Справа № 640/13503/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.
16 липня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Онищука Миколи Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України №462-вк від 21.06.2019 р;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України №463-вк від 21.06.2019 р.;
- зобов'язати поновити позивача на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що призначення та звільнення прокурорів в органах прокуратури повинно здійснюватись виключно в порядку, визначеному Законом України «Про прокуратуру». Натомість, його увільнено із займаної посади за відсутності законних підстав та у спосіб, не передбачений Законом України «Про прокуратуру» у зв'язку із скороченням та зараховано у розпорядження Генерального прокурора України з покладенням окремим наказом додаткових обов'язків. Поруч з цим, наголошував, що всупереч вимогам статті 49-2 КЗпП йому не було вручено попередження про звільнення, не запропоновано всі наявні вакантні та тимчасово вакантні посади. Також позивач зазначав, про протиправність застосування Положення №1153/2008, оскільки ним визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обв'язку в запасі.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційних скаргах позивач та його представник, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального права, та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просять скасувати згадане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційних скарг зводяться до правомірності застосування до спірних правовідносин Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року.
Зокрема, апелянти наголошують, що під час призначення (звільнення) військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, слід керуватись Законом України «Про прокуратуру», застосування іншого положення, не передбаченого Законом України «Про прокуратуру», є незаконним.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом попередньої інстанції встановлено, що наказом Міністра оборони України № 926 від 19.11.2015 р. з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію, прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідну посаду.
Наказом Генерального прокурора України № 92-вк від 06.02.2019 р. позивача призначено на посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
Наказом Генерального прокурора України № 30шц від 21.06.2019 р. «Про внесення змін до структури та штатного розпису Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України» ліквідовано управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
Наказом Генерального прокурора України № 462-вк від 21.06.2019 р. позивача увільнено з посади прокурора першого відділу управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та зараховано у розпорядження Генерального прокурора України до вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби.
Наказом Генерального прокурора України № 463-вк від 21.06.2019 р. на позивача, крім обов'язків, визначених Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та іншими нормативними актами з питань проходження військової служби, покладено такі обов'язки: дотримуватися Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Генеральної прокуратури України; упродовж робочого дня перебувати у приміщенні Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та виконувати доручення першого заступника Головного військового прокурора; у разі виникнення клопотань подавати їх безпосередньо заступнику Генерального прокурора - Головному військовому прокурору, а у разі порушення питань, що належить до компетенції Генерального прокурора України, подавати відповідні рапорти (заяви, клопотання) через заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Умови та порядок проходження служби в органах прокуратури визначається Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
Частиною четвертою статті 8 Закону № 1697-VII передбачено, що у Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Головна військова прокуратура, яку очолює заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор. На нього наказом Генерального прокурора України може також покладатися виконання інших службових обов'язків.
Пунктом 5 частини першої статті 9 Закону № 1697-VII встановлено, що Генеральний прокурор України призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Генеральної прокуратури України у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
Частиною другою статті 9 Закону № 1697-VII передбачено, що Генеральний прокурор України видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Згідно з частиною третьою статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом
Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону № 1697-VII військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.
Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року (далі - Положення № 1153/2008).
Зі змісту оскаржуваних наказів вбачається, що їх прийнято, зокрема, на підставі п.п. 82, 116 Положення № 1153/2008.
Пунктом 82 Положення № 1153/2008 визначено порядок призначення військовослужбовців на посади.
Згідно з пунктом 116 Положення № 1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу та був відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.
Контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 укладений відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності застосування до спірних правовідносин Положення № 1153/2008.
Правові висновки з питання розповсюдження на військовослужбовця, відрядженого до Генеральної прокуратури України, Положення №1153/2008, викладені у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №826/25061/15.
Так, підпунктом 2 пункту 82 Положення № 1153/2008 встановлено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється, зокрема, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Згідно з пунктом 112 Положення військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Таке переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
- неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, стосовно того, що згоди військовослужбовця при переміщенні на вищу або рівнозначну посаду не вимагається, а наказ про переміщення військовослужбовця на іншу посаду не змінює правовідносин з приводу проходження військової служби.
Таким чином, враховуючи, що на ОСОБА_1 , як на військовослужбовця Збройних сил України, розповсюджується дія Положення № 1153/2008, а також враховуючи, що на момент ліквідації управління процесуального керівництва, посаду у якому обіймав позивач, не вирішено питання щодо подальшого службового використання останнього, то його увільнення та зарахування у розпорядження Генерального прокурора України до вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби, на підставі п.п. 82, 116 Положення № 1153/2008, відповідає вимогам Закону.
Колегія суддів наголошує, що предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача при увільненні позивача з посади прокурора та зарахування останнього у розпорядження Генерального прокурора України до вирішення питання щодо його подальшого проходження військової служби.
При цьому, питання подальшого проходження позивачем військової служби, в тому числі повідомлення останнього про наступне звільнення з військової служби, не є предметом розгляду у даній справі.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду попередньої інстанції та не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Онищука Миколи Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 21 липня 2020 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко