Справа № 495/1710/20
Номер провадження 1-кп/495/427/2020
14 липня 2020 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - одноособово судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровського кримінальне провадження внесеного в ЄРДР № 12020160240000299 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Білгород-Дністровський, Одеської області, громадянку України, з середньою освітою, працюючої за наймом, одруженої, маючої на утриманні малолітню дитину 2009 року народження, раніше не судимої, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
сторони кримінального провадження:
прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_4
потерпіла ОСОБА_5
обвинувачена ОСОБА_3
Обвинувачена ОСОБА_3 скоїла кримінальне правопорушення при наступних обставинах:
Так, 14 лютого 2020 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, між обвинуваченою ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 , які знаходились на вул. 30 років Перемоги у м. Білгород-Дністровський, Одеської області, виникла сварка на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин, у ході якої у обвинуваченої ОСОБА_3 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , реалізуючи який, обвинувачена ОСОБА_3 штовхнула потерпілу ОСОБА_5 , внаслідок чого остання впала на землю та вдарилась головою в бордюр, в результаті чого виник синець в куприковій області. Потім, обвинувачена ОСОБА_3 умисно нанесла декілька ударів в область обличчя потерпілої ОСОБА_5 , точну кількість яких, в ході судового розгляду встановити не надалося можливим, чим заподіяла останній тілесне ушкодження у вигляді синця на повіках правого ока, яке відносяться до категорії легких.
Обвинувачена ОСОБА_3 винною себе визнала у повному обсязі.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту потерпілої ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_3 відносно фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки вони ніким не оспорюються, та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченої.
Обвинувачена ОСОБА_3 та інші учасники кримінального провадження погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився допитом обвинуваченої, потерпілої, дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченої. Їй було роз'яснено, що в даному випадку вона позбавляються права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_3 пояснила, що дійсно 14 лютого 2020 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, вона знаходилась по АДРЕСА_2 , де побачила потерпілу ОСОБА_5 , з якою у неї були неприязні стосунки. Вона підійшла до потерпілої та штовхнула останню і та впала на землю, після чого вона нанесла декілька ударів в область обличчя потерпілої ОСОБА_5 . У скоєному розкаялась.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що дійсно 14 лютого 2020 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, вона знаходилась по АДРЕСА_2 де між нею та обвинуваченою ОСОБА_3 виникла сварка, в результаті якої остання штовхнула її та вона впала на землю. Далі, обвинувачена ОСОБА_3 нанесла їй декілька ударів в область обличчя. Просила покарати обвинувачену на розсуд суду.
Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винною обвинувачену ОСОБА_3 у скоєні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні та кваліфікує його за ч.1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд відносить каяття та сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченої ОСОБА_3 кримінального обвинувачення, суд вважає необхідним призначити їй покарання.
Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого нею кримінального правопорушення, позитивну характеристику за місцем мешкання, її вік, стан здоров'я, сімейний стан, а саме те, що вона одружена та має на утриманні малолітню дитину, працює за наймом, враховуючи думку потерпілої, яка просила покарати обвинувачену на розсуд суду, те, що вона раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, її каяття в скоєному.
З урахуванням викладеного та наявність пом'якшуючих і відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає доцільним призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у виді сплати штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.
Суд приходить до переконання, що саме таке покарання відповідає вимогам справедливості при застосуванні покарання і відображує співмірність злочину та кари і таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових злочинів.
Речові докази та судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 не обирався.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та на підставі санкції вказаної статті призначити їй покарання у виді сплати штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510грн.
Запобіжний захід засуджений ОСОБА_3 не обирався.
Речові докази та судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов по кримінальному провадженню заявлений не був.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч.2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку негайно видати засудженій та прокурору.
Суддя : ОСОБА_1