проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"27" липня 2020 р. Справа № 922/250/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.
секретар судового засідання Євтушенко Є.В.
за участю представників:
прокурор - Алекаєв Ю.В., за посвідченням;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - не з'явився;
від відповідача-3 - Шамраєв М.Є. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків вх. № 1635 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2020 р. у справі № 922/250/20 (суддя - Сальнікова Г.І., повний текст складено та підписано 09.06.2020 р.)
за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, м. Харків
до
1. Харківської міської ради, м. Харків,
2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
3. фізичної особи-підприємця Семенової Тетяни Вікторівни, м. Харків
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов'язання повернути нежитлові приміщення
30.01.2020 керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - ХМР, відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління ХМР, відповідач-2) та до фізичної особи-підприємця Семенової Тетяни Вікторівни (далі - ФОП Семенова Т.В., відповідач-3) про:
- визнання незаконним та скасування п.9 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.12.2017 № 5531-В-С, укладеного між Управлінням ХМР та ФОП Семеновою Т.В., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 795;
- скасування рішення №39487891 від 02.02.2018 про державну реєстрацію права власності за Семеновою Т.В. на нежитлові приміщення 2-го поверху №123-:-125 площею 40,6 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою: м . Харків, вулиця Гвардійців Широнінців, 83/ 26;
- зобов'язання ФОП Семенової Т.В. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі ХМР нежитлові приміщення 2-го поверху № 123-:-125 площею 40,6 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вулиця Гвардійців Широнінців, 83/26.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішення міської ради від 26.10.2016 р. № 412/16 в частині відчуження ФОП Семеновій Т.В. шляхом викупу об'єкту комунальної власності територіальної громади м. Харкова (нежитлових приміщень) є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст.ст. 1, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Прокурор стверджує, що порядок викупу таких об'єктів встановлений Фондом державного майна України, а на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в т.ч. за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений ФДМУ від 02.04.2012 р. за № 439.
На думку прокурора, ХМР дійсно має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - Управління ХМР має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. Проте, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей цього майна.
Оскільки ФОП Семеновою Т.В. не здійснювалися поліпшення орендованого майна, а навпаки вартість майна зменшилася, тому, за доводами прокурора, ХМР незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, укладений на його підставі договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним.
В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів в господарському суді прокурор посилається на ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зазначаючи, що ХМР представляє інтереси громади міста Харкова, проте у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління ХМР, тому прокурором подано цей позов до суду самостійно.
Таке звернення прокурора (за його доводами) спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність, оскільки недотримання під час проведення приватизації об'єктів нерухомості вимог законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне використання комунального майна громади, що призвело до порушення економічних інтересів держави, а також прав та інтересів мешканців територіальної громади.
Посилаючись на те, що прокурор не є учасником спірних правовідносин, а з документів, які подавалися для прийняття оскаржуваного рішення ХМР, як і з його змісту згадані порушення законодавства не вбачаються, тому наведені обставини стали відомі прокуратурі в ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 р. у справі № 639/687/19 після вилучення приватизаційної справи в Управління ХМР, у зв'язку з чим прокурор вважає, що ним з поважних причин пропущено загальну позовну давність.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.2020 р. прийнято позовну заяву прокурора до розгляду за правилами загального позовного провадження, тобто, дослідивши матеріали позовної заяви, місцевий господарський суд визнав їх такими, що подані з дотриманням вимог ГПК України, в т.ч. й ч. 4 ст. 53 ГПК України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2020 р. у задоволенні позову повністю відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ФОП Семенова Т.В. орендувала спірні нежитлові приміщення на підставі договору оренди № 1357 від 28.04.2016 року, укладеного з Управлінням ХМР. Пунктом 5.6 даного договору сторони передбачили, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Також суд першої інстанції зазначив, що рішення від 26.10.2016 р. № 412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині приватизації спірних об'єктів шляхом їх викупу орендарем - ФОП Семеновою Т.В., прийняте ХМР в межах її компетенції з дотриманням вимог чинного законодавства, тому підстави для визнання незаконним та скасування цього рішення відсутні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель, орендованих ФОП Семеновою Т.В. № 5531-В-С від 27.12.2017 р., укладеного між Управлінням ХМР та ФОП Семеновою Т.В., та в частині зобов'язання ФОП Семенової Т.В. повернути нежитлові приміщення територіальній громаді м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того, що сторони уклали зазначений договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття його до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву.
На думку місцевого господарського суду, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним цього договору за приписами ст. 203, ст. 228 ЦК України та зобов'язання власника повернути приватизоване майно у зв'язку з недоведеністю порушень інтересів держави та суспільства.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Харківської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2020 р. у справі № 922/250/20 та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора;
- скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2020 р. у справі № 922/250/20 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ФОП Семенової Т.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Прокурор вважає, що господарським судом Харківської області до спірних правовідносин необґрунтовано застосовано вимоги ст. 289 ГК України, ч. 2 ст. 777 ЦК України та не прийнято доводи прокурора про те, що положення абз.1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» є спеціальними, оскільки саме цей закон встановлює правовий механізм приватизації спірного майна.
З огляду на те, що факт відсутності здійснення невід'ємних поліпшень спірного майна не заперечується відповідачами у своїх відзивах на позов, тому, на думку прокурора, оскаржуване рішення ХМР щодо проведення приватизації шляхом викупу є незаконним.
Прокурор в апеляційній скарзі не погоджується із застосуванням судом першої інстанції ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ щодо застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», внаслідок чого суд дійшов висновку, що відповідач-3 законним шляхом й добросовісно набув майно у власність, оскільки Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 р. у справі № 297/616/17 наголошено, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника; певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст.1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.
23.07.2020 р. через канцелярію суду від Управління ХМР надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Також, 23.07.2020 р. від ФОП Семенової Т.В. отримано клопотання про закриття апеляційного провадження, в обґрунтування якого відповідач-3 посилається на те, що апеляційну скаргу підписано заступником прокурора Харківської області В.Анушкевич, який уповноважений підписувати апеляційну скаргу лише у разі відсутності на дату її підписання і подання прокурора Харківської області та його першого заступника.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після його відкриття виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За вимогами п. 1 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
За відомостями офіційного веб-сайту прокуратури Харківської області, Фільчаков О.В. є прокурором Харківської області, Кравченко А.Г. - першим заступником прокурора області, а Анушкевич В.І. - заступником прокурора області.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», керівник обласної прокурату представляє обласну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями; у разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника обласної прокуратури.
Посилання відповідача-3 на зазначені норми в обґрунтування відсутності повноважень на підписання апеляційної скарги у заступника прокурора області Анушкевича В.І. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ним не доведено обставин, за яких зазначена особа не мала права підписувати апеляційну скаргу, зокрема, неперебування першого заступника прокурора області Кравченка А.Г. та прокурора Харківської області Фільчакова О.В. у відпустці тощо.
Оскільки викладені у клопотанні доводи відповідача-3 не підтверджені належними доказами, тому зазначене клопотання ФОП Семенової Т.В. не підлягає задоволенню.
24.07.2020 р. через канцелярію суду від ХМР і ФОП Семенової Т.В. отримані відзиви на апеляційну скаргу.
Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник відповідача-3 у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Представники відповідачів -1 та -2 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2016 між Управлінням ХМР, як орендодавцем, та ФОП Семеновою Т.В., як орендарем, укладено договір оренди № 1357, відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 2-го поверху № 123-:-125 загальною площею 40,6 кв.м. у нежитловій будівлі (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа № 79829 від 24.09.2015р.), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 83/26, літ. "А-2" та відображається в обліку управління ХМР. Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету ХМР від 28.04.2016р. № 278 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень".
Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова в особі ХМР, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.01.2016, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області.
Відповідно до п. 1.2. договору оренди, майно передається в оренду з метою використання: під комп'ютерний клуб.
За умовами п. 3.1 договору оренди, вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 130 440,00 грн., без ПДВ станом на 22.01.2016р.
Згідно з п. 5.2 договору оренди, орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури ХМР до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до п. 5.3. договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов'язання орендодавця відшкодувати їх вартість.
Умовами пункту 5.6. договору оренди передбачено переважне право орендаря, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, перед іншими особами на його придбання.
Згідно з умовами п. 10.1 договору оренди, цей договір діє з 28.04.2016р. до 28.03.2019р.
Актом приймання - передачі від 28.04.2016 Управління ХМР передало ФОП Семеновій Т.В. в орендне користування нежитлові приміщення 2-го поверху № 123-:-125 загальною площею 40,6 кв.м. у нежитловій будівлі, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 83/26, літ. "А-2".
Листом від 03.06.2016 ФОП Семенова Т.В. звернулася до Управління ХМР з проханням дозволити приватизацію нежитлового приміщення за адресою: вул. Гв.Широнінців, 83/26, площею 40,6 кв.м.
Рішенням 9 сесії ХМР 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).
У п. 9 додатку до цього рішення ХМР зазначено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем - ФОП Семеновою Т.В. підлягають нежитлові приміщення 2-го поверху у нежитловій будівлі загальною площею 40,6 кв.м. по вул . Гвардійців Широнінців, 83 / 26 , літ. "А-2" у м. Харкові.
На виконання рішення ХМР № 412/16 від 26.10.2016 р. ФОП Семенова Т.В. листом від 18.09.2017 р. звернулася до Управління ХМР із заявою про призначення Бєлих Б.М. для проведення оцінки з метою приватизації спірного майна.
Листом № 14275 від 19.09.2017 р. Управлінням ХМР запропоновано ФОП СОД Бєлих Б.М. провести оцінку згаданих нежитлових приміщень з метою визначення вартості об'єкта для приватизації шляхом викупу; дата оцінки - 30.09.2017 р.
30.09.2017 р. СОД ФОП Бєлих Б.М. проведено оцінку нежитлових приміщень, які орендуються ФОП Семеновою Т.В., за результатами чого складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 13.10.2017.
Згідно з цим висновком, вартість об'єкта незалежної оцінки становить 115 880 грн., без ПДВ.
Відповідно до розділу 2 звіту, будівля, в якій знаходиться об'єкт оцінки, розташована у Московському районі м. Харкова по вул. Гвардійців Широнінців, неподалік від перехрестя з вул. Бучми, в периферійній економіко-планувальній зоні міста.
Об'єкт оцінки являє собою частину підвалу 16-поверхової залізобетонної будівлі. Будівля, в якій знаходиться об'єкт оцінки, має прямокутну форму в плані з несущими продольними стінами. Вхід в оцінюване приміщення здійснюється зі сторони двору. До будівлі, в якій знаходиться об'єкт оцінки, мається під'їзд для автотранспорту.
Згідно з п. 3.1 розділу 3 звіту:
- фундаменти мають 20 % фізичного зносу з такими ознаками: дрібні тріщини в цоколі, місцеві порушення штукатурного слою цоколя та стін;
- стіни та перегородки мають 30 % фізичного зносу з такими ознаками: глибокі тріщини та відпадання штукатурки місцями, вивітрювання швів. Тріщини в місцях примикання перегородок до стелі, одиничні сколи;
- перекриття мають 30 % фізичного зносу з такими ознаками: тріщини в плитах (усадочні вдовж робочого прольоту);
- покрівля має 40 % фізичного зносу з такими ознаками: вздуття поверхні, тріщини, розриви верхнього слою покрівлі; проникнення вологи в місцях примикання до вертикальних поверхонь; пошкодження деталей водоприйомного пристрою (в плоских дахах);
- підлоги мають 40 % фізичного зносу з такими ознаками: потертість матеріалу у дверях та в ходових місцях;
- пройоми мають 40 % фізичного зносу з такими ознаками: віконні палітурки розсохлися та розшатані у вуглах; частина приборів пошкоджена або відсутні; дверні полотна просіли або мають нещільний затвір по периметру коробки, наличники пошкоджені;
- оздоблювальні роботи мають 40 % фізичного зносу з такими ознаками: фарбувальний шар місцями потемнів та забруднився; в окремих місцях пошкоджений;
- внутрішнє сантехнічне та електрообладнання мають 40 % фізичного зносу з такими ознаками: крапельні течі в місцях врізки запорної арматури, приборів і в секціях опалювальних приборів; окремі хомути на стояках і магістралях; значні порушення теплоізоляції магістралей; сліди ремонту калориферів. Пошкодження ізоляції магістральних і внутрішніх мереж в окремих місцях, втрата еластичності ізоляції дротів, відсутність частини приборів та кришок до них, сліди ремонту ввідно-розподільчих пристроїв;
- інші роботи мають 50 % фізичного зносу з такими ознаками: сколи, вибоїни, місцями руйнування вимощення, порогів, сходів.
Відомостей про те, що ФОП Семеновою Т.В. здійснювалися поліпшення орендованого нею майна, необхідних для використання цих приміщень у її господарській діяльності, звіт суб'єкта оціночної діяльності не містить.
27.12.2017 між Управлінням ХМР, як продавцем, та ФОП Семеновою Т.В., як покупцем, укладено договір № 5531-В-С купівлі - продажу нежитлових приміщень, орендованих ФОП Семеновою Т.В., відповідно до умов пункту 1 якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти нежитлові приміщення 2-го поверху № 123-:-125 у нежитловій будівлі літ. "А-2", загальною площею 40,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, будинок 83/26, орендовані ФОП Семеновою Т.В. згідно з договором оренди № 1357 від 28.04.2016.
Ці нежитлові приміщення належать територіальній громаді м. Харкова в особі ХМР на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 51459600 від 06.01.2016, виданого Харківським міським управлінням юстиції.
Державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за продавцем проведено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про право власності 12899361, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 826512663101.
Згідно з п. 4.1. договору купівлі-продажу, право власності переходить до покупця лише за умови сплати в повному обсязі загальної суми нежитлових приміщень, що встановлена цим договором.
Відповідно до п. 4.2. договору купівлі-продажу, передача нежитлових приміщень продавцем покупцю здійснюється за актом прийому-передачі в триденний термін після сплати в повному обсязі загальної суми нежитлових приміщень, що встановлена цим договором, а також повної сплати за договором оренди № 1357 від 28.04.2016, що припиняє свою дію згідно з п. 9.1. цього договору та виконання п. 6.2. (якщо така дія настала).
Рішенням приватного нотаріусу Харківського нотаріального округу Харківської області Галіщевої О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39487891 від 02.02.2018 зареєстровано право власності за Семеновою Т.В. на нежитлові приміщення нежитлові приміщення 2-го поверху № 123-:-125 площею 40,6 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вулиця Гвардійців Широнінців, 83/26.
В оспорюваному рішенні Ради від 26.10.2016 № 412/16 зазначено, що його прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 р.р., затвердженої рішенням Ради від 23.12.2011 № 565/11.
Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням Ради від 12.06.2017 № 691/17 (далі - Програма приватизації), її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету (пункт 1.2 Програми приватизації).
Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Програми приватизації, приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Згідно з частиною 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна", з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.
Частиною 2 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації.
Згідно з частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
З моменту прийняття рішення про приватизацію об'єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об'єкта, що підлягає приватизації, зокрема, шляхом викупу з урахуванням результатів оцінки об'єкта, публікації інформації про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, а також вчинені інших дій, необхідних для підготовки об'єктів малої приватизації до продажу.
Викуп застосовується до об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439, викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 8.2 Порядку № 439, ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891).
Згідно з абзацом 6 пункту 73 Методики № 1891 (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення), порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).
Пункт 2.2 Порядку № 377 визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.
З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - Управління ХМР, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що ХМР як орган місцевого самоврядування мала право самостійно обрати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень, є помилковим.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі № 922/1969/19, а також від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19.
Посилання суду першої інстанції на підтвердження свого висновку про право ХМР самостійно обирати будь-який спосіб приватизації на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації) також не відповідає обставинам справи, оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз'яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.
Натомість є обґрунтованими посилання скаржника на правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 297/616/17, де суд зазначив, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.
Як зазначено вище, у звіті СОД ФОП Бєлих Б.М. від 13.10.2017 р. відсутні відомості про здійснення орендарем будь-яких поліпшень орендованого майна. Технічний стан конструктивних елементів вбудованих нежитлових приміщень має високий відсоток фізичного зносу, ознаками якого є глибокі тріщини в стінах та перегородках, тріщини в перекриттях, тріщини в покрівлі, проникнення вологи в місцях примикання до вертикальних поверхонь та інше.
Наведені у цьому звіті про оцінку майна, яка проводилася 30.09.2017 р., обставини свідчать про те, що з моменту передачі нежитлових приміщень в оренду за актом приймання-передачі від 28.04.2016 р. на підставі договору оренди від 28.04.2016 р. до дня проведення оцінки нерухомого майна суб'єктом оціночної діяльності Бєлих Б.М. орендарем - ФОП Семеновою Т.В. не було здійснено жодного (навіть незначного) поліпшення орендованого нею майна.
При цьому, прокурор в апеляційній скарзі слушно наголошує, що вартість майна за договором оренди від 28.04.2016 р. становила 130 440 грн. (без ПДВ), проте при проведенні оцінки майна 30.09.2017 р. ця вартість зменшилася до 115 880 грн. (без ПДВ).
ФОП Семеновою Т.В. не надано до матеріалів справи доказів подання до Управління ХМР (як органу приватизації) документів, передбачених п. 2.2 Порядку № 377 щодо здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, у додатках до заяви відповідача-3 від 03.06.2016 р., адресованої начальнику Управління ХМР, значаться лише копія договору оренди, копія паспорта та копія коду.
Надана відповідачем-3 разом з клопотанням від 18.05.2020 р. копія товарного чеку № 197 від 05.05.2016 р. в якості доказу здійснення поліпшень орендованого майна не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки з цього товарного чеку не вбачається, що товар був придбаний саме для улаштування спірних нежитлових приміщень.
Отже, висловлені відповідачами заперечення проти задоволення позову прокурора як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження, не спростовують відсутності фактів здійснення орендарем будь-яких поліпшень орендованого майна з 28.04.2016 р. по 30.09.2017 р., тим більше відсутності здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшень орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна.
З огляду на наведене, доводи прокурора про те, що ХМР незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем є обґрунтованими, тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування п.9 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 підлягають задоволенню стосовно відповідача-1 - ХМР.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Частинами 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Оскільки договір купівлі-продажу від 27.12.2017 р. укладений на виконання рішення ХМР №412/16 від 26.10.2016 р., яке прийнято відповідачем-1 по відношенню до ФОП Семенової Т.В. з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, тому зміст цього договору є таким, що суперечить ст.ст. 1, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», що, в свою чергу, свідчить по його недійсність.
За наведених обставин, дослідження питання щодо порушення даним договором вимог ст. 228 ЦК України не мають вирішального значення при вирішенні спору по суті, оскільки договір купівлі-продажу укладений з порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України, чим і обумовлюється його недійсність.
На підставі викладених обставин, позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.12.2017 № 5531-В-С, укладеного між Управлінням ХМР та ФОП Семеновою Т.В., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 795 є доведеною та обґрунтованою, тому задовольняється судом апеляційної інстанції стосовно відповідача-2 та відповідача-3.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Враховуючи визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна у судовому порядку, позов в частині скасування рішення №39487891 від 02.02.2018 про державну реєстрацію права власності за Семеновою Т.В. на нежитлові приміщення 2-го поверху №123-:-125 площею 40,6 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вулиця Гвардійців Широнінців, 83/26 також підлягає задоволенню стосовно відповідача-2 та відповідача-3, оскільки ця позовна вимога є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Щодо позовної вимоги про повернення спірного майна відповідачем-3 територіальній громаді м. Харкова в особі ХМР враховується наступне.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена лише стороні недійсного правочину, при цьому проведення реституції в односторонньому порядку законодавцем не передбачена.
Згідно з п. 3.2 договору купівлі-продажу, покупець сплачує продавцю вартість нежитлових приміщень в сумі 139 056 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Таким чином, ФОП Семенова Т.В. мала сплатити Управлінню ХМР вартість приватизованого нею майна у зазначеній сумі до 26.01.2018 р. включно, проте в матеріалах справи відсутні докази здійснення такої оплати.
Судова колегія звертає увагу, що у відзиві на позов відповідач-3 посилається на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та на факт придбання спірного майна, наголошуючи, що позивачем у позовній заяві не порушується питання компенсації сплачених відповідачем-3 коштів, проте посилання на дату здійснення оплати вартості майна та на реквізити платіжного документу відсутні, а копія самого платіжного документу до відзиву відповідачем-3 не надана.
Крім того, відповідачем-3 не надано до матеріалів справи й акту прийому-передачі, який мав бути складений сторонами після сплати в повному обсязі загальної суми нежитлових приміщень.
Оскільки умовами п. 4.1 договору купівлі-продажу передбачено, що право власності на спірні нежитлові приміщення переходить до покупця лише після сплати ним повної вартості нежитлових приміщень, доказів здійснення чого відповідачем-2 та відповідачем-3 суду апеляційної інстанції не надано, тому слід дійти висновку, що право власності за цим договором до відповідача-3 не перейшло, а його доводи про придбання нежитлових приміщень не підтверджені належними доказами.
З огляду на викладене, в даному випадку має місце не застосування реституції в односторонньому порядку (без одночасного стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-3 сплачених останнім коштів), а відбувається повернення майна з незаконного володіння внаслідок того, що недійсний договір не створює юридичних наслідків, тому позов у наведеній частині слід задовольнити.
Оскільки дана позовна вимога є похідною від вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.12.2017 р., відтак позов у цій частині задовольняється судом апеляційної інстанції стосовно як відповідача-2, так і стосовно відповідача-3.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем-2 заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 256, ст. 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
За приписами ч. 1 ст. 261, 262 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В обґрунтування своєї заяви відповідач-2 посилається на те, що прокурор довідався (міг довідатися) про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засідання сесії ХМР - 26.10.2016 р.
У позовній заяві прокурор посилається на те, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 42017221080000002 від 04.01.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.
В ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 р. у справі № 639/687/19 в Управління ХМР було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в т.ч. щодо приватизації спірних приміщень ФОП Семеновою Т.В.
Порушення, які свідчать про незаконність набуття ФОП Семеновою Т.В. нежитлових приміщень, прокурором (за його доводами) виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002 доказів - приватизаційної справи, у зв'язку з чим прокурор вважає, що позовну давність ним пропущено з поважних причин, тому строк звернення до суду підлягає поновленню.
Оскільки прокурор не є учасником спірних правовідносин, а сам по собі зміст оскаржуваного рішення ХМР - висновок про проведення відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу, не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, судова колегія вважає, що прокурором з поважних причин пропущено позовну давність у три роки, внаслідок чого порушене право держави та територіальної громади м. Харкова підлягає захисту у судовому порядку та поновленню шляхом задоволення позову прокурора у повному обсязі, у зв'язку з чим заява відповідача-2 задоволенню не підлягає.
Згадані заперечення відповідача-2 щодо можливості прокурора бути обізнаним про наявність рішення ХМР у день його прийняття органом місцевого самоврядування наведеного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки в даному випадку досліджується питання про обізнаність прокурора з наявністю порушень при проведенні процедури приватизації об'єкту комунального майна, а не з обізнаністю щодо самого рішення про його відчуження.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову прокурора у повному обсязі зі здійсненням перерозподілу судових витрат за позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а за приписами п. 1 ч. 3 цієї статті - до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Отже, з відповідачів на користь прокуратури Харківської області підлягає стягненню судовий збір за позовом та за апеляційною скаргою у наступних розмірах:
- з ХМР на користь прокуратури Харківської області судовий збір за позовом стягується в сумі 2 102,00 грн., а за апеляційною скаргою - в сумі 3 153,00 грн. (оскільки по відношенню до ХМР прокурором заявлено 1 вимогу немайнового характеру);
- з Управління ХМР на користь прокуратури Харківської області судовий збір за позовом стягується в сумі 3 153,00 грн., а за апеляційною скаргою - в сумі 4 729,50 грн. (оскільки вимога прокурора про визнання недійсним договору має відношення до відповідача-2 і відповідача-2, а вимоги про скасування рішення держреєстратора та про повернення майна є похідними від цієї вимоги);
- з ФОП Семенової Т.В. на користь прокуратури Харківської області судовий збір за позовом стягується в сумі 3 153,00 грн., а за апеляційною скаргою - в сумі 4 729,50 грн.
Заява відповідача-3 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 27 326,00 грн., за розглядом якої судом першої інстанції прийнято додаткове рішення, задоволенню не підлягає, оскільки за приписами ст. 129 ГПК України у випадку задоволення позову ці витрати відносяться на відповідача, у зв'язку з чим додаткове рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2020 р. у справі № 922/250/20, яке є невід'ємною частиною рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2020 р. у даній справі, також підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Клопотання 3-го відповідача про закриття апеляційного провадження залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2020 р. у справі № 922/250/20 задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2020 р. у справі № 922/250/20 скасувати.
Позов задовольнити повністю:
- визнати незаконним та скасувати п.9 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.12.2017 № 5531-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Семеновою Т.В., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. і зареєстрований в реєстрі за № 795;
- скасувати рішення №39487891 від 02.02.2018 про державну реєстрацію права власності за Семеновою Т.В. на нежитлові приміщення 2-го поверху №123-:-125 площею 40,6 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вулиця Гвардійців Широнінців, 83/ 26;
- зобов'язати фізичну особу-підприємця Семенову Т.В. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 2-го поверху № 123-:-125 площею 40,6 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вулиця Гвардійців Широнінців, 83/26.
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Семенової Тетяни Вікторівни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2020 р. у справі № 922/250/20 скасувати.
Стягнути з Харківської міської ради (61003, м-н Конституції, 7, м. Харків, код ЄДРПОУ 04059243) на користь прокуратури Харківської області (61050, вул. Б. Хмельницького, 4, м. Харків, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір за позовом в сумі 2 102,00 грн. та судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 3 153,00 грн.
Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (61003, м-н Конституції, 16, м. Харків, код ЄДРПОУ 14095412) на користь прокуратури Харківської області (61050, вул. Б. Хмельницького, 4, м. Харків, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір за позовом в сумі 3 153,00 грн. та судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 4 729,50 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Семенової Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Харківської області (61050, вул. Б. Хмельницького, 4, м. Харків, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір за позовом в сумі 3 153,00 грн. та судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 4 729,50 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено 29.07.2020
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков