28 липня 2020 року м. Дніпросправа № 280/965/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2020 ( суддя першої інстанції Татаринов Д.В,) в адміністративній справі №280/965/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати пункт 3 протоколу № 182 від 27 грудня 2019 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум та зобов'язати Міністерство оборони України у місячний термін призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІI групи, внаслідок захворювання отриманого під час проходження військової служби, відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на момент встановлення групи інвалідності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у травні 2015 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання отриманого під час проходження військової служби. Отже, оскільки інвалідність настала як наслідок проходження військової служби, то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому IІ групи інвалідності. Зазначає, що позивач у встановленому законодавством порядку звернувся через уповноважений орган до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, проте, рішенням відповідача позивачу було безпідставно та необґрунтовано відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою якій встановлено II групу інвалідності.
15 вересня 1999 року під час первинного огляду мені встановлено III групу інвалідності, внаслідок загального захворювання, що підтверджується витягом з акту огляду МСЕК серії МСЕ № 107741.
12 травня 2015 року при повторному огляді мені первинно встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0302578.
20 листопада 2019 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про направлення до Міністерства оборони України моїх документів, з метою виплати мені доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням мені II групи інвалідності.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 отримав витяг із протоколу засідання комісії МОУ № 182 від 27 грудня 2019 року, у якому зазначено, що позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, оскільки пропущено трьох річний термін на звернення за даною допомогою.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на дату звернення позивача із заявою, сплинув встановлений законом трирічний строк, а тому дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги є правомірними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, згідно з п. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975.
Відповідно до п. 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Аналіз наведених норм, дає суду апеляційної інстанції підстави вважати, що державою гарантована одноразова грошова виплата допомоги особам, які мають право на її отримання в трьох випадках, а саме у разі: 1) загибелі (смерті); 2) встановлення інвалідності; 3) часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
При цьому, наведені випадки законодавцем диференційовані в залежності від тяжкості шкоди завданої життю та здоров'ю людини, що також підтверджується й розмірами одноразових грошових виплат.
Пунктом 11 Порядку № 975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи, зокрема, заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що конструкція цієї норми чітко вказує про необхідність подання довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності у разі звернення особи із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності; натомість довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності має подаватися у разі звернення особи із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності.
Як зазначалося вище, згідно з п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що суттєве значення має дата первинного встановлення інвалідності або встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Системний аналіз наведених вище положень законодавства, чинного на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності, є підставою для висновку, що військовослужбовець може реалізувати право на одержання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", упродовж трьох років з дати встановлення йому інвалідності.
Судовим розглядом встановлено, що позивачу другу групу інвалідності встановлено з 12.05.2015, про що зазначено у довідці до акта огляду МСЕК серії АВ №0302578.
Таким чином, право на одержання одноразової грошової допомоги позивач міг реалізувати до 13.05.2018 року.
Разом з цим, заява про виплату одноразової грошової допомоги позивачем подана 20.11.2019 року.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження поважності або неможливості звернення позивача із заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги раніше, починаючи з дати виникнення такого права - 12.05.2015 року.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку позивач вчасно не реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому у травні 2015 році інвалідності.
Зазначена правова позиція щодо можливості реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, передбачене статтею 16 Закону №2011-ХІІ протягом трьох років з дня виникнення в особи такого права, викладена Верховним Судом у постановах від 30.03.2020 у справі № 620/1395/19, від 12.07.2019 у справі №1640/2293/18 та від 28.05.2019 у справі №333/2646/17.
З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2020 в адміністративній справі №280/965/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 28.07.2020 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва