30 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/6746/14 пров. № А/857/4364/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року, головуючий суддя - Грень Н.М. постановлене у м. Львові, у справі № 813/6746/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-вуглепром» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В жовтні 2014 року позивач - ТзОВ «Укр-вуглепром» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014 року №0010831501 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 421 116 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що за квітень 2014 року подав декларацію, у рядку 22 якої залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду становив 421 116 грн. Ця сума накопичена в інших звітних періодах, про що зазначено в уточненні до податкової декларації. Таким чином, при заповненні додатка Д2 до декларації за квітень 2014 року допущена механічна помилка, виправлена шляхом подання уточнень до декларації за квітень 2014 року. Довідкою Д2, поданою 23.09.2014 року внесено уточнення в рядки 22 та 24 декларації, де вказано звітний (податковий) період, у якому виникла сума залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ "Укр-вуглепром" оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем не було допущено завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, а лише допущено механічну (арифметичну) помилку під час заповнення Додатку 2 до Декларації з ПДВ за квітень 2014 року, і як наслідок не вплинуло на розрахунки з бюджетом.
В судовому засіданні представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно даних податкової декларації з ПДВ за квітень 2014 року ТзОВ «Укр-вуглепром» задекларовано наступні показники: позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 164 322 грн., залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 585 438 грн. Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - 421 116 грн. Такі ж відомості зазначені і у довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), поданої 20.05.2014 року.
Позивач факт помилковості включення такої суми мотивував технічною помилкою.
Проведеною перевіркою, результати якої оформлені актом про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 27.05.2014 року №1086/15-01/31526887 встановлено, що за березень 2014 року позивачем подано до ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області Довідку щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до декларації за квітень 2014 року) заповнену з порушенням вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.11.2013 року №678 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (далі - Наказ №678), а саме: - в графі 2 Довідки невірно вказаний звітний період, у якому виникла сума залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду в розмірі 421 116,0 грн., зокрема: за даними платника сума залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду складає 421 116,0 грн., за даними перевірки 0,0 грн., відхилення «-421116,0» грн. (в графі 2 слід відображати залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів).
На підставі вищезазначеного акта ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014 року № 0010831501 форма «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 421 116 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення підтверджений матеріалами справи та визнаний позивачем, на дату винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення порушення усунуте позивачем не було.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Відповідно до ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).
Згідно із п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до наказу №678, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).
Згідно із п. 5 Розділу 6 вказаного вище Порядку у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23. Такі уточнюючі розрахунки можуть бути подані лише як самостійні документи, оскільки форма декларації передбачає можливість подання уточнюючого розрахунку як додатка до неї лише за один звітний період, помилки якого виправляються.
Матеріалами справи підтверджено, що вказане порушення відповідачем було зафіксоване актом про результати камеральної перевірки від 27.05.2014 року №1086/15-01/31526887, за результатами якого 13.06.2014 року прийнято оскаржене податкове повідомлення рішення №0010831501.
Довідка Д2, якою внесено уточнення в рядки 22 та 24 декларації, де вказано звітний (податковий) період, у якому виникла сума залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, подана позивачем лише 23.09.2014 року.
Таким чином, на момент винесення оскарженого податкового рішення вказане порушення позивачем не було усунуто, відтак відповідачем правомірно винесено оскаржене рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що порушення норм податкового законодавства контролюючим органом перевіряється на момент проведення перевірки, а виправлення помилок після його винесення не може свідчити про його неправомірність та стати підставою для його скасування.
Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року у справі №813/6746/14 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
М. А. Пліш
У зв'язку із перебуванням судді Пліша М.А. у відпустці в період з 02.07.2020 року по 22.07.2020 року та головуючого судді Гудима Л.Я. в період з 13.07.2020 року по 27.07.2020 року повне судове рішення складено 29.07.2020 року.