Справа № 620/190/20 Суддя першої інстанції: Заяць О.В.
28 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,
при секретарі - Кузик О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень та карток відмови,
У січні 2020 року позивач - Приватне підприємство «Семенівська мануфактура» звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень та карток відмови, в якому просив:
- скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2017/000015/2 від 03 лютого 2017 року Чернігівської митниці ДФС;
- скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2017/000032/2 від 16 лютого 2017 року Чернігівської митниці ДФС;
- скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2017/000033/2 від 16 лютого 2017 року Чернігівської митниці ДФС;
- скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №10211000/2017/00022 Чернігівської митниці ДФС;
- скасувати Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному офорленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110001/2017/00042 Чернігівської митниці ДФС;
- скасувати Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110001/2017/00043 Чернігівської митниці ДФС.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року клопотання відповідача про залишення позовної заяви Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмови без розгляду - задоволено, адміністративний позов Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмови - залишено без розгляду.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
08 липня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 23200, відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи її необґрунтованою, наголошує, що до даних правовідносин не застосовуються норми Податкового кодексу України, на які посилається позивач у своїй апеляційній скарзі, оскільки оскаржувані рішення виносились виключно на підставі Митного кодексу України. Глава 4 якого передбачає порядок оскарження всіх рішень митних органів (за виключенням податкових повідомлень - рішень митних органів, які оскаржують ся з урахуванням особливостей, встановлених Податковим кодексом України).
24 липня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 25749, від Північної митниці Держмитслужби надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, у зв'язку із запровадженням карантину та великою завантаженістю посадових осіб відповідача іншими судовими засіданнями.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірних правовідносин має застосовуватись загальний строк звернення до адміністративного суду, який, відповідно до вимог ч. 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, складає шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в той час як Приватним підприємством «Семенівська мануфактура» оскаржено рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що датовані які датовані 03.02.2017 року та 16.02.2017 року, доказів, які б підтверджували наявність поважних причин строку звернення до суду, позивачем не надано.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство «Семенівська мануфактура» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить скасувати рішення від 03.02.2017 року № 102000010/2017/000015/2, від 16.02.2017 року № 102000010/2017/000032/2, від 16.02.2017 року № 102000010/2017/000033/2 та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110001/2017/00022, № 102110001/2017/00042 та № 102110001/2017/00043 Чернігівської митниці ДФС.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивачем наголошено, що останній звернувся до суду в межах строку, визначеного нормами КАС України, адже позов поданий Приватним підприємством «Семенівська мануфактура» в межах 1095-денного строку, визначеного нормами Податкового кодексу України, який, в огляду на характер спірних правовідносин та враховуючи правову природи спірних рішень, підлягає застосуванню.
Проте такі твердження колегія суддів вважає помилковими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
Колегія суддів звертає увагу, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не є податковими повідомленнями - рішеннями митних органів, які оскаржуються з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Предметом оскарження, серед іншого є, рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.
Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що правила цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності (таке виключення передбачено ч.5 даної статті - оскарження податкових повідомлень-рішень митних органів здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України.)
Втім, відповідно до пункту 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до пункту 54.1 ст. 54 ПКУ, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно пункту 58.1 ст. 58 ПКУ контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
За змістом статей 54, 58 ПК України підставою для винесення податкового повідомлення-рішення с акти перевірок податкового органу, у яких зафіксовані порушення податкового законодавства.
Стаття 56 ПК України визначає порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Як передбачає пункт 56.11 ст. 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку, У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що рішення митного органу про коригування митної вартості не є податковим повідомленням-рішенням, в розумінні норм чинного законодавства, у зв'язку з чим до спірних правовідносин не може бути застосований строк, встановлений ст. 102 ПК України, адже:
1) рішення про коригування митної вартості прийняте митним органом за митною декларацією (далі - МД), за якою не здійснювалося митне оформлення у зв'язку з відмовою у митному оформленні;
2) рішення про коригування митної вартості не є підставою для розрахунку митним органом митних платежів та подальшого їх стягнення у примусовому порядку, таке рішення є лише підставою для відмови декларанту у здійсненні митного оформлення;
3) порядок та підстави перегляду митним органом рішення про коригування митної вартості та його оскарження передбачені ст. ст. 24, 55 МК України, а не ПК України.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» - залишити без задоволення, ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б.Глущенко
Я.М.Собків
Постанова складена в повному обсязі 28 липня 2020 року.