ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у прийнятті подання податкового органу
м. Київ
27 липня 2020 року 08:16 № 640/16996/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І., розглянувши заяву
Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
доТовариства з обмеженою відповідальністю «ІМЗ Логістик»
про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту,
Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулося до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЗ Логістик», застосованого рішенням керівника контролюючого органу.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є те, що вона повинна містити у собі публічно - правовий спір.
Підставою для звернення податкового органу із даною заявою зазначено факт відмови відповідача у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 21 липня 2020 року №4840 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЗ Логістик», у зв'язку з чим Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві прийнято рішення від 23 липня 2020 року №104733 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Так, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Приписи вказаної норми є імперативними та зобов'язують суд у разі встановлення факту наявності спору про право відмовляти у прийнятті відповідної заяви.
Спір про право в контексті пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою (передумовою) для виникнення обставин для внесення відповідної заяви. При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди, як підстави для висновку про існування спору про право. Таким чином, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Адже така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі №820/4658/16.
Як встановлено судом, у спірній ситуації звернення до суду з заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту витікає з правовідносин, які виникли у зв'язку з недопуском до проведення перевірки на підставі наказу контролюючого органу від 21 липня 2020 року №4840.
Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду", Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМЗ Логістик» подано до Окружного адміністративного суду міста Києва позов до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 21 липня 2020 року №4840 (справа №640/16944/20).
З урахуванням наведеного суд зазначає, що незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу контролюючого органу про призначення перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах.
Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №820/3469/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 818/907/16 та від 19 грудня 2018 у справі № 816/284/17, відповідно до якої заперечення платником податків законності проведення перевірки, що, в свою чергу, стало підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, свідчить про наявність спору про право.
З урахуванням наведеного та враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадженні за зверненням Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Керуючись статтями 2, 241-243, 256, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Відмовити у відкритті провадження за заявою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЗ Логістик» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
2. Роз'яснити заявнику, що відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Кузьменко