01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.
28 липня 2020 року Справа № 826/13834/16
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника відповідача Демченка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування
податкового повідомлення-рішення,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 79575-13.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017, позов було задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 14.08.2018 касаційну скаргу зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалюючи зазначену постанову Верховний Суд зазначив, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є отримана ним від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача, яка в матеріалах справи не міститься.
За результатами нового розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що середньоринкова вартість автомобіля позивача на момент виникнення спірних правовідносин перевищувала 750-ти розмірів мінімальної заробітної плати.
При цьому, суд неодноразово витребував у відповідача інформацію про автомобіль позивача, яка мала б бути отримана податковим органом від Мінекономрозвитку при прийнятті спірного ППР, але відповідних доказів суду не надано, а листи Мінекономрозвитку про вартість автомобіля, що подані відповідачем складені через 2 роки (у 2018 році) після винесення оспорюваного ППР.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову, стверджуючи, що середньоринкова вартість автомобіля позивача на момент виникнення спірних правовідносин перевищувала 750-ти розмірів мінімальної заробітної плати.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач у 2016 році була власницею транспортного засобу марки Toyota, модель Land Cruiser 200, об'єм двигуна - 4461 куб. см., рік випуску - 2014.
29.06.2016 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, правонаступником якого є відповідач, прийнято податкове повідомлення-рішення № 79575-13, яким позивачу, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.
Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права порушеними, звернулася до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VІІІ (далі - Закон № 928-VІІІ), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» від 18.02.2016 № 66 у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Постанова № 66), Рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 № 103/103 (далі - Рішення № 103/103).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції статей 265-267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок з фізичних осіб.
Рішенням № 103/103 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» внесення змін до додатка 2 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923)» викладено пункт 2.1 розділу 2 у такій редакції: « 2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року».
У пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно зі ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до пп. 267.1.1, 267.2.1 п. 267.1, п. 267.4, пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Статтею 8 Закону № 928-VІІІ встановлено з 01 січня розмір мінімальної заробітної плати 1378,00 грн.
Постановою № 66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.
У п.п. 13, 14 зазначеної Методики закріплено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Відповідно до пп. 267.6.1, 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для оподаткування транспортного засобу транспортним податком у 2016 році є одночасна сукупність наступних умов: 1) його середньо ринкова вартість перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на 01.01.2016 р., тобто 1378 х 750 = 1 033 500,00 грн.; 2) з року випуску транспортного засобу минуло не більше 5-ти років.
При цьому, слід враховувати, що визначення середньо ринкової вартості транспортних засобів для цілей оподаткування транспортним податком законодавством віднесено до повноважень Мінекономрозвитку, яке оприлюднює таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
Виходячи з цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що з року випуску транспортного засобу, який належить позивачу на праві власності, минуло менше 5-ти років, однак, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних доказів того, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення, крім вказаної умови, ним також враховувалася середньо ринкова вартість такого автомобіля, розрахована Мінекономрозвитку саме відносно автомобіля позивача, з урахуванням всіх складових, визначених Методикою, затвердженою Постановою № 66 у відповідній редакції, тобто, зокрема й пробігу автомобіля.
При цьому, доводи апелянта про те, що зазначена вартість транспортного засобу позивача перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1 033 500,00 грн.), що на його переконання підтверджується наявними у справі листами Мінекономрозвитку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у справі міститься відомості з сайта Мінекономрозвитку про вартість автомобіля станом на 05.09.2017 /т. 1 а.с.147/ та лист від 12.10.2018 /т. 1 а.с. 162/, які містять відомості про вартість транспортного засобу станом на 2017 та 2018 роки та не могли бути покладені в основу спірного ППР, а тому відповідно до частини другої статті 77 КАС України відповідач не може посилатися на такі докази.
Крім того, колегія суддів відзначає, що вказані листи не містять такої складової як «пробіг транспортного засобу».
Таким чином, доводи апелянта про те, що середньоринкова вартість автомобіля позивача на момент виникнення спірних правовідносин перевищувала 750-т розмірів мінімальної заробітної плати, є необґрунтованими та не підтверджуються жодними належними і допустимими в розмінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов'язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.
Крім того, судова колегія зазначає, що статтею 20 ПК України регламентовано повноваження податкових органів запрошувати платників податків, зборів, платежів або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог іншого законодавства, отримувати безоплатно від платників податків довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Однак, апелянт не скористався наданими йому повноваженнями і не вжив всіх належних і необхідних заходів для встановлення необхідних даних при віднесенні транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування.
Водночас, апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», відповідно до принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
Аналізуючи всі доводи апелянта, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи вищевикладене та перевіривши рішення суду першої інстанції, відповідно до статті 308 КАС України, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 79575-13 та наявності достатніх і необхідних правових підстав для задоволення цього позову.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 29 липня 2020 року.
Головуючий суддя
Судді: