Справа № 500/1088/20
28 липня 2020 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка оформлена листом за №1900-0321-9/4623 від 17.04.2020; про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах період навчання з 30.09.1982 по 05.05.1983 в Тернопільському міському профтехучилищі №1, період проходження дійсної військової строкової служби в армії СРСР з 06.05.1983 по 06.05.1985, період роботи електрозварником на виробничому об'єднанні "Тернопільський комбайновий завод імені ХХV з'їзду КПРС" з 05.08.1985 по 30.12.1986, період роботи електрозварником на Тернопільському хлібоб'єднанні (ВАТ "Тернопільхліб") з 19.01.1987 по 01.05.2000, період роботи електрозварювальником на ТОВ "Тернопільхлібпром" з 01.05.2000 по 22.07.2002, та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003, з дати виникнення права на таку пенсію - 12.04.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача зі заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Однак, відповідач листом від 17.04.2020 відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, мотивуючи тим, що періоди роботи позивача на посаді електрозварника з 19.01.1987 по 01.05.2000 в Тернопільському хлібоб'єднанні та з 01.05.2000 по 22.07.2002 в ТОВ "Тернопільхлібпром" не підлягає до зарахування до спеціального стажу, оскільки позивач не надав довідки про підтвердження пільгового стажу за вказані періоди роботи. Такими чином, враховуючи те, що позивач мав недостатньо пільгового стажу, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки він досяг пенсійного віку та надав відповідачу всі необхідні документи, які підтверджують, що він має більше 28 років страхового стажу, з них понад 12 років 6 місяців працював на роботах зі шкідливими та важками умовами праці, а тому має право на призначення зазначеної пенсії.
Ухвалою суду від 13.05.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у якій встановлено строк подання відповідачем відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
03.06.2020, у встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що відповідач правомірно не зарахував позивачу періоди роботи на посаді електрозварника з 19.01.1987 по 01.05.2000 в Тернопільському хлібоб'єднанні та з 01.05.2000 по 22.07.2002 в ТОВ "Тернопільхлібпром", оскільки позивач не надав довідки про підтвердження пільгового стажу за вказані періоди роботи. Водночас, відповідач зазначив, що період навчання з 30.09.1982 по 05.05.1983 в Тернопільському міському профтехучилищі №1 не підлягає до зарахування до спеціального стажу, так як позивач протягом трьох місяців після закінчення такого училища не працював на роботі по спеціальності. Також відповідач вказав, що період проходження дійсної військової строкової служби в армії СРСР з 06.05.1983 по 06.05.1985 також не підлягає до зарахування до спеціального стажу, оскільки позивач на момент призову не навчався за спеціальністю та не працював у такій службі за спеціальністю (арк. справи 46-51).
Ухвалою суду від 22.06.2020 вирішено проводити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відповідно до статті 262 КАС та призначено у справі судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання, в якому просить розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження. Позовні вимоги не визнає.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 22.07.2020 всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Також, з урахуванням заяв сторін про розгляд справи без їхньої участі, - суд згідно ухвали від 22.07.2020 перейшов до розгляду справи № 500/1088/20 в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія паспорта позивача (арк. справи 9).
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивач у зв'язку із досягненням пенсійного віку звернувся до відповідача зі заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV. До такої заяви позивач надав наступні документи: РНОКПП; паспорт; трудову книжку; військовий квиток; диплом про навчання; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2020 по день звернення; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2020; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників (накази/висновки (арк. справи 12)).
Відповідач листом від 17.04.2020 відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, мотивуючи тим, що періоди роботи позивача на посаді електрозварника з 19.01.1987 по 01.05.2000 в Тернопільському хлібоб'єднанні та з 01.05.2000 по 22.07.2002 в ТОВ "Тернопільхлібпром" не підлягає до зарахування до спеціального стажу, оскільки позивач не надав довідки про підтвердження пільгового стажу за вказані періоди роботи (арк. справи 34-35).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків. Працівникам, які мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Водночас, частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, порядок підтвердження наявного трудового стажу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як підтверджується матеріалами справи, в тому числі трудовою книжкою позивача (арк. справи 14-17), останній, зокрема 05.08.1985 був прийнятий електрозварником в 19 цех виробничого об'єднання "Тернопільський комбайновий завод імені XXV з'їзду КПРС", 04.09.1985 переведений електрозварником третього розряду в цех № 30, 30.12.1986 звільнений по власному бажанню.
19.01.1987 позивач був прийнятий в Тернопільське хлібоб'єднання на роботу електрозварником 4-го розряду. 01.05.2000 був звільнений з даної роботи в порядку переведення до ТОВ "Тернопільхлібпром", де був відповідно призначений на роботу електрозварювальником 5-го розряду з 01.05.2000. 22.07.2002 звільнений з даної роботи за власним бажанням.
Таким чином, трудовою книжкою позивача підтверджується, що за період з 05.08.1985 по 30.12.1986, з 19.01.1987 по 01.05.2000 та з 01.05.2000 по 22.07.2002 позивач працював на посаді "електрозварник" та " електрозварювальник".
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
Розділом XXXII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, передбачалися професії "газозварювальник", "електрозварювальник".
Розділом XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 210, передбачалися професії "газозварювальник", "електрозварювальник".
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" від 11.03.1994 № 162 затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії" передбачені професії "електрозварники" та "газозварники".
Таким чином, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 05.08.1985 по 30.12.1986, з 19.01.1987 по 01.05.2000 та з 01.05.2000 по 22.07.2002 на посаді "електрозварник" та " електрозварювальник" відноситься до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 233/1254/17, від 07.03.2018 № 233/2084/17, від 12.09.2018 № 673/283/17, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо відсутності підтвердження за результатами проведення атестації відповідних умов праці, суд зазначає, що за приписами пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Пунктом 4.3 Порядку № 383 визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Водночас, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
При цьому, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Аналізуючи в сукупності зазначені норми права, в тому числі Кодекс законів про працю України та Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 № 2694-XII, суд дійшов висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) - "за результатами атестації робочих місць" як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, в тому числі відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Водночас, суд встановив та не заперечується сторонами, що позивач навчався з 30.09.1982 по 05.05.1983 в Тернопільському міському профтехучилищі №1 за професією "електрозварювальник ручного дугового зварювання", про що свідчить також відповідний диплом (арк. справи 78).
Згідно з частиною першою статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10.02.1998 № 103/98-ВР (далі - Закон № 103/98-ВР) час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Статтею 18 Закону № 103/98-ВР визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать, зокрема: професійно-технічне училище відповідного профілю; вище професійне училище; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Як підтверджується матеріалами справи, що наступного дня після закінчення навчання позивач 06.05.1983 став до строкової військової служби, а після закінчення проходження військової служби - 06.05.1985, останній працевлаштувався 05.08.1985 (наказ №150 від 01.08.1985) в 19 цех виробничого об'єднання "Тернопільський комбайновий завод імені XXV з'їзду КПРС" електрозварником, тобто перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що період навчався позивача з 30.09.1982 по 05.05.1983 в Тернопільському міському профтехучилищі № 1 за професією "електрозварювальник ручного дугового зварювання" зараховується до спеціального стажу.
Відповідно до пунктів "в", "д" статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Абзацом другим частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд встановив, що позивач під час проходження військової служби працював на посаді (професія) "водій-радіотелеграф", про що свідчить воєнний білет позивача (арк. справи 65 з/б).
Таким чином, враховуючи те, що позивач під час проходження військової служби не працював за професією "електрозварювальник", суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування позивачу період проходження дійсної військової строкової служби в армії СРСР з 06.05.1983 по 06.05.1985 до спеціального стажу.
При цьому суд встановив, що такий період проходження дійсної військової строкової служби в армії СРСР відповідач зарахував позивачу до страхового стажу (арк. справи 55).
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено те, що загальний стаж роботи позивача становить більше 30 років, з яких пільговий стаж становить більше 13 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV, а тому відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні такої пенсії.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що слід стягнути на користь позивача понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003, яка оформлена листом за №1900-0321-9/4623 від 17.04.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу: період навчання з 30.09.1982 по 05.05.1983 в Тернопільському міському профтехучилищі №1; період робити електрозварником на виробничому об'єднанні "Тернопільський комбайновий завод імені ХХV з'їзду КПРС" з 05.08.1985 по 30.12.1986; період роботи електрозварником на Тернопільському хлібоб'єднанні з 19.01.1987 по 01.05.2000; період роботи електрозварювальником на ТОВ "Тернопільхлібпром" з 01.05.2000 по 22.07.2002, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003, з дати виникнення права на таку пенсію - 12.04.2020.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати на суму 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп. сплаченого судового збору.
У задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період проходження дійсної військової строкової служби в армії СРСР з 06.05.1983 по 06.05.1985 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28.07.2020.
Реквізити сторін:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мірінович У.А.