Великоолександрівський районний суд Херсонської області
28 липня 2020 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі головуючого Сікора О.О., за участю секретаря Коваленко Ю.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Великоолександрівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Херсонській області про притягнення до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ст. 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
14.07.2020 року старшим інспектором Великоолександрівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Херсонській областіСердюк М.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення № 05/2020 від 14 липня 2020 року в якому зазначено, що ОСОБА_1 06, 07, 08, 09, 10 липня 2020 року не з'явився на відпрацювання суспільно корисних робіт до Білокриницького опорного закладу ЗОШ І-ІІІ ступенів згідно з графіком виходу на роботу без поважних причин, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 183-2 КУпАП.
На судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину заперечив, зазначив, що з графіком виходу на роботу він не ознайомлювався, однак від виконання суспільно корисних робіт не ухилятися.Він виходив та виконував суспільно корисні роботи, однак відповідальні особи цього не зафіксували.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у зв'язку з недоведеністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, виходячи з такого.
Диспозиція ст. 183-2 КУпАП встановлює відповідальність за вчинення ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
Під ухиленням особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у цій статті слід розуміти неприбуття порушника до місця виконання суспільно корисних робіт (підприємства, установи, організації) протягом двох днів з дати, визначеної у направленні уповноваженою посадовою особою органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, без поважних причин, невихід на суспільно корисні роботи або відмова від виконання роботи, вид якої визначений підприємством, установою, організацією, більше двох разів протягом місяця без поважних причин, а також поява на робочому місці у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння.
Поважними причинами є хвороба особи та інші документально підтверджені обставини, що фактично позбавляють можливості порушника прибути для відпрацювання суспільно корисних робіт.
Таким чином, згідно з диспозицією інкримінованої статті особа несе відповідальність у випадку, якщо вона обізнана про конкретний час та місце відбування нею покарання, однак свідомо не приступає до його виконання.
На судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що його не було ознайомлено із графіком відпрацювання суспільно корисних робіт, в зв'язку з чим умисно ухилятися від останніх він не міг.
В наданому суду графіку виходу на роботу особи, до якої застосовано адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, який підписаний в.п. селищного голови, секретаря Білокриницької селищної ради С.М. Сіряк та старшим інспектором ДУ «Центр пробації» М.М. Сердюк від 22 червня 2020 року відсутній підпис про ознайомлення з ним ОСОБА_1 . З письмових пояснень ОСОБА_1 від 22 червня 2020 року, розпорядження селищного голови Білокриницької селищної ради від 22 червня 2020 року та направлення від 22 червня 2020 року також не вбачається факт ознайомлення ОСОБА_1 із вказаним графіком. В направлені ОСОБА_1 лише повідомлено про вид та порядок відбування призначеного покарання, а в розпорядженні селищного голови йдеться вказівка про необхідність приступити до виконання суспільно корисних робіт з 23 червня 2020 року відповідно до встановленого графіку.
Довідка про проведення бесіди із ОСОБА_1 складена 20 серпня 2019 року, тобто до його направлення до відбування призначеного адміністративного стягнення.
Таким чином, суд констатує, що необізнаність особи про час та місце відбування адміністративного стягнення виключає можливість її ухилення від його відбування.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У нещодавно прийнятому рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, які підлягають встановленню для можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності не підтверджено належними та допустимими доказами, а відшукувати докази на користь обвинувачення суд не має права, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до ст. 247 п.1, ст. 284 ч.1 п.3 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, ст. 6, 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 247 п.1, ст. 284 ч.1 п.3, ст. 294 КпАП України, керуючись ст.ст. 247 ч.1, п.1, 251, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення № 05/2020 складеного 14.07.2020 року - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги особою, щодо якої її винесено - 11.08.2020 року.
Постанову може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено до Херсонського апеляційного суду через місцевий суд протягом 10 днів з дня винесення.
Суддя: О.О. Сікора