Справа № 640/1684/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.
28 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Офісу Генерального прокурора про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Генерального прокурора щодо видачі наказу № 2131ц від 21.12.2019 про звільнення позивача з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24.12.2019;
- визнати незаконним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України № 2131ц від 21.12.2019;
- поновити позивача на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) даній посаді в Офісі Генерального прокурора з 24.12.2019;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.12.2019 по дату винесення судового рішення.
14.05.2020 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача «Про збільшення розміру позовних вимог», відповідно до якої позивач вирішив додати нову позовну вимогу - про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 1 від 12.12.2019 № 7/3 «Про неуспішне проходження прокурором атестації».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року заяву позивача від 08.05.2020 (вх. від 14.05.2020) - повернуто заявнику без розгляду.
Суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку фактично заявлено нову позовну вимогу, заявлення вказаної вимоги не є зміною предмету позову, по суті - заявленням нового позову із власним предметом та підставами позову, що за правилами ст. 47 КАС України не допускається.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про збільшення розміру позовних вимог задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що зміна розміру (збільшення) позовних вимог не виходить за межі спірних правовідносин, оскільки додана позовна вимога взаємопов'язана із первісними позовними вимогами.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якого зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з вернувся з позовом до Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Офісу Генерального прокурора про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В подальшому позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Суд першої інстанції, повертаючи без розгляду вищевказану заяву про збільшення розміру позовних вимог виходи в наступного.
Процесуальний закон дає можливість збільшити розмір позовних вимог, а не кількість позовних вимог, що має місце із заявою позивача.
Збільшення чи зменшення розміру позовних вимог - це їх кількісна, а не якісна зміна. Зміна розміру позовних вимог може бути викликана уточненням розрахунку ціни позову, частковим виконання спірного зобов'язання відповідачем, тобто збільшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі за тією ж раніше заявленою вимогою.
Натомість, доповнення позову додатковими (новими) вимогами не вважається зміною (збільшенням) розміру позовних вимог.
У даному ж випадку фактично заявлено нову позовну вимогу, заявлення якої не є збільшенням розміру позовних вимог, а по суті є заявленням нового позову із власним предметом та підставами позову, що за правилами ст. 47 КАС України не допускається.
Загальноприйняте тлумачення терміну/дії «зміна» передбачає зміну чого-небудь чимось іншим, перетворення чогось у дещо інше, наприклад, відносно даної ситуації, може передбачати зміну (заміну) предмету позову іншими вимогами, а не доповнення раніше заявлених вимог, що забезпечує при здійсненні адміністративного процесу дотримання принципу правової визначеності по відношення до всіх учасників процесу, як складової принципу верховенства права. По суті ж, нові вимоги є підставою для заявлення окремого позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Відтак, під зміною предмету позову розуміється заявлення інших вимог, замість раніше визначених, при збереженні раніше існуючих підстав позову. Заявлення нових (додаткових) вимог не є зміною предмету позову, а є заявленням нових вимог та не допускається за правилами ст. 47 КАС України.
Особа на власний розсуд та на свій ризик вирішує у межах встановленого строку питання про належність підготовки позову, про склад позовних вимог, достатність обґрунтування позовних вимог, самостійно оцінює у зв'язку з чим та формує предмет позову, і врешті-решт самостійно приймає рішення про звернення до суду, маючи розуміння, що саме в межах заявлених підстав та предмету позову, з урахуванням можливості зміни підстав чи предмету позову, буде розглядатися справа.
У даному ж випадку фактично заявлено нову позовну вимогу, заявлення вказаної вимоги не є зміною предмету позову, по суті - заявленням нового позову із власним предметом та підставами позову.
Відтак, суд першої інстанції дійшов до висновку про очевидну безпідставність та необґрунтованість поданої заяви, що зумовлює застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 167 КАС України, відповідно до якої якщо заява (клопотання, заперечення) є очевидно безпідставною та необґрунтованою, тому наявні підстав для повернення такої заяви (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 ст.166 КАС України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Статтею 199 КАС України передбачено, що у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядається.
З аналізу наведених положень процесуального законодавства вбачається, що у випадку розгляду справи в порядку спрощеного провадження позивач має право подати заяву про зміну предмету або підстави позову до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2020 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначенням судового засідання, встановлено сторонам строк для подання до суду відзивів, відповіді на відзив та заперечень.
Статтею 262 КАС України врегульовано особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 1 ст.262 КАС України встановлено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.3 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.4 ст.262 КАС України перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Щодо зміни предмета позову в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що заява про збільшення розміру позовних вимог передбачала визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 1 від 12.12.2019 № 7/3 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», яке і стало передумовою звільнення позивача із займаної посади.
На думку апелянта, доповнена позовна вимоги разом із первісними позовними вимогами підлягають розгляду в одному провадження з первісним позовом, оскільки вони пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, та в сукупності сприятимуть справедливому вирішенню спору в сфері публічно-правових відносин з роботодавцем, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень.
Колегія суддів зазначає, що предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені ст. 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №826/19197/16.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Зазначені вище порушення призводять до обмеження права до доступ до суду, порушують права позивача, передбачені ст. 44 КАС України.
Враховуючи викладені обставини та наведені норми права, колегія суддів приходить до висновку, що при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.05.2020 (вх. від 14.05.2020) позивачем було дотримано вимоги ч.1 ст.47 КАС України.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Офісу Генерального прокурора про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.05.2020 (вх. від 14.05.2020).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 29.07.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна