Справа№ 309/2197/13-к
Провадження № 1-в/309/74/20
20 липня 2020 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
його захисника ОСОБА_5
представника органу пробації ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хуст справу за поданням провідного інспектора Хустського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_6 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, засудженого вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2013 року за ст. 185 ч. 3 КК України до трьох років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком у два роки, про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання, -
Провідний інспектор Хустського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся до суду із поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_4 для відбування призначеного судом покарання.
Подання мотивовано тим, що вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2013 року ОСОБА_4 засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. При цьому на засудженого було покладено обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Однак, в порушення покладених на нього обов'язків ОСОБА_4 починаючи з березня 2015 року і по теперішній час не з'являвся на реєстрацію до КВІ в Хустському районі з невідомих причин. За викликами не з'являвся.
Для встановлення місцезнаходження перебування ОСОБА_4 . Хустським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області надіслано запити до Березівської сільської ради, Хустського районного відділу ДРАЦС, Хустської РЛ, Хустського РВ СМЕ та ІТТ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області та УВП №9 м. Ужгород.
Одночасно працівниками пробації було здійснено перевірку за місцем проживання ОСОБА_4 , у АДРЕСА_1 , в ході якої з'ясовано, що ОСОБА_4 за місцем проживання відсутній.
09.09.2016 року засуджений ОСОБА_4 був розшуканий та доставлений до кримінально-виконавчої інспекції. В ході опитування причини порушення порядку та умов іспитового строку, документально не підтверджені.
10 вересня 2016 року інспекцією направлено подання та матеріали щодо ОСОБА_4 до Хустського райсуду для вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення засудженого для відбування призначеного покарання згідно вироку суду.
05.12.2016 року ухвалою Хустського районного суду особову справу щодо засудженого ОСОБА_4 повернуто для проведення подальшого розшуку засудженого.
16 травня 2019 року працівниками СКП Хустського відділу поліції в Закарпатській області було доставлено засудженого ОСОБА_4 до Хустського РВ філії ДУ «Центр пробації», де від нього відібрано пояснення та встановлено причину неявки до органу пробації. ОСОБА_4 не з'являвся до Хустського РВ для реєстрації, так як знаходився на заробітках. Наміру ухилятися від покарання він не мав.
21 травня 2019 року органом пробації в чергове направлено подання та матеріали щодо ОСОБА_4 до Хустського райсуду для вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення засудженого для відбування призначеного покарання згідно вироку суду.
29 вересня 2019 року ухвалою Хустського райсуду особову справу щодо засудженого ОСОБА_4 повернуто для проведення подальшого розшуку засудженого.
06 грудня 2019 року Хустським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області направлено подання відносно засудженого ОСОБА_4 до правоохоронних органів для здійснення розшуку засудженої особи, місцезнаходження якої невідомо.
19 березня 2020 року провідним інспектором Хустського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області було відібрано пояснення від засудженого ОСОБА_4 про причини неявки на реєстрацію до Хустського ВР філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області», який пояснив, що не з'являвся на реєстрацію, так як знаходився на заробітках, однак наміру ухилятися від покарання не мав.
Таким чином, засуджений порушив покладені на нього судом обов'язки, а саме: не з'являвся в інспекцію для реєстрації, без відома інспекції покинув місце проживання, що свідчить про ухилення від застосованої до нього міри покарання у виді випробовування та про явне небажання стати на шлях виправлення.
В судовому засіданні начальник Хустського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_3 подання підтримали та вважають, що необхідно скасувати звільнення від відбування покарання у виді випробування засудженому ОСОБА_4 і направити його для відбування призначеного покарання згідно вироку суду.
Засуджений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення подання, суду пояснив, що коли він був вдома, то з'являвся до органу пробації і відмічався. Він виїжджав на заробітки. Його відпускав начальнику пробації ОСОБА_7 . Вони разом ходили по гриби, він просився від ОСОБА_7 на заробітки і ОСОБА_7 постійно його відпускав. Останній раз він їздив на заробітки цієї зими. На роботу виїжджав у Росію на три місці, по приїзду ходив відмічатися. Їздив він десь чотири-п'ять разів і кожного разу начальник пробації його відпускав. Останній раз його ніхто не відпускав, бо йому ніхто не дзвонив, щоб він йшов відмічатися. Протягом двох років іспитового терміну він відмічався, але і їздив на заробітки. Заяв він ніяких не писав, а усно погоджував свій виїзд на заробітки з начальником. Виїжджав на заробітки спочатку для матеріального утримання батька похилого віку, який на даний час помер.
Захисник засудженого ОСОБА_5 підтримала пояснення засудженого, вважає, що у задоволенні подання слід відмовити, оскільки її підзахисний умислу порушувати умови випробувального терміну та ухилятися від призначеного покарання за вироком суду не мав. Виїжджав на заробітки для забезпечення свого літнього вже покійного батька. Крім того, за місцем свого проживання в с. Березово, ОСОБА_4 за весь цей час ні з ким не конфліктував, під час іспитового строку і по теперішній час кримінальних правопорушень не вчиняв, до кримінальної відповідальності не притягувався. Вважає, що сукупність наведених фактів та причин неявок для реєстрації до органу пробації не дає переконливих підстав вважати, що засуджений ОСОБА_4 не бажає стати на шлях виправлення та виконувати покладені на нього обов'язки.
Заслухавши думку прокурора, представника органу пробації, засудженого та його захисника, дослідивши матеріали подання, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в два роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 КВК України уповноважений орган з питань пробації: веде облік засуджених протягом іспитового строку; роз'яснює засудженим порядок виконання обов'язків, покладених на них судом; здійснює нагляд за засудженими; вживає заходів з припинення порушень судових рішень; організовує першочергові заходи з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме; звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом та Законом України «Про пробацію».
За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 164 КВК України звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до зазначеного органу. У разі якщо засуджений з незалежних від нього обставин не може виконати обов'язок (обов'язки), покладені на нього судом, уповноважений орган з питань пробації направляє до суду обґрунтоване подання про зміну таких обов'язків.
Застосування до засудженого звільнення від відбування покарання з випробуванням Кримінальний кодекс пов'язує із здійсненням контролю за поведінкою такого засудженого з метою встановлення факту його виправлення. Зміст контролю полягає у встановленні того, чи належно засуджений виконує покладені на нього обов'язки.
Згідно з ч. 2 ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Аналогічні положення містить КВК України, відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 166 якого визначено, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень. Письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об'єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені.
Також на це звертає увагу Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме згідно з ч. 2 ст. 78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Отже, у контексті вищенаведеного та положень ч. 2 ст. 78 КК України, суд зобов'язаний з'ясувати підстави невиконання засудженим покладених на нього обов'язків, а саме чи мав він реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки.
Згідно з внесеним поданням, як на підставу скасування звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, орган пробації посилається на невиконання засудженим обов'язків, встановлених вироком суду, а саме не з'явлення до кримінально-виконавчої інспекції для проведення реєстрації без поважних причин та залишення без відома кримінально-виконавчої інспекції місця проживання.
В ході судового засідання встановлено, що засуджений ОСОБА_4 проживав у сім'ї з батьком ОСОБА_4 , 1961 року народження, який помер восени 2015 року, братами ОСОБА_8 , 1986 року народження, ОСОБА_4 , 1988 року народження, сестрою ОСОБА_9 , 1985 року народження та племінницями ОСОБА_10 , 2010 року народження та ОСОБА_11 , 2012 року народження, на сьогоднішній день він проживає сам у батьківському будинку, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, причиною періодичного не з'явлення до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації та залишення постійного місця проживання є те, що він виїздив на заробітки для власного прожиття та утримання батька, однак наміру ухилятися від призначеного вироком суду покарання не мав.
Крім того, суд констатує, що початком іспитового строку ОСОБА_4 є 09 грудня 2013 року, а закінченням 09 грудня 2015 року, тобто на сьогоднішній день випробувальний строк, який був визначений засудженому вироком Хустського районного суду від 09 грудня 2013 року закінчився.
Оцінивши наведені у поданні докази, а також дані про особу засудженого ОСОБА_4 та наведені ним причини невиконання покладених на нього судом обов'язків, суд вважає, що вказані дії засудженого самі по собі не свідчать про умисне невиконання покладених на нього обов'язків та про небажання засудженого стати на шлях виправлення, оскільки він за матеріалами подання періодично з'являвся до органу пробації (кримінально-виконавчої інспекції) для реєстрації, однак з об'єктивних причин час від часу не міг цього робити.
При цьому, органом з питань пробації не доведено умисел засудженого щодо ухилення від явки для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції (уповноваженого органу з питань пробації).
Засуджений стверджує, що він виїхав на заробітки, щоб утримувати батька та заробити на власне прожиття, а не з метою порушити випробувальний термін.
Зважаючи на викладені обставини, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_4 для відбування призначеного йому покарання, оскільки наведені у поданні обставини суд не розцінює як його небажання стати на шлях виправлення.
Керуючись ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, ст. 78 КК України, суд,
В задоволенні подання провідного інспектора Хустського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_6 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, засудженого вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2013 року за ст. 185 ч. 3 КК України до трьох років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком у два роки, про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_1