проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"28" липня 2020 р. Справа № 922/4229/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Перікової К.В.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (вх.№ 1400)
на рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2020
у справі №922/4229/19, ухвалене суддею Харакоз К.С. в приміщенні господарського суду Донецької області 09.04.2020 о 12:55 (повний текст рішення складено 21.04.2020),
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", м.Київ,
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область,
про стягнення збитків в сумі 141259,57 грн,
Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.04.2020 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення збитків в сумі 141259,57 грн задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" в порядку суброгації 141259,57 грн та 1921,00 грн судового збору.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 197,89 грн.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2020 у справі №922/4229/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" відмовити; судові витрати віднести на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що позиції рахунку з графи «роботи» №1,2,6,12 на загальну суму 21984 без ПДВ, або 26380,80 грн з ПДВ не мають відношення до ДТП та є лише додатковими витратами, які не знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з діями відповідача. Також, звертає увагу, що з постанови Іллічівського районного суду міста Маріуполь не вбачається, що суд встановлював обставини перебування винної особи в трудових відносинах з відповідачем, а отже, на думку апелянта, таке посилання господарського суду є незаконним. Також, на думку апелянта, позивачем не доведено, що ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс» є платником ПДВ, а рахунок-фактура не є первинним документом, що підтверджує факт приймання-передачі наданих послуг на вказану суму. Апелянт зазначає, що строк дії звіту про матеріальний збиток закінчився 29.11.2019, позов поданий 13.12.2019, тобто після спливу шестимісячного строку.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 6517 від 10.07.2020), в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Донецької області від 09.04.2020 у справі №922/4229/19 залишити без змін.
В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що не порушував договір страхування, оскільки не відшкодовував кошти за фарбування всього транспортного засобу, бо було пошкоджено лише передню центральну частину, бокову ліву частину застрахованого об'єкту. Також звертає увагу, що виплата була здійснена не на підставі звіту, а на підставі рахунка-фактури, тому посилання апелянта на закінчення строку дії звіту є необґрунтованим.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.07.2020 у зв'язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.М., судді Мартюхіної Н.О.
Від відповідача надійшла заява (вх. 7009 від 27.07.2020), в якій просить розглянути апеляційну скаргу ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"по справі №922/4229/19 без участі представника ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", також зазначає, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.
Від позивача надійшла заява (вх. 7012 від 27.07.2020), в якій просить розглянути справу за відсутності представника позивача, проти апеляційної скарги заперечує та наполягає на її відмові.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
08.10.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (нове найменування Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (страховик), Товариством з обмеженою відповідальністю «Діпі Транс» (страхувальник, вигодонабувач - Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль») укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від 08.10.2018 №356а8ц7, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземними транспортними засобами "Volvo FM", реєстраційний номер - НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 , номер кузова (шасі) - НОМЕР_3 ; рік випуску - 2013; колір - білий; об'єм двигуна - 12777см.куб (п.5 страхового полісу №356а8ц7-1 від 08.10.2018).
Відповідно до п. 17 генерального договору строк дії договору складає з 20.10.2018 по 19.10.2019.
Пунктом 23.1. генерального договору визначено, що за умовами цього договору страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику/вигодонабувачу прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 23.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості.
Пунктом 23.2.2 до страхових ризиків віднесено збитки внаслідок ДТП - будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Відповідно до п. 24.1.3 страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 27 договору.
Згідно з п. 24.4.1, 24.6.2 страхувальник/вигодонабувач має право отримати страхове відшкодування в розмірі, визначеному договором.
Відповідно до п. 26.1 генерального договору для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків страхувальник зобов'язаний надати страховику наступні документи: заява про настання події, що має ознаки страхового випадку, встановленої страховиком форми; копію договору; лист вигодонабувача про особу, якій належить виплатити страхове відшкодування; у разі настання страхової події за ризиком «Збитки внаслідок ДТП» - копію посвідчення водія, що керував ТЗ, довідку ДАІ про ДТП встановленої форми.
Пунктом 27.1 встановлено, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача), страхового акту, який складається страховиком та листа вигодонабувача про особу, які належить виплатити страхове відшкодування.
Згідно з п. 27.2 страхове відшкодування сплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку страхувальник зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи, що підтверджують причини та розмір збитку, перелік яких наведено в розділі 26 договору. Ненадання вказаних документів дає страховику право відмовити у виплаті відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, не підтвердженій такими документами..
За умовами п. 27.10 Договору страхування при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку, розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу (окрім виплати відшкодування згідно з умовами п. 27.11.3, п. 27.11.4 договору), а також вартість ремонтних робіт, окрім виплати відшкодування згідно з умовами п. 27.11.4 договору. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 27.11 Генерального договору).
Відповідно до п. 27.11 при пошкоджені ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 9 договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми.
Розділом 9 страхового полісу №356а8ц7-1 від 08.10.2018 сторонами визначено, що страховик за ризиком "Збитки внаслідок ДТП" застосовує франшизу в розмірі 12430,44грн. (що складає 0,50% від страхової суми, вказаної в розділі 10 Полісу).
Страхова сума складає 2486087,33грн. (розділ 10 полісу №356а8ц7-1 від 08.10.2018).
Як встановлено господарським судом першої інстанції 08.03.2019 о 13:01 годині в Кальміуському районі м. Маріуполя на вул. Левченка, буд.1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: автомобіля «Volvo FM», реєстраційний номер - НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 та автомобіля «БелАЗ -7540В», реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував водій ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «Volvo FM», реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що свідчить довідка Управління патрульної поліції в Донецькій області Національної поліції України №3019070597997793 про ДТП (а.с. 27).
15.03.2018 страхувальник звернувся до страховика - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с. 21-22).
Постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 22.03.2019 у справі №264/1692/19, ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення штрафу у розмірі 340,00 грн (а.с. 28).
Згідно зі звітом №ZB290519 про матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу марки Volvo FM, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 29.05.2019, матеріальний збиток станом на 29.05.2019 складає 235450,24 грн (а.с. 39-45).
Відповідно до рахунку від 26.04.2019 №DР-1903130 «Дніпро-Скан-Сервіс» з вирахуванням позицій п. 4,16,20-роботи та п. 4,8,9,11-з/ч, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Volvo FМХ", д/н НОМЕР_1 склала 346325,50 грн. (а.с. 35).
Як встановлено судом першої інстанції, з рахунку № DР-1903130 від 26.04.2019 виключено позиції п. 4,16,20-роботи та п. 4,8,9,11-з/ч, на суму 92635,49 грн., а тому при розрахунку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу "Volvo FМХ", д/н НОМЕР_1 була відрахована сума 92635,49 грн., а також відрахована сума 12430,44грн (безумовна франшиза за ризиком збитків внаслідок ДТП).
Згідно з розрахунку страхового відшкодування до страхового акту сума страхового відшкодування становить 241259,57 грн (253690,01 грн вартість відновлювального ремонту згідно рахунку - 12430,44 грн обов'язкової франшизи) (а.с. 54).
Таким чином, сума страхового відшкодування за відновлювальний ремонт транспортного засобу "Volvo FМ", д/н НОМЕР_1 склала 241259,57 грн, із розрахунку: 346325,50 грн - 92635,49 грн- 12430,44грн = 241259,57 грн.
Також, відповідно до страхового акту від 29.05.2019 № АХА2469288 за договором страхування №356а8ц7-1 від 08.10.2018, сума страхового відшкодування складає 241259,57 грн (а.с. 55).
На звернення позивача №4556/12ЦВ від 28.05.2019 до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" щодо виплати страхового відшкодування, останнім було направлено лист №149-05/19 від 28.05.2019 про надання дозволу на перерахування страхового відшкодування за страховим випадком, що стався з автомобілем "Volvo FM", реєстраційний номер НОМЕР_1 за договором №356а8ц7-1 від 08.10.2018 у сумі 241259,57 грн на поточний рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (а.с.24).
На підставі страхового акту № АХА2469288 від 29.05.2019 позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП за договором страхування №356а8ц7-1 від 08.10.2018, шляхом перерахування коштів у сумі 241259,57 грн. згідно платіжного доручення № 564926 від 30.05.2019 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (а.с. 56).
31.07.2019 платіжним дорученням №7106 ПрАТ "УАСК "АСКА" було частково перераховано суму страхового відшкодування по полісу АМ/8931854 Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АХА Страхування" в розмірі 100000,00грн. (а.с. 116).
20.09.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію № ЕЛ_9434 від 19.09.2019, в який просив відповідача компенсувати в порядку суброгації витрати АТ «СК «АРКС» у розмірі 141259,57 грн у зв'язку з скоєнням ДТП 08.03.2019 з вини водія транспортного засобу «Самоскид БЕЛАЗ», д/н НОМЕР_4 .
В претензії позивач повідомляв відповідача, що ПрАТ "УАСК "АСКА", як страхувальником «Самоскид БЕЛАЗ», д/н НОМЕР_4 - за полісом № АМ8931854 було відшкодовано шкоду завдану автомобілю "Volvo FМХ", д/н НОМЕР_1 в сумі 100000,00 грн, у зв'язку з чим сума збитків, які не відшкодовані Акціонерному товариству «СК «АРКС» складає 141259,57 грн (241259,57 грн - 100000,00грн = 141259,57 грн) (а.с. 57-57).
Оскільки вимога позивача по виплаті страхового відшкодування залишилась не виконаною, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 141259,57 грн.
09.04.2020 Господарським судом Донецької області ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позов є обґрунтованим, доведений доказами, доданими до матеріалів справи, а саме наявність рахунку від 26.04.2019 №DP-1903130 "Дніпро-Скан-Сервіс" та платіжного доручення від 30.05.2019 №564926 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП. Також згідно з даними полісу та договору страхування франшиза становить 12430,44грн, тому розмір страхового відшкодування та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача за даним полісом за спірним страховим випадком (з відрахуванням суми часткового перерахування страхового відшкодування в розмірі 100000,00грн) складає 141259,57 грн.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, яка була виплачена позивачем відповідно до умов договору добровільного майнового страхування на користь потерпілої особи.
Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (пункт 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3). Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Враховуючи викладене, внаслідок виплати страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому) до такого страховика у відповідності до приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Оскільки ПрАТ "СК "АХА Страхування" виплатило суму страхового відшкодування за договором страхування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», тому має право на компенсацію виплаченої суми страхового відшкодування на підставі статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" у порядку суброгації з осіб, відповідальних за завдані збитки.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17, перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17 висловлено правову позицію, відповідно до якої згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
При цьому, у постанові від 02.04.2018 у справі № 910/32720/15 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Місцевим господарський судом правильно встановлено, що у зв'язку із виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, та зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "БелАз-7540В" застрахована ПрАТ «УАСК «АСКА» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ №008931854 (а.с. 119), то останній має відшкодовувати шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до ПрАТ «УАСК «АСКА», оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") шляхом надіслання заяви про страхове відшкодування на суму 241259,57 грн (а.с. 114).
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у пункті 22.1 якої визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
При цьому, відповідно до вимог цього Закону страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Підпунктом 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" встановлено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
ПрАТ «УАСК «АСКА» сплатило страхове відшкодування у сумі 100000 грн відповідно до платіжного доручення від 31.07.2019 №7106 (а.с. 116) (відповідно до полісу ліміт за шкоду майну встановлений у сумі 100000 грн). У зв'язку з наведеним ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулось до ПрАТ «Маріупольській Металургійний комбінат імені Ілліча» з претензією від 19.09.2019 №ЕЛ9434 на суму 141259,57 грн (а.с. 57-58)
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акта виконаних робіт (наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.02.2018 у справі №910/22886/16).
При цьому, у постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
У постанові від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18 Верховний Суд зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
Вищенаведене спростовує твердження апелянта про закінчення строку дії звіту №ZB290519, оскільки в даному випадку доказами в обґрунтування суми позову є, зокрема, рахунок станції технічного обслуговування та платіжний документ про здійснення виплати, що міститься в матеріалах справи.
Страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі заяви страхувальника (його правонаступника, Вигодонабувача), Страхового акту, який складається страховиком та листа Вигодонабувача про особу, якій належить виплатити страхове відшкодування (п.27.1. Генерального договору).
За умовами п. 27.10 договору страхування при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку, розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу (окрім виплати відшкодування згідно з умовами п. 27.11.3, п. 27.11.4 Договору), а також вартість ремонтних робіт, окрім виплати відшкодування згідно з умовами п. 27.11.4 Договору. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 27.11 договору).
Згідно п. 27.11 договору при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 9 договору франшизи.
Наявні в матеріалах справи акт № 1.003.19.0004335 від 15.03.2019 огляду транспортного засобу, складений працівником ПРАТ "СК "АРКС", та ремонтна калькуляція від 24.05.2019 № 1.003.19.0, складена за допомогою системи AUDATEX, містять дані про характер пошкоджень, заподіяних застрахованому транспортному засобу, чіткий опис пошкоджень автомобіля "VOLVO FMX", а також відмітку про характер робіт та способів усунення механічних пошкоджень.
Так, відповідно до ремонтної калькуляції від 08.03.2019 № 1.003.19.0, складеної з використанням програми AUDATEX, вартість відновлювального ремонту автомобіля "VOLVO FM", реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 356990,04 грн з ПДВ (а.с. 47-18).
Колегія суддів звертає увагу на те, що визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеній на основі комп'ютерної програми AUDATEX, не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп'ютерна програма AUDATEX рекомендована пунктом 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, яка застосовується для визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Нормами законодавства про страхування, договором страхування, який укладений між позивачем та страхувальником не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правомірним є визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі рахунку від 26.04.2019 №DP-1903130.
Водночас, судом апеляційної інстанції досліджено та встановлено, що відповідно до рахунку (виставленого по документу: заказ-наряд №1902976 від 26.04.2019) від 26.04.2019 №DP-1903130, складеного ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс», вартість робіт та послуг, запчастин, паливно-мастильних матеріалів транспортного засобу «VOLVO FM» державний номер НОМЕР_1 складає 346325,50 грн (а.с. 35).
Таким чином, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у відповідності до положень пунктів 27.1, 27.10, 27.11 договору добровільного страхування наземного транспорту, на підставі розрахунку страхового відшкодування, в якому зазначено, що не враховуються позиції п. 4,16,20 з розділу «роботи», та п. 4,8,9,11 - «запчастини» (а.с. 54), страхового акту від 29.05.2019 №АХА2469288 (а.с. 55) та підтверджується ремонтною калькуляцією від 08.03.2019 № 1.003.19.0, яка була складена саме за допомогою комп'ютерної програми для складання калькуляцій відновлювального ремонту транспортних засобів AUDATEX, що виключає сумніви щодо невідповідності ремонтно-відновлювальних робіт характеру пошкоджень та їх вартості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що наданий позивачем рахунок не підтверджує факт приймання-передачі наданих послуг на вказану суму.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі страхового акта від 29.05.2019 №АХА2469288, повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяви на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу від 15.03.2019 (а.с. 21-22) та заяви вигоданабувача про перерахування страхового відшкодування від 28.05.2019, керуючись умовами пунктів 27.1, 27.11 договору добровільного страхування наземного транспорту від 08.10.2018 №356а8ц7, позивач згідно з платіжним дорученням від 30.05.2019 № 564926 здійснив виплату страхового відшкодування на користь вигодонабувача у розмірі 241259,57 грн з призначенням платежу: «страхове відшкодування згідно акту №АХА2469288, рахунок від 26.04.2019 №DP-1903130, з вирахуванням позицій п. 4,6,20-роботи та п. 4,8,9,11-запчастини» (а.с. 56).
Матеріали справи не містять доказів наявності будь-яких заперечень відповідача щодо порядку виплати страхового відшкодування, відсутності законних підстав для її виплати, зменшення розміру виплати, або необхідність врахування інших обставин, таких як фізичний знос.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За таких обставин, з урахуванням розміру права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача (241259,57 грн), визначені полісом АМ №008931854( щодо ПрАТ «УАСК АСКА») розміри лімітів відповідальності (100000,00 грн) та франшизи (0грн), колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те, що відповідач ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" зобов'язаний відшкодувати позивачу 141259,57грн.
Щодо посилання апелянта на те, що з постанови Іллічівського районного суду міста Маріуполь не вбачається, що суд встановлював обставини перебування винної особи в трудових відносинах з відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами частини першої статті 1187 ЦК України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб - є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.
Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від03.07.2019 по справі №910/12722/18
У відповідності до довідки від 14.05.2019 №3019070597997793 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 27), виданою Управлінням патрульної поліції в Донецькій області, самоскид БелАз, номерний знак НОМЕР_4 належить ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча". Тому у відповідності до норм чинного законодавства, шкоду відшкодовує не особа, яка керувала транспортним засобом, а саме особа, яка на праві власності володіє транспортним засобом, тобто у даному випадку ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" має відшкодувати шкоду, як володілець транспортного засобу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у постанові від 22.03.2019 у справі №264/1692/19 зазначено, що ОСОБА_2 є водієм цеху УАТ ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (а.с. 28).
Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не встановлено, чи є ТОВ «ДНІПРО-СКАН-СЕРВІС» платником ПДВ, колегія суддів зазначає, що дані реєстру платників ПДВ є загальнодоступними. За посиланням у мережі Інтернет https://cabinet.tax.gov.ua/registers/pdv за кодом ЄДРПОУ 36052818 ТОВ «ДНІПРО-СКАН-СЕРВІС» відображено інформацію, що останній є платником податку з 04.09.2008. Про наведену інформацію міг пересвідчитись самостійно відповідач.
Відповідач в апеляційній скарзі, зазначає, що позиції рахунку з графи «роботи», а саме миття шасі самоскида, мийка кабіни зовнішня, заміна 1 килимка з правого та лівого боку, фарбування кабіни частково на загальну суму 26380,80 (з ПДВ) не мають відношення до ДТП та є лише додатковими витратами, які не знаходяться в причино-наслідковому зв'язку з діями відповідача.
Колегія суддів зазначає, що наведені вище роботи необхідні для відновлювального ремонту, заміна килимка наведене у графі «роботи», а не у графі «запчастини», тому килимок знімався, а не замінювався. Також як вбачається з довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 16.05.2019 №3019070597997793 на транспортному засобі пошкоджена передня центральна частина, бокова ліва частина, передня ліва частина, тому для фарбування наведених пошкоджень - зовнішня мийка кабіни є необхідною, отже, і включена до графи «роботи».
Посилання апелянта на те що позивач порушив п. 28.3.4 договору (страховик не відшкодовує вартість фарбування усього ТЗ (його окремих конструктивних елементів), якщо його ремонт потребує окремих площин) є необґрунтованим, оскільки позивач не відшкодовував фарбування усього транспортного засобу (пошкоджено було лише передню центральну частину, бокову ліву частину, передню ліву частину застрахованого об'єкта), відповідно відшкодування на фарбування кабіни здійснено позивачем частково.
Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 09.04.2020 у справі №922/4229/19 а рішення - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 253, 254, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 09.04.2020 у справі №922/4229/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 30.07.2020.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Н.О. Мартюхіна