні орендної плати до місцевого бюджету, що явно переважає приватний інтерес, враховуючи, що прокурором як доказ тривалої бездіяльності спеціального уповноваженого органу зазначено, що нездійснення Харківською міською радою своїх прямих обов'язків щодо стягнення коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності вже призвело до безповоротної втрати коштів, які б мали надійти до місцевого бюджету з 23.09.2003р. до 01.11.2016р. Зазначені кошти неможливо стягнути з винної особи через сплив строків позовної давності;
5.3. місцевим судом не враховано, що ні ст.131-1 Конституції України, ні ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ні ст.56 Цивільного процесуального кодексу України, які єдині в своєму змісті визначають виключно правові засади представництва прокурором інтересів держави в суді, не вимагають від прокурора надання таких доказів нездійснення чи неналежного здійснення повноважень органом державної влади чи місцевого самоврядування, які зазначені в ухвалі суду, а саме: внесення відомостей до ЄРДР, вирок суду, докази накладення дисциплінарних стягнень тощо. А тому, вимагати такі докази є порушенням прав сторін та рівності у процесі, що передбачено п.2 ч.3 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України;
5.4. судом безпідставно не взято до уваги положення ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», якими передбачено, що у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право лише отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Отримання від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усних або письмових пояснень можливе лише у випадку відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави у відповідній сфері. Витребування прокурором таких даних порушувало б положення ч.2 ст.19 Конституції України, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.01.2019р. у справі №909/516/18;
5.5. відповідно до постанови Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі №905/803/18 з'ясування питання, чи потребують захисту державні інтереси у цьому випадку, чи замінює прокурор у цьому судовому провадженні орган, уповноважений на виконання відповідних функцій, який не здійснює захисту або робить це неналежно, причини, які свідчать про невжиття позивачем заходів щодо захисту інтересів держави шляхом, а також встановлення відповідних обставин можливе лише під час здійснення розгляду справи по суті. Відтак, в означеному випадку прокурор має повну процесуальну правоздатність звернутися до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Харківській велосипедний завод» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1875769,16грн.
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача у справі:
6. Приватним акціонерним товариством «Харківській велосипедний завод», в межах передбаченого строку, надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваної ухвали суду, зазначає:
6.1. враховуючи роль прокурора у демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України), що узгоджується з постановами Верховного Суду від 07.12.2018р. у справі №924/1256/17 та від 30.01.2019р. у справі №47/66-08;
6.2. захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 25.04.2018р. у справі №806/1000/17, від 20.09.2018р. у справі №924/1237/17 та від 26.02.2019р. у справі №905/803/18). Саме лише посилання в позовній заяві на те, що компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо) (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 06.02.2019р. у справі №927/246/18, від 07.12.2018р. у справі №924/1256/17, від 23.10.2018р. у справі №926/03/18 та від 23.09.2018р. у справі №924/1237/17);
6.3. посилання прокурора на лист Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №15260/0/226-19 від 07.10.2019р. не є належним доказом, оскільки цим листом не підтверджується неможливість Позивача звернутися з відповідним позовом до суду, а лише зафіксовано факт не звернення з позовом до суду, без зазначення причин невиконання цих представницьких повноважень Позивачем - Харківською міською радою. Між тим, сама по собі обставина не звернення Позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави
Своєю чергою, прокурором не надано доказів, зокрема, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст.367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, тощо, а також не наведено відомостей про вжиття ним всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави.
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
7. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 25.11.2019р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Пушай В.І. та Стойка О.В.
8. Ухвалою від 04.12.2019р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/3524/19, а ухвалою від 16.12.2019р. задовольнила клопотання Приватного акціонерного товариства «Харківський велосипедний завод» та зупинила провадження у справі №922/3524/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019р. у справі №912/2385/18.
26.05.2020р. Великою Палатою Верховного Суду було винесено постанову у справі №912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області, якою постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019р. скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Повний текст постанови оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.07.2020р.
9. Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020р. «Щодо повторного автоматичного розподілу справ» у зв'язку із знаходженням у відпустці члена судової колегії, судді Стойки О.В., відповідно п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду її було замінено на суддю Пелипенко Н.М., що також вбачається з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020р. у справі №922/3524/19.
10. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020р. поновлено апеляційне провадження у справі №922/3524/19 за апеляційною скаргою керівника Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2019р. та призначено розгляд означеної апеляційної скарги в порядку письмового провадження в світлі приписів ч.2 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи також, що відповідного клопотання від учасників справи не надходило, а судова колегія з власною ініціативи не вбачає необхідності розгляду означеної апеляційної скарги з викликом учасників справи. Учасники справи були повідомлені про розгляд означеної апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином.
11. Враховуючи викладене в п.п.7-10 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Пушай В.І., Пелипенко Н.М. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
12. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
13. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, звертаючись з позовною заявою №35-2825-19 від 23.10.2019р. в інтересах держави в особі Харківської міської ради до суду, керівником Харківської місцевої прокуратури №5 в підтвердження повноважень такого звернення зазначено бездіяльність Харківської міської ради з захисту відповідних інтересів держави щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, оскільки Приватне акціонерне товариство «Харківській велосипедний завод» користується спірною земельною ділянкою по просп. Московському, 118 у м. Харкові загальною площею 1,1157га без укладення договору оренди землі, у зв'язку з чим значні грошові кошти від сплати орендної плати не отримує бюджет міської ради. У той час, Харківською міською радою лише на лист прокуратури №35-729вих.19 від 16.09.2019р., відповідно до якого повідомлено останню про необхідність вжиття заходів самоврядного контролю, складання акту обстеження земельної ділянки та розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, було складено акт обстеження земельної ділянки від 04.10.2019р. та здійснено розрахунок розміру недоотриманої плати за землю, яка повинна була надійти до бюджету м. Харкова.
До позовної заяви було додано лист Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №15260/0/226-19 від 07.10.2019р., з якого вбачається, що позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Харківській велосипедний завод» щодо користування ним земельною ділянкою по просп. Московському, 118 у м. Харкові загальною площею 1,1157га, Харківською міською радою не пред'являлись.
14. Означені обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами в межах апеляційного провадження не заперечуються.
15. Відносно означених обставин місцевий суд розглянув питання про повернення позовної заяви в контексті приписів ст.ст.53, 174 Господарського процесуального кодексу України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
16. Апеляційним судом встановлено, що враховуючи повернення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу керівника Харківської місцевої прокуратури №5, матеріали справи містять лише копію позовної заяви та докази її направлення Позивачу та Відповідачу, а також платіжне доручення про сплату судового збору (а.с.а.с.8-20). Своєю чергою, матеріали справи не містять копій інших, перелічених в додатках до позовної заяви, документів, зокрема, згадуваних вище листів та акту, що за відсутністю відомостей канцелярії місцевого суду про їх ненадання разом із позовною заявою у якості додатків зумовлює висновок про наявність таких документів в розпорядженні місцевого суду на момент постановлення оскаржуваної ухвали.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
17. Відповідно до ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.
Своєю чергою, згідно з п.4 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
18. Відтак, беручи до уваги статус суб'єкту, який ініціював розгляд означеної спору, в процесуальному аспекті положень ч.2 ст.19 Конституції України предметом судової оцінки в розглядуваній справі, враховуючи зміст ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ч.5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, є:
- порушення чи загроза порушення інтересів держави (кореспондується із передбаченою ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України умовою звернення до суду);
- нездійснення або неналежне здійснення захисту таких інтересів компетентним державним органом або відсутність такого органу/відсутність у нього повноважень відносно звернення до суду з позовною заявою.
Положення ч.ч.3, 4 Закону України «Про прокуратуру» та правова позиція Конституційного Суду України, викладена в рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р,. передбачає право прокурора самостійно формулювати сутність захищуваного заявленим позовом інтересу держави та характеру його порушення (загрози порушення), який (інтерес) за змістом ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України має кореспондуватися із здійснюваною функцією держави відповідним її органом, що визначається у якості позивача.
19. Великою Палатою Верховного Суду у п.п.37-43 постанови від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, якою уточнено правові висновки Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019р. у справі №903/129/18, а також постановах Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі №927/246/18, від 16.04.2019р. у справі №910/3486/18, від 16.04.2019р. у справі №925/650/18, від 17.04.2019р. у справі №923/560/18, від 18.04.2019р. у справі №913/299/18, від 13.05.2019р. у справі №915/242/18 та від 10.10.2019р. у справі №0440/6738/18, а також відступлено від правових висновків Верховного Суду у постановах від 17.04.2019р. у справі №923/560/18, від 10.04.2019р. у справі №909/569/18, від 07.12.2018р. у справі №924/1256/17 та від 16.04.2019р. у справі №925/650/18, було зазначено:
« 37. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
38. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
39. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
40. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
41. Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017р. у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
42. Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
43. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.»
20. Відтак, проаналізувавши наявні матеріали справи та доводи Скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.
20.1. Як вірно встановлено місцевим судом, Харківська міська рада, в особі якої в інтересах держави звернувся керівник Харківської місцевої прокуратури №5 з позовом до суду, є належним органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження власника комунального майна - спірної земельної ділянки, тоді як з правової позиції Верховного Суду, викладеної в п.п.42, 43 постанови від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 вбачається, що висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про необхідність надання прокурором відповідних доказів (внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст.367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків) - є безпідставним, що зумовлює відхилення і відповідних заперечень Відповідача.
20.2. Обізнаність Харківської міської ради про наявність обставин, які вказували на наявність ознак порушення інтересів територіальної громади (держави) в її особі, у тому числі й в силу виконання прокурором вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», вбачається зі згадуваних за текстом позовної заяви та доданих до неї документів - листа прокуратури №35-729вих.19 від 16.09.2019р., складеного на його виконання Харківською міською радою акту обстеження земельної ділянки від 04.10.2019р. та листа Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №15260/0/226-19 від 07.10.2019р.
20.3. Не дивлячись на те, що прокуратурою листом №35-729вих.19 від 16.09.2019р. було повідомлено Харківську міську раду про необхідність вжиття нею заходів самоврядного контролю, складання акту обстеження земельної ділянки та розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, остання обмежилась лише розрахунком та підтвердженням факту використання земельної ділянки Відповідачем, тоді як з позовною заявою до суду не звернулась. Не звернулась Харківська міська рада й після повідомлення прокуратурою №35-1644вих.19 від 23.10.2019р. про звернення до суду з позовом в її інтересах, враховуючи, що позовна заява хоча і датована 23.10.2019р., але надійшла до суду відповідно до відмітки канцелярії суду - 31.10.2019р., що в своїй сукупності достатньою мірою вказує на нездійснення компетентним органом ефективного захисту інтересів держави в розглядуваному випадку та правомірність ініціації позову прокурором.
21. Враховуючи викладені в п.20 цієї постанови міркування, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги керівника Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради та скасування переглядуваної ухвали Господарського суду Харківської області від 04.11.2019р. у справі №922/3524/19 через порушення місцевим судом при її постановленні ст.53 Господарського процесуального кодексу України, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду таким обставинам справи, що призвело до безпідставного застосування п.4 ч.5 ст.174 цього Кодексу та висновку про повернення поданої заяви прокурору.
22. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, понесені прокуратурою судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги потрібно врахувати при розподілі судових витрат місцевим судом за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст.53, 129, 162, 174, 269-271, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу керівника Харківської місцевої прокуратури №5, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2019р. (повний текст підписано 04.11.2019р.) у справі №922/3524/19 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2019р. (повний текст підписано 04.11.2019р.) у справі №922/3524/19 скасувати, а матеріали справи №922/3524/19 направити до Господарського суду Харківської області для вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви керівника Харківської місцевої прокуратури №5, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків до Приватного акціонерного товариства «Харківській велосипедний завод», м. Харків про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1875769,16грн.
3. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 30.07.2020р.
Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков
Суддя В.І. Пушай
Суддя Н.М. Пелипенко