Справа № 308/2576/20
29 липня 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019070030003956 від 10.12.2019 року про обвинувачення: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, громадянина України, угорця, з вищою освітою, пенсіонера, водія АТ «Закарпатгаз», одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
09 грудня 2019 року близько 17 години 20 хвилин, ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21114», типу універсал - В, держаний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони вул. Краснодонців у напрямку до с. Барвінок, по вулиці Гагаріна, 275, біля приміщення ABC «Зіна 0-24», в м. Ужгород, діючи необережно зі злочинною самовпевненістю, не дотримуючись вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, у вечірню пору доби, при незначних опадах дощу, при штучному освітленні, проявив неуважність та не надав перевагу пішоходу, який знаходився на пішохідному переході, внаслідок чого допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_4 ,
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4 згідно висновку експерта Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи №68 від 24.02.2020 року отримав тяжкі тілесні ушкодження.
За таких обставин, ОСОБА_5 обвинуваться у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та щиро розкаявся. Вказав, що при даній дорожній обстановці не встиг вчасно відреагувати на зміну дорожньої обстановки внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини події та вказав, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_5 не має. Просив призначити йому найменш суворе покарання.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, потерпілий та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Допитавши обвинуваченого та дослідивши докази, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який є раніше не судимим, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає повне визнання вини, щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановлено.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, всі пом'якшуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.
З урахуванням обставин і наслідків злочину, ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та можливість його виправлення без відбування призначеного покарання, суд вважає за необхідне застосувати до нього положення ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1-ого року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. 1 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Долю речових доказів вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
Розподіл витрат на залучення експерта вирішити відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 /три/ роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі п. 1 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.
Речові докази по справі: автомобіль марки «ВАЗ 21114», типу універсал - В, зеленого кольору, держаний номерний знак НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію до нього - повернути ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати по справі за проведення інженерно-транспортних експертиз №10/543 від 27.12.2019 року у розмірі 785,05 гривень, №10/542 від 28.12.2019 року у розмірі 785,05 гривень та №10/117 від 28.02.2020 року у розмірі 785,05 гривень.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1