29 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3166/19 пров. № А/857/7114/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Сеника Р.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Комшелюк Т.О. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач) щодо відмови нарахувати їй за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та виплатити згідно ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII) доплату до пенсії відповідно до ст.39 цього Закону як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй доплату до пенсії відповідно до ст.39 Закону №796-ХІІ як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум, а також здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ч.3 ст.51 Закону №796-ХІІ в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, за вказаний період та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що пенсія є щомісячним платежем, а тому про порушення своїх прав позивач мала дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць, відтак, звернувшись 28.10.2019 з позовними вимогами за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення, при цьому, підстави для його поновлення відсутні. Також, судом першої інтенції не взято до уваги, що позивач не зверталася до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), а звернулася на підставі Закону України «Про звернення громадян». Крім того, 19.06.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, з прийняттям Верховною Радою України цього Закону, визначення порядку та розмірів виплат вказаній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України. У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №745 від 06.07.2011 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», №1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок №1210). Вказані постанови Уряду були чинними та підлягали застосуванню, зокрема, впродовж 2014 року.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 19.03.1993 та проживає в с. Бродниця Зарічненського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком на умовах Закону №1058-IV.
17.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, у якій просила провести перерахунок підвищення до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених ст.ст.39, 51 Закону №796-XII, в розмірах, передбачених безпосередньо вказаними нормами.
Листом №М-1955/07.1-59 від 18.10.2019 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні відповідно до вимог чинного законодавства України.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач мав нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.39 Закону №796-ХІІ, в розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем за змістом відзиву, що нарахування та виплата позивачу спірних доплати та додаткової пенсії у спірний період здійснювалися в розмірах, передбачених Постановою №745 та Порядком №1210. Таким чином, в ході судового розгляду, судом встановлено вчинення відповідачем протиправних дій, які виразилися у виплаті позивачу доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні добровільного гарантованого відселення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в менших розмірах ніж було передбачено чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Згідно ст.49 Закону №796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону №796-ХІІ, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Згідно ст.51 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон України №3491-VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п.4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст.39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2011 від 26.12.2011.
Відтак, Законом України №3491-VІ Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.39, 51 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання п.7 Закону №3491-VІ Кабінет Міністрів України 06.07.2011 прийняв постанову за №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23.07.2011, п.1 та 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Згідно абз.8 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23.07.2011 по 31.12.2013 визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Позивач у позовній заяві зазначила, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно нарахування та виплата відповідачем пенсії проводилася у розмірі, визначеному Порядком №1210, що не заперечується відповідачем.
Позивач стверджує, що в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсія їй повинна нараховуватися та виплачуватися відповідно до положень ст.ст.39, 51 Закону №796-ХІІ.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.3 БК України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З 01.01.2014 Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» №719-VІІ від 16.01.2014 (далі - Закон України №719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст.39, ст.ст.50, 54 Закону №796-ХІІ. Чинним залишався і Порядок №1210.
Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом, зокрема, Порядком, з 01.01.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі, визначеному ст.ст. 39, 51 Закону №796-ХІІ.
Законом України №1622-VІІ від 31.07.2014 «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03.08.2014, розділ «Прикінцеві положення» Закону №719-VІІ доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст.ст.20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Відтак, з 03.08.2014 Законом №719-VІІ Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.ст.39, 51 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон України №719-VII в редакції Закону №1622-VІІ був прийнятий пізніше Закону №796-ХІІ, то саме положення Закону №796-ХІІ та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03.08.2014.
Отже, саме в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно ГУ ПФУ в Рівненській області повинно було нараховувати та виплачувати позивачу пенсію як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру проживаючому в зоні гарантованого добровільного відселення та щомісячної додаткової пенсії за шкоду здоров'ю у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.39, 51 Закону №796-ХІІ, проте не здійснювало таких виплат.
Стосовно доводів відповідача про те, що заява про проведення перерахунку подана в довільній формі, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1.8 Порядку №22-1 визначено, що особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.
Відповідно до п.1.7 Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 4.1 Порядку №22-1 передбачено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Як у відзиві так і в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивач не зверталася із заявою встановленої форми та змісту для проведення перерахунку пенсії.
Разом з тим, у матеріалах справи наявна копія заяви від 17.09.2019, зміст якої очевидно дає змогу оцінити намір заявника.
Відмовивши позивачу в розгляді заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення її прав та інтересів, як пенсіонера.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача відповідає вимогам Порядку №22-1 та безпідставно не була розглянута відповідачем по суті.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 27.11.2019 (адміністративне провадження №К/9901/16284/18).
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у спірний період розмір підвищення до пенсії, додаткової пенсії та доплат до пенсії був обчислений у розмірі, що не відповідає вимогам статей 39, 51 Закону №796-ХІІ.
Одночасно колегія суддів враховує, що ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначено в позові, про порушення своїх прав позивачу стало відомо з листа відповідача від 18.10.2019, а позов подано у листопаді 2019 року, тобто в межах строку, передбаченого ст.122 КАС України. У зв'язку з цим, суд вважає безпідставними доводи відповідача про порушення позивачем строків подання даного позову.
Більш того, відповідно до ч.2 ст.46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз наведеної вище норми дає підстави для висновку про наявність двох строкових обмежень стосовно виплат пенсії за минулий час, зокрема, три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини (ч.1 ст.46 Закону №1058-IV) та без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.46 Закону №1058-IV).
Оскільки, під час судового розгляду судом було встановлено, що виплата позивачу пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 є наслідком протиправних дій суб'єкта владних повноважень, на спірні відносини не поширюється дія строкових обмежень в три роки, передбачених Законом №1058-IV, в тому числі, щодо строку звернення до адміністративного суду.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.11.2019 по справі №608/957/16-а.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем строки звернення до суду з даним позовом не пропущено.
Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року по справі №460/3166/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
Р. П. Сеник