Справа № 313/298/20
Провадження 2/313/227/2020
28.07.2020 р. смт. Веселе
Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
ВCТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області, у якому просить визнати за нею за набувальною давністю право власності на нерухоме майно, а саме 1/1 цілу житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позивач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, але у судове засідання не з'явився. До суду звернувся з письмовою заявою його представник адвокат Шубін О.П., у якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує. У разі визнання відповідачем позову, просить суд ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні. Клопотання про виклик свідків просить залишити без розгляду. Судові витрати у справі, пов'язані зі сплатою судового збору, залишити за позивачем.
Представник відповідача Веселівської селищної ради Запорізької області Рєдкозубов О.А., у судове засідання не з'явився, але звернувся в суд з клопотанням № 02-01-17/089 про розгляд справи без участі їхнього уповноваженого представника на підставі доказів, наявних в матеріалах справи з урахуванням того, що Веселівська селищна рада не заперечує проти задоволення позову.
Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, тому можливо розглянути справу по суті у відсутності сторін по наявним у справі доказам, відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки.
Відповідно до ч. ч. 3, 5 вказаної правової норми цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 1 ст. 12, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦК України).
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
В АДРЕСА_1, знаходиться нерухоме майно, а саме житловий будинок НОМЕР_1 , який відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12153167 від 13.10.2006 р. зареєстрований за гр. ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.06.2003 року виданого державним нотаріусом Веселівської державної нотаріальної контори Глобою І.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1362.
Суд встановив, що до жовтня 2006 року позивачка проживала та по сьогоднішній день зареєстрована по сусідству у будинку АДРЕСА_2. У будинку НОМЕР_1 на той час ніхто не проживав. ОСОБА_2 , весь цей час, після отримання свідоцтва про право на спадщину, проживала в АР Крим в м. Ялта, Гурзуф.
Так як вказане нерухоме майно тривалий час знаходилось у вкрай занедбаному стані, що негативно впливало на естетичний вигляд та фітосанітарний стан вказаного домоволодіння та і самої вулиці в цілому, про що відомо відповідачеві, позивачка домовилася з її власницею ОСОБА_2 , про його придбання і фактично придбала його приблизно у 2007 році за обумовлену між ними вартість, внаслідок чого остання передала позивачці усі правовстановлюючі документи на будинок та земельну ділянку, а також видала нотаріально посвідчену довіреність на право розпорядження вказаним житловим будинком, у зв'язку із чим, нотаріальну угоду купівлі-продажу між ними не було вчинено.
ОСОБА_2 померла, спадщину після її смерті ніхто не приймав так як вона весь час проживала за вказаною адресою, позивачці про наявність спадкоємців нічого не відомо. Особисто ОСОБА_2 , за весь цей час з позивачкою не спілкувалася, не телефонувала, не надсилала листів, не виходила до контакту в соціальних мережах Інтернету та вже понад 14 років не приїздила до смт. Веселе Веселівського району.
Згідно інформаційного листа № 485/21.2-31 від 29.05.2020 р. за підписом начальника Веселівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції при перевірці відомостей в державному реєстрі актів цивільного стану громадян був виявлений актовий запис про смерть № 3 від 10.02.2010 р., складений Староковрайською сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області відносно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, з вказаного часу позивачка добросовісно, відкрито і безперервно до даного часу, (на даний час більш ніж 14 років) володіє зазначеним нерухомим майном, сплачує за нього податки, здійснює поточні та капітальні ремонти, веде господарство, доглядає за присадибною ділянкою тощо.
Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5, 07.02.2014р., «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Зазначені вище обставини повністю підтверджуються доданими до позовної заяви доказами.
Згідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідач позов визнав.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем, суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення.
Питання із судовими витратами вирішити відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, а також з врахуванням думки позивача, який просив судові витрати залишити за ним.
На підставі ст.ст.15,16,344 ЦК України, керуючись ст. ст.1-13, 81, 89, 141, 200,258-259, 263-265,268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , уродженки с. Піскошине, Веселівського району, Запорізької області, право власності на нерухоме майно, а саме 1/1 цілу житлового будинку АДРЕСА_1 .
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29.07.2020 р.
Суддя
Веселівського районного суду
Запорізької області А.О.Нагорний
28.07.20