Справа № 320/6743/19 Суддя першої інстанції: Кушнова А.О.
28 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,
при секретарі - Кузик О.С..,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
У грудні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 05.07.2019 року № UA125220/2019/010006/1.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Київська митниця Держмитслужби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
01 липня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 22222, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо - Фуд» подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до змісту якого, позивач вважає апеляційну скаргу - необґрунтованою, рішення суду першої інстанції - законним, таким, що прийнято із з'ясуванням усіх обставин справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до митного оформлення основні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже в сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності визначення її декларантом, у зв'язку з чим рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA125220/2019/010006/1 від 05.07.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (ідентифікаційний код 40720198, місцезнаходження: 02090, місто Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1) зареєстроване як юридична особа 05.08.2016, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.11.2019 р. (а.с.12-18).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (Покупець) і AIMON GROUP LIMITED (Постачальник) укладено контракт на поставку товару №1758 від 02.04.2018, згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар (а.с. 33-42).
Згідно з п.2.1. зазначеного контракту, безпосереднє місце поставки буде вказано в кожному інвойсі окремо. Постачальник зобов'язується здійснити митне оформлення товару для експорту, а також завантажити товар на транспортний засіб покупця за свій рахунок.
Зокрема, в інвойсі №FZAMC19034 від 24.04.2019 року (а.с.32) зазначено наступні умови поставки: FOB SHENZHEN CHINA.
Згідно з пп. 2.3.1. контракту розрахунок буде здійснюватися шляхом грошового переказу в доларах США на банківський рахунок продавця, через 7 календарних днів з дати митного оформлення товару в режимі імпорту на митній території України та за умови надання повного комплекту документів, зазначених у розділі 5.4. Договору.
Також судом встановлено, що сторонами контракту підписано Додаткову угоду №1 від 02.07.2018, якою було внесено зміни до пп. 2.3.1. контракту, зокрема, змінено умови оплати поставленого товару шляхом збільшення строку відстрочення платежу до 150 календарних днів з дати митного оформлення товару в режимі імпорту на митній території України (а.с.43-44).
Згідно з п.4.1. контракту ціна товару погоджується сторонами та встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію товару.
Згідно з п.4.2. контракту ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт, пов'язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між сторонами.
Відповідно до п.4.3. контракту виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов'язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на постачальника та включаються у вартість товару.
Пунктом 5.1. контракту визначено, що товар за цим контрактом поставляється на умовах, визначених відповідно до правил Інкотермс 2010.
Відповідно до пункту 11.1 контракту даний контракт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2020 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за контрактом.
З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару морем (фрахт) здійснювалося за агентським договором №1763 від 07.11.2016 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ Україна» (а.с.46-55).
Отримавши придбаний за контрактом товар, а саме посуд столовий з кераміки (містить на своїй поверхні глазурування/покриття), уповноважена особа позивача подала до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA125220/2019/709234 від 04.07.2019 року (а.с.22-24).
Так, позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, визначена позивачем митна вартість становила 363517,19 грн. щодо товару за кодом УКТ ЗЕД 6912009000.
З матеріалів справи вбачається, що до митної вартості включена:
- вартість товарів за інвойсом від 24.04.2019 №FZAMC19034, що складає 12 612, 60 дол. США (337 955, 8026 грн. по курсу перерахунку 26,795094);
- витрати на транспортування товарів до місця їх ввезення на митну територію України в розмірі 25157,46 грн.;
- витрати на страхування в розмірі 403,93 грн.
Відтак, розрахована декларантом митна вартість склала 1,65 дол. США за 1 кг.
На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 335 та ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.
Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 року № 1011.
Так, до митної декларації №UA125220/2019/709234 від 04.07.2019 року на підтвердження заявленої митної вартості було додано, серед іншого, наступні документи:
- (0271) пакувальний лист від 24.04.2019 року №FZAMC19034;
- (0380) інвойс від 24.04.2019 року №FZAMC19034;
- (0705) коносамент № SHZ2593434;
- (0730) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 31.05.2019 року №4758/1;
- (0862) декларація про походження товару;
- (1503) рішення про визначення коду товару від 02.07.2019 року №КТ-UA125220-0003-2019;
- (1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 20.06.2019 року №142005702-0233;
- (1701) акт проведення огляду товарів, транспортних засобів від 04.06.2019 року №UA125220/2019/707653;
- (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 27.05.2019 року №UAIM0319530;
- (3022) прайс-лист продавця б/н від 01.03.2019 року;
- (3530) страховий поліс від 24.05.2019 року №14133;
- (4100) зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 02.04.2018 року № 1758, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких договорів;
- (4200) генеральний договір добровільного страхування від 12.12.2018 року №101043703;
- (4203) додаткова угода №1 від 01.01.2019 року до Генерального договору добровільного страхування;
- (4301) договір морського перевезення від 07.11.2016 року № 1763;
- (9000) комерційна пропозиція №22/03/2019 від 22.03.2019 року;
- (9000) лист від 05.07.2019 року.
Судом встановлено, що відповідачем 04.07.2019 року направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів (а.с.69).
ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» листом вих. №1098 від 05.07.2019 року (а.с.70-71) надало митному органу: прайс-лист б/н від 01.03.2019 року; комерційну пропозицію №22/03/2019 від 22.03.2019 року; додаткову угоду №1 від 01.01.2019 року до Генерального договору добровільного страхування вантажів №101043703; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-541 від 04.07.2019 року.
Також, як вбачається з поданого ТОВ «Сільпо-Фуд» до митного органу листа, позивач надав додаткове обґрунтування суми страхової премії та навів пояснення щодо наявності документального підтвердження розміру страхового тарифу.
За результатами перевірки митної декларації і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.07.2019 року №UA125220/2019/00101 (а.с.26-27) і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 05.07.2019 року №UA125220/2019/010006/1 (а.с.2-21).
Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 3,86 дол. США за одиницю товару.
Сума переплати митних зборів після коригування митної вартості товару становить 126601,35 грн.
Київською митницею ДФС у графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено наступне: за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, митний орган зазначив, що документальне підтвердження розміру страхового тарифу у розмірі 0,08% відсутнє, оскільки сторонами зазначений в страховому сертифікаті розмір страхового тарифу не погоджений в порядку, передбаченому п.4.2. Генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 року №101043703. Також до митного оформлення не надано доповнення №5 до договору страхування вантажів від 28.11.2016 року №101023480, попри те, що зазначене доповнення міститься в переліку документів гр. 44 митної декларації від 04.06.2019 року №UA125220/2019/707749. Відповідач вказує, що в зазначеному доповненні №5 до договору страхування розмір страхового тарифу визначено в розмірі 0,0975%, тоді як в страховому сертифікаті від 24.05.2019 року №14133 розмір страхового тарифу визначено на рівні 0,08%. В якості обґрунтування невизнання заявленої позивачем митної вартості митний орган вказує на відсутність прайс-листа від виробника товару.
Відтак, на думку відповідача, надані позивачем до оформлення документи не містили достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
В якості джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зазначено митну декларацію від 08.04.2019 року №UA500020/2019/003914, згідно якої рівень митної вартості товару становить 3,86 дол. США/кг.
Позивач, не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість товару, зазначену ним у митній декларації від 04.07.2019 року № UA125220/2019/709234, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до зазначених в частинах 2-4 ст. 53 Митного кодексу України умов, а подані документи містили розбіжності, проте колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи, товар за контрактом від 02.04.2018 року №1758, укладеним ТОВ «Сільпо-Фуд» з Aimon Group Limited, поставлявся на умовах поставки FOB Shenzhen, про що зазначено в інвойсі від 24.04.2019 року №FZAMC19034, а також в поданій до оформлення митній декларації від 04.07.2019 року №UA125220/2019/709234.
Згідно з Правилами Incoterms®, 2010, умови поставки FOB передбачають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження - Shenzhen. З цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. В цілях визначення митної вартості всі витрати щодо товару, понесені позивачем від порту Shenzhen до кордону України повинні включатися в митну вартість.
Позивачем до заявленої митної вартості, окрім інвойсної вартості товару, було включено також витрати на транспортування товарів до місця їх ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування.
Так, судом встановлено, що позивачем надано до оформлення інвойс від 24.04.2019 року №FZAMC19034, на підтвердження транспортних витрат - договір від 07.11.2016 року №1763, коносамент SHZ2593434, рахунок на оплату транспортних послуг №UAIM319530 від 27.05.2019 року.
Посилання в апеляційній скарзі відповідача на той факт, що у рахунку на перевезення зазначено порт погрузки Шекоу, а умови поставки FOB Senzhen э недоцільними, так як порт Senzhen структурно включає в себе 10 районів, в тому числі і район Шекоу, тому територіально відноситься до міста Шеньчжень, у зв'язку з чим порт Senzhen та район Шекоу утворює єдине ціле (для визначення місця погрузки, в тому числі в товаросупровідних документах).
На підтвердження витрат на страхування до оформлення позивачем надавалися Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101043703 від 12.12.2018 року разом з додатком №1 від 01.01.2019 року, страховий сертифікат №14133 від 24.05.2019 року.
В якості підтвердження надання зазначених документів до оформлення є відомості гр. 44 митної декларації від 04.07.2019 року №UA125220/2019/709234.
Колегія суддів не погоджується з доводами митного органу в оскаржуваному рішенні щодо відсутності підтвердження розміру страхового тарифу, зазначеного в страховому сертифікаті від 24.05.2019 року №14133, за відсутності його погодження двома сторонами договору, як це визначено умовами п. 4.2. Генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 року №101043703.
Зокрема, відповідно до абз. другого та третього ст.1 0 Закону України «Про страхування», страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. При цьому, страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків.
Відтак, з огляду на положення ст. 10 Закону України «Про страхування» щодо встановлення страховиком страхового тарифу, додаткове погодження страхового тарифу страхувальником не є обов'язковим. Натомість, здійснення страхувальником оплати страхової суми на підставі розрахованого страховиком тарифу є свідченням прийняття пропозиції та погодження запропонованого страховиком розміру страхового тарифу, в розумінні ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України.
Також, не заслуговують на увагу твердження митного органу про розмір страхового тарифу (0,0975%), визначеного в доповненні №5 до договору страхування вантажів від 28.11.2016 року №101023480, який надавався до оформлення за митною декларацією від 04.06.2019 року №UA125220/2019/707749, з огляду на те, що оскаржуване рішення від 05.07.2019 року № UA125220/2019/010006/1 винесено за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 04.07.2019 року №UA125220/2019/709234, а не за митною декларацією від 04.06.2019 року №UA125220/2019/707749.
Відтак, зауваження митного органу до документів, які подавалися до митної декларації від 04.06.2019 року №UA125220/2019/707749, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не є предметом розгляду в даній справі та не входять до предмета доказування.
Зокрема, до митного оформлення за декларацією від 04.07.2019 року №UA125220/2019/709234, за якою винесене оскаржуване рішення, подавався саме Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 року №101043703 разом з додатковою угодою від 01.01.2019 року №1.
На підтвердження витрат на страхування товару позивачем, як підтверджено матеріалами справи, надавався до митного оформлення страховий сертифікат від 24.05.2019 року №14133, що відповідає вимогам п.8) ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та є належним доказом на підтвердження понесених позивачем витрат на страхування товару.
Даного факту відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано та не надано жодних обґрунтованих пояснень.
З аналізу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на висунення письмової вимоги щодо надання додаткових документів виникає лише у вичерпному переліку випадків, зокрема, в разі, коли документи містять розбіжності, містять ознаки підробки, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З огляду на те, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження розбіжності, зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні, у Київської митниці ДФС були відсутні підстави для направлення вимоги про надання позивачем додаткових документів в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
При цьому, в межах спірних правовідносин необхідно надати оцінку зазначеним митним органом в оскаржуваному рішенні розбіжностям щодо додатково наданих позивачем документів.
Зокрема, в оскаржуваному рішенні зазначено, що позивачем не надано до оформлення прайс-лист від виробника товару.
Варто наголосити, що відповідно до норм чинного законодавства, додаткові документи надаються лише за їх наявності.
Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, листом від 05.07.2019 року №1098 ТОВ «Сільпо-Фуд» для підтвердження заявленої митної вартості надало митному органу прайс-лист продавця б/н від 01.03.2019 року та комерційну пропозицію від 22.03.2019 року №22/03/2019, видані компанією Aimon Group Limited, з якою у позивача укладено контракт на поставку товару. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у позивача відсутні договірні відносини з виробником товару, що пояснює відсутність будь-яких документів від виробника товару.
Щодо джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, варто зазначити наступне.
Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 08.04.2019 року №UA500020/2019/003914.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дата та номер митної декларації від 08.04.2019 року №UA500020/2019/003914, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
Я.М.Собків
Повний текст виготовлено 28 липня 2020 року.