28 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 442/8458/19 пров. № А/857/7823/20
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Глушка І.В., Кузьмича С.М.
при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.
за участі позивача: ОСОБА_1
представника позивача: Головацька І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року про залишення позовної заяви без розгляду (ухвала постановлена у м. Львові судом у складі головуючого судді Брильовського Р.М., повний текст ухвали складено 09.06.2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дрогобицький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції у Львівській області № 367 від 29 січня 2019 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Дрогобицького ВПГУНП» та №72о/с від 08 лютого 2019 року «По особовому складу»; поновлення на службі у поліції на посаді слідчого 2-го відділення (з розслідування злочинів середньої та невеликої тяжкості) слідчого відділу Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 08 лютого 2019 року; стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2019 року.
При цьому, позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено. Визнано причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дрогобицький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неповажними. Клопотання Головного управління Національної поліції у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено. Залишено позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дрогобицький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без розгляду.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.01.2019 року №367 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Дрогобицького ВПГУНП» за грубі порушення службової дисципліни до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 08 лютого 2019 року №72о/с «По особовому складу» звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення лейтенанта поліції Білозерського В.Я.
Позивач, вважаючи вищевказані накази Головного управління Національної поліції у Львівській області протиправними, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Водночас ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч.1, ч.5 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску.
У розумінні вищенаведених норм поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
При цьому, суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.
Як слідує з матеріалів справи, з наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 367 від 29 січня 2019 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Дрогобицького ВП ГУНП» Білозерський В.Я. був ознайомлений 01.02.2019 року, що підтверджується письмовим доказом - записом на копії наказу: "З наказом ГУПП від 29.01.2019 року № 367 ознайомлений 01.02.2019 року. Копію наказу отримав. ОСОБА_1 /підпис/дата/".
З наказом № 72 о/с від 8 лютого 2020 року позивач був ознайомлений 08.02.2019 року, про що свідчать письмовий доказ - розписка, яка долучена позивачем до позовної заяви.
В обгрунтування заяви про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду позивач покликається на те, що з оскаржуваними наказами він ознайомився лише в жовтні 2019 року. Стверджує, що наказ про звільнення на його письмовий запит він отримав лише 11.11.2019. Вказує, що в період з 03 по 14 листопада 2019 року він перебував на стаціонарному лікуванні в Дрогобицькій центральній районній лікарні, де його було прооперовано з приводу відкритої виразки шлунку. Зазначає, що надіслана йому копія розписки, датована ним 08 лютого 2019 року, згідно тексту якої нібито він отримав витяг з наказу про звільнення, трудову книжку та військовий квиток, містить неправдиві відомості. Позивач стверджує, що наприкінці жовтня 2019 року, підписуючи вказані документи, він діяв не лише під примусом керівних осіб, але й під тиском негативних обставин особистого характеру (під час проведення службового розслідування та звільнення зі служби в поліції його дружина перебувала на останніх місяцях вагітності із ускладненим перебігом, майже весь час знаходилася в лікарні із загрозою викидня, пологи відбулися шляхом кесаревого розтину).
Слід зазначити, що обставини, на які посилається апелянт, зокрема, щодо ознайомлення з оскаржуваними наказами лише в жовтні 2019 року, не підтверджені належними та достатніми доказами.
Що стосується перебування позивача на лікуванні, суд встановив, що згідно з Витягом з історії хвороби №07912, виданим КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» ДМР, Білозерський В. ОСОБА_2 перебував на лікуванні лише з 03.11.2019 по 14.11.2019, що не перешкоджало позивачу звернутися до суду із даним позовом у місячний термін.
Перебування дружини позивача в стані вагітності також, на думку суду, не перешкоджало позивачу звернутися до суду із даним позовом у межах встановленого терміну.
Що стосується адміністративного тиску на позивача, як зазначив суд першої інстанції, вказане твердження є голослівним і не підтвердженим жодними доказами.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що зазначені скаржником причини пропуску строку звернення до суду фактично обґрунтовані життєвими труднощами, які не є непереборними чи такими, що об'єктивно не дали можливість їм своєчасно, протягом тривалого часу, реалізувати своє право на звернення до суду.
Виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг його процесуальних прав, встановлених законом.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до частини 2 ст. 6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до ч.3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не зазначено об'єктивних обставин, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування процесуальних наслідків, передбачених ч.3 ст.123 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного судового рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 442/8458/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді І. В. Глушко
С. М. Кузьмич
Повне судове рішення складено 29.07.2020р.
помічник заступника голови суду