ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 липня 2020 року м. Київ № 640/16736/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Амельохін В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви
за заявоюПриватного акціонерного товариства «Природні Ресурси»
доДержавної податкової служби України
Приватне акціонерне товариство «Природні Ресурси» звернулось до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення розпорядження ДПС України від 01.07.2020 №504-р/л в частині призупинення виданих 01.07.2019 ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514201900081 та ліцензії на право виробництва пального, реєстраційний номер 990114201900002.
Розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Як вбачається з заяви про забезпечення позову вона мотивована тим, що заявник 01.07.2019 на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» оплатив та отримав ліцензії:
- на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514201900081 (далі «Ліцензія на право торгівлі пальним»);
- на право виробництва пального, реєстраційний номер 990114201900002 (далі «Ліцензія на право виробництва пального»).
Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 4 Закону ліцензії видаються терміном на п'ять років, а плата за них справляється щорічно. Сплата чергового платежу за ліцензії здійснюється у розмірах, встановлених цим Законом, і справляється за кожний наступний щорічний термін дії ліцензії.
На виконання зазначених норм, до закінчення першого року дії вказаних Ліцензій, заявник 17.06.2020 сплатив 780 гривень щорічного платежу за Ліцензію на право виробництва пального (тобто у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 4 Закону) та 5000 гривень річного платежу за Ліцензію на право торгівлі пальним (тобто у розмірі, визначеному ч. 6 ст. 15 Закону). Здійснення зазначених оплат (переказів) підтверджується відповідно платіжним дорученням від 17.06.2020 №33877 та платіжним дорученням від 17.06.2020 №33878.
Відповідно до ч. 16 ст. 3 Закону дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Натомість, всупереч зазначеній нормі Закону, не дивлячись на своєчасне та у повному розмірі здійснення чергових платежів за Ліцензії, Державна податкова служба України (далі ДПС України) повідомила Заявника (шляхом надіслання листів), що нею прийнято розпорядження від 01.07.2020 №504-р/л про призупинення Ліцензії на право виробництва пального та Ліцензії на право торгівлі пальним - у зв'язку з несвоєчасною сплатою чергового платежу за Ліцензії (листи ДПС України від 16.07.2020 №22612/6/99-00-09-02-01-06 та №22610/6/99-00-09-02-01-06, отримані Заявником 20.07.2020).
Заявник вважає, що неправомірними діями ДПС України, що виявились у виданні розпорядження від 01.07.2020 №504-р/л про призупинення Ліцензій, були порушені права Заявника на законне здійснення господарської діяльності та фактично заблокована діяльність Заявника з виробництва та реалізації пального (скрапленого газу). При цьому, заявник зазначає, що за даними первинного бухгалтерського обліку вартість реалізації Заявником скрапленого газу за 2019-перше півріччя 2020 роки склала 497 595 374,75гривень, з яких акцизного податку сплачено 83 769 082,26 гривень.
У зв'язку з цим Заявник має намір звернутись до суду із позовною заявою до ДПС України про визнання протиправним та скасування зазначеного розпорядження ДПС України в частині призупинення Ліцензій Заявника.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів заяви, ДПС України листами від 16.07.2020 №22612/6/99-00-09-02-01-06 та №22610/6/99-00-09-02-01-06 повідомила заявника про призупинення дії ліцензій на право виробництва пального, реєстраційний номер 990114201900002, терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 та на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514201900081, терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024, у зв'язку з несплатою чергового платежу за ліцензією, згідно розпорядження ДПС від 01.07.2020 №504-р/л.
У вказаних листах ДПС України зазначила спосіб захисту порушених прав заявника наступним шляхом - дія ліцензії поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету (ст. 15 Закону 481).
Разом з цим, контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати, серед іншого ліцензії на оптову торгівлю пальним. Для здійснення контролю суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату (стаття 16 Закону 481).
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії (стаття 15 Закону 481).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (ч. 3, 4 ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Суть поданої заявником заяви про забезпечення позову зводиться до того, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Однак, заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 цієї статті).
Заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 150-154, 156, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Природні Ресурси» про забезпечення позову відмовити.
Відповідно до частини статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Амельохін