Справа № 640/4182/19 Суддя першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
29 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Епель О.В., Шурка О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на прийняте у порядку спрощеного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.05.2018 року по 31.07.2018 року;
- зобов'язати ГУ ПФ в м. Києві виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за вислугу років за травень-липень 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що виключно згідно рішення територіальних органів Пенсійного фонду України або суду припиняється виплата пенсії на підставі вичерпного переліку, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, на переконання суду, у Відповідача були відсутні підстави для невиплати пенсії Позивачу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що виплата пенсії була призупинена на після отримання списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб, а після отримання рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації виплату пенсії було поновлено у серпні 2018 року. Однак, ГУ ПФ в м. Києві підкреслює на неврахуванні судом, що заборгованість буде виплачено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365.
Після усунення визначених в ухвалі від 16.04.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 13-14), та з 01.12.2014 року перебуває на обліку в ГУ ПФ в м. Києві як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 12, 28).
Згідно довідки №3007001437 від 17.11.2014 року ОСОБА_1 був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 32).
Судом першої інстанції також встановлено, що, починаючи з 01.05.2018 року Позивачу було припинено виплату пенсії, у зв'язку з цим останній звернувся до Відповідача із заявою про поновлення її виплати (а.с. 11).
За наслідками розгляду поданої заяви Відповідач листом від 27.11.2018 року №121587/04 повідомив Позивача, що Комісією з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 21.06.2018 року прийнято рішення №22, яким приписано поновити (призначити) пенсійні виплати ОСОБА_1 , а відтак виплату пенсії було поновлено з серпня 2018 року. Разом з тим, виплату пенсії за період з 01.05.2018 року по 31.07.2018 року буде проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 на умовах окремого порядку (а.с. 12).
Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ст. ст. 1, 8, 46, 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також ряду правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості припинення виплати пенсії без відповідного рішення Пенсійного фонду України.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Як було встановлено раніше, матеріалами справи підтверджується видача Позивачу довідки внутрішньо переміщеної особи від 17.11.2014 року №3007001437. При цьому доказів прийняття рішення про її скасування Відповідачем не надано.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено, що призначення та продовження виплати, зокрема, пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам є: перебування таких осіб на обліку, що підтверджується відповідною довідкою; наявність рахунку у ПАТ «Державний ощадний банк України».
Разом з тим, у контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно ст. 5 Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону, за правилами якої пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Як підкреслив Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 року у справі №243/5451/17, перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Однак, як свідчить аналіз положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону. Разом з тим, як вірно підкреслив суд першої інстанції, рішення щодо припинення виплати пенсії Позивачу з травня по липень 2018 року Відповідачем не приймалося. До того ж, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що призупинення пенсії, що було здійснено ГУ ПФ в м. Києві у відношенні до ОСОБА_1 , взагалі не передбачено положеннями Закону.
Судовою колегією враховується, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено, зокрема, Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Указаний Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 1).
Відповідно до п. 15 наведеного Порядку орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Як було встановлено раніше, ГУ ПФ в м. Києві не заперечує наявність права у ОСОБА_1 на виплату його пенсії за спірний період.
Проте, з посиланням на п. 15 Порядку №365, Апелянт зазначає, що нараховані кошти за період з травня по липень 2018 року будуть виплачені Позивачу за умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено. Разом з тим, відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права.
Посилання Відповідача на те, що пенсія Позивачу буде виплачуватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить ст. 46 Закону та свідчить про застосування до ОСОБА_1 , як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, у той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 року у справі №243/5451/17 наголосив, що, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
У преамбулі до Закону зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Натомість, судовою колегією враховується, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймалося.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів вважає, що Відповідачем протиправно не вчинено дій, спрямованих на виплату Позивачу пенсії за період з травня по липень 2018 року, внаслідок чого наявні підстави для зобов'язання Відповідача здійснити виплату заборгованості по невиплаченій пенсії за вказаний період.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді О.В. Епель
О.І. Шурко
Повний текст постанови складено та підписано « 29» липня 2020 року.