Справа № 640/7803/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
21 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Юрковець А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України ), третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_2 ), за участі третьої особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, в якому просив суд:
Визнати бездіяльність та неналежну діяльність Відповідача 1 - військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в частині не оформлення надання мені щорічної основної відпустки за 2019 рік згідно графіку щорічних основних відпусток військовослужбовців у 2019 році та розглянутого рапорту від 05 березня 2019 року (вх.№563) - неправомірними і незаконними.
Зобов'язати Відповідача 1 - військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) вчинити дії щодо оформлення надання щорічної основної відпустки за 2019 рік відповідно до рапорту від 05 березня 2019 року (вх.№563) у зручний для мене час.
Стягнути з Відповідача 1 - військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) суму заподіяної мені моральної шкоди, яка дорівнює установленій сумі грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік у розмірі: 19174,65 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят чотири грн. 65 коп.) з урахуванням коефіцієнту інфляції обчисленого на день винесення судового рішення, а також суму понесених мною судових витрат, які будуть встановлені судом.
Визнати бездіяльність та неналежну діяльність Відповідача 2 - Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_2 ) (ЄДРПОУ: 22991037) в частині розгляду і вирішення питань порушених у скарзі від 02.04.2019 року відповідно до законодавства України - неправомірними і незаконними.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю не надання позивачу щорічної основної відпустки, з огляду на встановлені пільги, згідно п. 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, а також неналежним розглядом скарги позивача з боку Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_2 ).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 29.03.2019 про надання щорічної відпустки за 2019 рік з 03.04.2019.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 з 01.08.1994 проходить військову службу в Збройних Силах України згідно з посвідченням офіцера серії НОМЕР_5 .
З 01.07.2013 набув чинності укладений між позивачем та Міністерством оборони України контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, укладений терміном на 7 років.
З 17.10.2017 позивач проходить службу на посаді старшого офіцера відділу комплектування офіцерами управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині).
05 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Начальника відділу комплектування офіцерським складом управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 із рапортом щодо надання з 11 березня 2019 року щорічної основної відпустки за 2019 рік терміном 45 календарних днів, без урахування 4 днів, які необхідні для проїзду до місця проведення відпустки та назад. Вказав, місце проведення відпустки: с. Малий Березний, Великоберезнянського району Закарпатської області та просив командування врахувати наявність пільги щодо використання чергової щорічної відпустки у зручний для позивача час, згідно ч. 12 ст. 12. Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також на підставі приписів частини 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", просив командування при визначені тривалості щорічної відпустки не враховувати святкові дні та час, який необхідний для проїзду до місця проведення відпустки та назад, доповів про запланований під час основної відпустки виїзд за межі України.
Як зазначає позивач в тексті позову, 06 березня 2019 року внаслідок раптового погіршення самопочуття позивача було санітарним автомобілем доставлено до військового госпіталю (в/ч НОМЕР_6 , м. Дніпро) та госпіталізовано до неврологічного відділення з подальшим переведенням до Клініки нейрохірургії і неврології ВМКЦ ПР (м. Одеса), де позивач лікувався в умовах стаціонару включно до 26 березня 2019 року.
Рапорт від 05.03.2019 направлено відповідачу цінним листом №4900605983680 з повідомленням про вручення, який отриманий 28 березня 2019 року.
Позивача 29 березня 2019 року ознайомлено із змістом резолюції генерал-лейтенанта Красноока О.Ф. згідно рапорту від 05.03.2019 щодо оголошення наказом вибуття позивача у щорічну відпустку з 30 березня 2019 року.
ОСОБА_1 письмово звернувся до начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 з проханням перенести початок відпустки на кількість днів хвороби - з 03 квітня 2019 року.
Позивач зазначає, відповідачем-1 відповідний наказ, за наслідками розгляду рапорту від 05 березня 2019 року з урахуванням побажань щодо початку щорічної відпустки з 03 квітня 2019 року, виданий не був.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача-1 протиправною, позивач звернувся із скаргою до відповідача-2.
Як зазначає позивач, вказані вище питання, які було порушено в скарзі від 02 квітня 2019 року відповідачем-2 не вирішено та необхідних заходів з приводу їх не вжито.
Вважаючи такі дії та бездіяльність відповідачів протиправними, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріалів справи , колегія суддів, зазначає наступне.
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 2 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 10№ ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 10№ ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Пунктом 180 вказаного положення передбачено, що військовослужбовці мають право на відпустки. Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Згідно з п. 186 положення, щорічна основна відпустка надається згідно з графіком відпусток на наступний рік, що до 1 грудня затверджується командиром (начальником), який має право надавати відпустки військовослужбовцям, і доводиться під підпис до відома кожного військовослужбовця.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Військовослужбовцям, які захворіли під час щорічної основної або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки.
Щорічна основна відпустка переноситься на інший період або продовжується командиром військової частини зокрема в разі: захворювання військовослужбовця, на підставі довідки закладу охорони здоров'я, завіреної міським (районним) військовим комісаром, - на кількість діб хвороби військовослужбовця.
Облік відпусток, що надаються військовослужбовцям, та постійний контроль за наданням відпусток згідно із затвердженими графіками відпусток здійснюються штабами військових частин.
Накази командирів (начальників) військових частин про надання щорічних основних відпусток видаються не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком відпусток строку на підставі рапорту військовослужбовця, розглянутого його прямим начальником.
Згідно п. 8.8 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, під час планування щорічних чергових відпусток передбачається рівномірне їх надання військовослужбовцям протягом календарного року.
Згідно з п. 188 Положення, облік відпусток, що надаються військовослужбовцям, та постійний контроль за наданням відпусток згідно із затвердженими графіками відпусток здійснюються штабами військових частин. Накази командирів (начальників) військових частин про надання щорічних основних відпусток видаються не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком відпусток строку на підставі рапорту військовослужбовця, розглянутого його прямим начальником.
Відповідно до п. 8.11. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, про вибуття військовослужбовців у відпустку, відкликання із щорічних основних відпусток у випадках, визначених пунктом 192-1 Положення, та їх повернення з відпустки оголошується в наказі командира військової частини по стройовій частині.
Згідно пункту 187 Інструкції щорічна основна відпустка переноситься на інший період або продовжується командиром військової частини в разі: 1) захворювання військовослужбовця, на підставі довідки закладу охорони здоров'я, завіреної міським (районним) військовим комісаром, - на кількість діб хвороби військовослужбовця; 2) надання відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, на підставі медичного висновку; 3) виконання військовослужбовцем державних або громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від виконання обов'язків за посадою зі збереженням грошового забезпечення; 4) збігу щорічної основної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся 29.03.2019 до начальника штабу військової частини НОМЕР_1 з довідкою поліклініки Дніпропетровського військового госпіталю (військова частина НОМЕР_6 ) про звільнення позивача від виконання військових обов'язків з 29.03.2019 по 02.04.2019 з проханням перенести відпустку на 03.04.2019.
Тобто, відповідно до вищевказаних положень, командир військової частини на підставі довідки закладу охорони здоров'я, зобов'язаний видати наказ.
В свою чергу, суд зазначає, що щорічна основна відпустка надається військовослужбовцям з урахуванням необхідності підтримання постійної бойової готовності частини, а також з урахуванням наявності особливого періоду у зв'язку з оголошенням мобілізації.
В даному випадку, законодавцем надано право командирам військових частин обмежувати термін перебування військовослужбовців у відпустках, регулювати період їх надання, а також надано право відкликати військовослужбовців з відповідних відпусток.
Водночас, вказане право не є абсолютним та має застосовуватися у чітко передбачених законом випадках та з обов'язковим мотивуванням у відповідному рішенні (наказі) командира військової частини необхідності вчинення таких дій.
При цьому, з матеріалів справи вбачається відсутність відповідного рішення командира військової частини, яким обґрунтовано причини ненадання позивачу щорічної відпустку з 03.04.2019, що є порушенням гарантованого права військовослужбовця на отримання відпустки.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасникам бойових дій надається пільга з використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Водночас, відповідно до пунктів 17, 18 статті 101 Закону № 2011 в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В свою чергу, чинним законодавством не передбачено обов'язку командира військової частини додатково погоджувати особисто із військовослужбовцем дату початку та термін щорічної відпустки, оскільки фактичне вибуття у відпустку, має відбуватись у відповідності до плану графіку відпусток відповідної військової частини, затвердженого у відповідності до п. 168 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Крім того, згідно з пунктом 188 Положення накази командирів (начальників) військових частин про надання щорічних основних відпусток видаються не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком відпусток строку на підставі рапорту військовослужбовця, розглянутого його прямим начальником.
Суд зазначає, що звернення позивача 29.03.2019 із рапортом про надання щорічної відпустки з 03.04.2019 року фактично унеможливили виконання відповідачем-1 приписів п. 188 Положення.
Також, суд враховує, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.03.2012 року по справі “Konstantin Markin v. Russia” (заява №30078/06) Європейський суд з прав людини вказував, що держава може встановлювати певні обмеження прав військовослужбовців, якщо існує реальна загроза боєздатності збройних сил, оскільки належне функціонування армії навряд чи можливо уявити без правових норм, покликаних попереджати її підрив військовослужбовцями. Суд, однак, уточнив, що національні органи влади не можуть посилатися на такі норми для позбавлення сенсу здійснення окремими членами збройних сил свого права на повагу їхнього сімейного або особистого життя, яке може бути застосовано до військовослужбовців в такій же мірі, як і до інших осіб, які перебувають під юрисдикцією держави.
Отже, з системного аналізу вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання вчинити дії щодо оформлення надання щорічної основної відпустки за 2019 рік відповідно до рапорту від 05.03.2019 в зручний для позивача час, задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає, що вони є похідними від позовних вимог, в задоволенні яких судом відмовлено, а відтак вказані вимоги теж не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги до відповідача-2 в частині визнання бездіяльності та неналежної діяльності відповідача 2 - Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_2 ) в частині розгляду і вирішення питань, порушених у скарзі від 02.04.2019 року, відповідно до законодавства України - неправомірними і незаконними колегія суддів, зазначає наступне.
Як вбачається з скарги ОСОБА_1 від 02.04.2019 року , останній просив:
- Зареєструвати скаргу у порядку визначеному п. 122 Дисциплінарного Статуту ЗС України та розглянути усі порушені питання .
- Прийняти рішення щодо притягнення до відповідальності винних посадових осіб у протиправній бездіяльності при оформленні щорічної відпустки ОСОБА_1 за 2019 рік та обмеженні прав та законних інтересів при її наданні.
- Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 невідкладно видати відповідний наказ та оформити усі необхідні документи на підставі розглянутого рапорту від 05.03.2019 (вх№ 563) з урахуванням наявності у ОСОБА_1 пільг щодо використання чергової щорічної відпустки у зручний для нього час, згідно ч. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Листом №116/9/кц/1/2043 від 16.04.2019 року Кадровим центром Командування сухопутних військ Збройних Сил України надало позивачу відповідь, з якої вбачається, що позивачем порушено порядок звернення з рапортом про хворобу.
Також вказано, що у Військовій частині НОМЕР_1 проходять військову службу близько 99 % військовослужбовців, які мають статус УБД та деякі інші соціальні права щодо отримання щорічної основної відпустки у «зручний для них час».
На переконання колегії суддів, даний лист не містить повної та обґрунтованої відповіді на жодне поставлене питання у скарзі ОСОБА_1 від 02.04.2019 року. Тому, колегія суддів, неодноразово витребовувала всі матеріали перевірки звернення для огляду та оцінки.
На ухвали про витребування доказів та запити про витребування матеріалів розгляду скарги ОСОБА_1 від 02.04.2019року, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 Міністерства оброни України) лише посилалось на відповідь від 16.04.2019 року, проте, не надало до суду документи, з яких би вбачалась службова перевірка по питанням висвітленим в скарзі ОСОБА_1 від 02.04.2019 року.
В зв'язку з чим, колегією суддів, постановлено Окрему ухвалу, яка направлена Міністру оброни України Тарану А.В. для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та притягнення винних осіб до відповідальності.
Тобто, колегія суддів, вбачає протиправні дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 Міністерства оброни України) в частині розгляду і вирішення питань порушених у сказі від 02.04.2019 року.
Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з. ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, частково спростовують висновків суду.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За наведених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2020 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України).
Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України) в частині розгляду і вирішення питань порушених у скарзі від 02.04.2019 року відповідно до законодавчтва України.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді А.Ю. Кучма
Л.В. Бєлова
Повний текст постанови складено 28 липня 2020 року.