27 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 2а-263/08/0970 пров. № А/857/6962/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Судової-Хомюк Н.М.,
секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Біньковська Н.В.) про відмову у роз'ясненні судового рішення, постановлену у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську о 10 год. 53 хв. 09 квітня 2020 року, повне судове рішення складено 14 квітня 2020 року, у справі №2а-263/08/0970 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити дії,
28.02.2020 ОСОБА_1 звернулась в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з заявою про роз'яснення постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі №2а-263/08/0970.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення у справі №2а-263/08/0970 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що в постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 чітко наведено резолютивну частину та викладено відповідні правові висновки. Суд першої інстанції також врахував, що в трудову книжку ОСОБА_1 на час подання заяви про роз'яснення судового рішення вже внесено запис про її звільнення за ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року та направити заяву про роз'яснення судового рішення до суду першої інстанції на новий розгляд або для продовження її розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що без внесення у трудову книжку запису про визнання недійсним запису про звільнення з 14.02.2002 та без внесення дати звільнення за частиною 1 статті 40 КЗпП України, не може вважатись належно оформленим відновлення та припинення трудових відносин позивача відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі №2а-263/08/0970. Скаржник вказує, що невизначеність судового рішення означає, що таке містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Скаржник зазначає, що встановивши, що звільнення відбулось з порушенням норм трудового законодавства, що вимагає безумовного поновлення працівника на попередній роботі, суд першої інстанції не зазначив у рішенні дату поновлення на посаді з якої позивача звільнено, яка співпадає з датою незаконного звільнення - 14.02.2002, а встановивши, що під час розгляду справи Управління капітального будівництва ОДА припинено 05.04.2006, суд першої інстанції не зазначив дату звільнення позивача за частиною 1 статті 40 КЗпП України, яка співпадає з датою постановлення рішення судом - датою закінчення часу вимушеного прогулу встановленого судом, яка зазначена у постанові - 02.01.2011. Вважає, що суд першої інстанції мав задовольнити подану заяву про роз'яснення судового рішення.
В судовому засіданні представник позивача подану апеляційну скаргу підтримав, інші учасники справи в судове засідання не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвала суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 14.09.2011 Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв постанову у справі № 2a-263/08/0970, якою задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1 : визнано протиправним і скасовано наказ начальника Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації №м4-к від 13.02.2002 про звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста відділу обліку та звітності згідно з п.1 ст.30 Закону України «Про державну службу»; стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011 за 1676 робочих днів в розмірі 134 817,44 гривень, з проведенням відрахувань загальнообов'язкових зборів та платежів; стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 10 000 гривень моральної шкоди; визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади спеціаліста за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації; зобов'язано Івано-Франківську обласну державну адміністрацію внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про присвоєння їй 13 рангу державного службовця відповідно до наказу №56 від 12.07.1995. Допущено негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 1769,68 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі №2а-263/08 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі № 2а-263/08 - без змін.
При вирішенні справи Івано-Франківський окружний адміністративний суд у постанові від 14.09.2011 дійшов висновку, що звільнення позивача із займаної посади відбулось з порушенням норм трудового законодавства, а тому наказ № 4-к від 13.02.2002 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста відділу обліку та звітності Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог переліку управлінь, відділів та інших структурних підрозділів облдержадміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 № 328, розпорядженням голови Івано-Франківської облдержадміністрації від 07.06.2005 року № 260 «Про нову редакцію розпорядження голови облдержадміністрації від 11.03.2005 року № 74» ліквідовано та створено ряд структурних підрозділів обласної державної адміністрації. Пунктом 3 даного розпорядження ліквідовано в тому числі й Управління капітального будівництва облдержадміністрації. На підставі пункту 8 розпорядження голови Івано-Франківської облдержадміністрації від 07.06.2005 року № 260 начальником Управління капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації видано наказ № 28 від 15 червня 2005 року «Про ліквідацію управління капітального будівництва». Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців станом на 25.05.2011 юридичну особу Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА 05.04.2006 припинено в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією.
Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції у постанові від 14.09.2011 дійшов висновку, що ліквідація Управління капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації проведена у відповідності до чинного законодавства, а Головне управління регіонального розвитку Івано-Франківської обласної державної адміністрації не є його правонаступником.
Вказаний висновок підтримано апеляційним судом в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі №2а-263/08.
При цьому, судами зазначено, що відповідно до статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.
Оскільки відповідач не оформив належним чином звільнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.40 КЗпП України та не вніс достовірні записи до трудової книжки, вважаючи, що зазначена у резолютивній частині рішення суду першої інстанції дата закінчення часу вимушеного прогулу позивача (02.01.2011) безпосередньо не конкретизована судом як дата звільнення позивача за ч.1 ст.40 КЗпП України, а тому слід роз'яснити постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у справі № 2a-263/08/0970, а саме: дату звільнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією УКБ ОДА, з якої виходив суд при визначенні часу вимушеного прогулу, і яка дата має бути зазначена Івано-Франківською ОДА у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 звернулась у суд першої інстанції з відповідною заявою.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 254 КАС України встановлено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення. При цьому, роз'яснено може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили та не скасоване на момент звернення щодо його роз'яснення.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз'ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Так, пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлює, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3).
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.27 вказаної Інструкції).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності. У мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався, тоді як резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції.
У пункті 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги. Резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
У пункті 19 вказаної Постанови зазначено, що за правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Системний аналіз вказаних положень у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України в контексті встановленої гарантії захисту від незаконного звільнення, статті 240-1 КЗпП України та пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що при винесенні постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 не дотримано вимог щодо ясності судового рішення, що, в свою чергу, ускладнює виконання такого, високою є ймовірність неправильного виконання судового рішення в частині визнання позивача звільненим за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні заяви позивача про роз'яснення відповідного судового рішення.
Враховуючи, що в силу приписів статті 254 КАС України судове рішення роз'яснюється судом, який таке рішення ухвалив, тобто суддею, який ухвалив таке рішення одноособово, або колегію суддів, якщо судове рішення ухвалювалося таким складом суду, а також положення статті 320 КАС України, якою встановленні підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі №2а-263/08/0970 слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 254, 308, 310, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі №2а-263/08/0970 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Н. В. Ільчишин
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 29.07.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України