Справа № 500/1396/20
21 липня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
за участю:
секретаря судового засідання Заблоцька І.І.
представника позивача Петренко Т.Б.
представника відповідача Чайківська М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області форми "Ф" від 23.03.2018 за №1162457 на суму 25000,00 грн., податкове повідомлення форми "Ш" від 14.04.2020 №0021205404 на суму 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 року форми «Ф» за №1162457 та податкове повідомлення - рішення форми «Ш» від 14.04.2020 року №0021205404 протиправними й такими, що порушують її права, оскільки вони прийняті податковим органом без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а також поза межами підстав, повноважень та способів передбачених законом. Позивач зазначила, що до 17.08.2018 була власником автомобіля "AUDI" модель "Q7", 2016 року випуску, з дизельним двигуном та об'ємом циліндрів двигуна автомобіля 2967 см. куб., який придбаний у вересні 2016 року. Позивач вважає, що враховуючи норми підпункту 267.6.5 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, а також те, що вона з серпня 2018 року втратила право власності на даний автомобіль, Головне управління ДПС у Тернопільській області зобов'язано було перерахувати їй суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2018 року та зменшити суму податкового зобов'язання на 10415,00 грн.. (2083 грн., (податкове зобов'язання за 1 місяць) х 5 місяців (з серпня 2018 по грудень 2018 року). Позивач зазначила, що з Переліку легкових автомобілів, які підлягають. оподаткуванню транспортним податком у 2018 році - вбачається, що автомобіль марки "AUDI" модель "Q7", 2016 року випуску з дизельним двигуном, може бути об'єктом оподаткування виключно у випадку, якщо об'єм циліндрів двигуна дорівнює 3.0 літрів (тобто 3000 см. куб), в той час як об'єм циліндрів двигуна автомобіля, що належить позивачу становить 2967 см. куб. Також вказала, що середньоринкова вартість автомобіля марки Audi, модель Q7, 2016 року випуску, з об'ємом двигуна 2967 куб. см., тип пального дизель станом на 01.01.2018 становила 1024686,40 грн., тобто менша 1396125,00 грн (середньоринкова вартість автомобіля, що підлягає оподаткуванню транспортним податком у 2018 році). Крім цього, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1162457 від 23.03.2018 прийняте з порушенням норм податкового законодавства, та є незаконним і підлягає скасуванню, а податкове повідомлення - рішення форми «Ш» від 14.04.2020 року №0021205404 є похідним від податкового повідомлення-рішення №1162457 від 23.03.2018 року, тому також є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 22.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання в даній справі призначено на 15.07.2020 о 12:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що податковим органом правомірно винесено оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення, оскільки позивач є власником легкового автомобіля AUDI Q7, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 2967 D куб. см, тип пального - дизель, який у відповідності до Переліку, розміщеному на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році. Крім цього, оскільки позивачем сплачено податкове зобов'язання з порушенням термінів сплати більше ніж на 30 днів, до позивача правомірно застосовано штраф у розмірі 20% (5000,00 грн.). З огляду на наведені обставини, просив відмовити у задоволенні даного позову.
15.07.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 21.07.2020 о 09:30 год.
21.07.2020 представник позивача у відкритому судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його повністю з мотивів, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні повністю з мотивів, наведених у відзиві на адміністративний позов.
Судом встановлено, що 23.03.2018 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №1162457, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2018 у сумі 25000,00 грн.
В подальшому, 18.03.2020 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку по транспортному податку з питань своєчасності внесення до бюджету сум транспортного податку за 2018 рік, за результатами якої складно Акт №1320/19-00-54-04/2390605323. Даним Актом встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по транспортному податку, чи порушено п.п.267.8.1.а п.267.8 ст.267 Податкового кодексу від 02.12.2010 №02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями щодо термінів сплати податкового зобов'язання.
На підставі вказаного Акту Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення - рішення від 14.04.2020 №0021205404, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб та зобов'язано сплатити штраф у сумі 5000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - Кодекс, ПК України).
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Відповідно до пункту 267.4 статті 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Крім цього, згідно із пунктом 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минулу не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
При цьому, суд вважає, що при визначенні об'єкта оподаткування має враховуватися тільки Перелік, який міститься на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі.
Як слідує з матеріалів справи, до 17.08.2018 позивач була власником легкового автомобіля AUDI Q7, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 2967 D куб.см, тип пального - дизель. Така інформація підтверджується листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області від 09.06.2020 №31/19-240.
Відповідно до зазначеного вище Переліку, якій міститься на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, автомобіль марки - Audi, модель - Q7, рік випуску (включно) - до 3 років, об'єм циліндрів двигуна - 3,0, тип пального - дизель - є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.
Суд зазначає, що при винесенні рішення, він повинен керуватися виключно ст. 267 ПК України в якій йде мова суто щодо Переліку, розміщеному на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, що вже містить транспортні засоби, середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
Крім цього, суд вважає у вказаній статті немає жодного посилання на проведення контролюючими органами чи платниками самостійних розрахунків.
Така правова позиція співпадає з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №820/4054/17.
З огляду на наведені вище обставини, та оскільки відповідно до Переліку транспортний засіб ОСОБА_1 є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році, то, на думку суду, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 №1162457 (форма «Ф»).
Також слід зазначити, що Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі №500/964/19 залишено позовну заяву ГУ ДФС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 25000,00грн. по транспортному порядку з фізичних осіб за 2018 без розгляду у зв'язку з тим, що 02.05.2019 року нею даний податок сплачений повністю у відповідності до квитанції № 0.0.1341929155.1. Таким чином, судом встановлено, що податкове зобов'язання, яке встановлене податковим повідомленням-рішенням № 1162457 від 23.03.2018 року (що є предметом даного позову) сплачене ОСОБА_1 повністю. При цьому позивачка, знаючи про наявність боргу станом на 02.05.2019 року та маючи можливість оскаржити податкове повідомленням-рішенням № 1162457 від 23.03.2018 року, його не оскаржила, а сплатила наявний борг, погодившись із сумою податкового зобов'язання 25000,00 грн за 2018 рік.
Крім цього, транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп.267.8.1 ПК України).
Відповідно до п. 126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті/ протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Також, з матеріалів справи слідує, що граничний термін сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 23.03.2018 №1162457, є 29.06.2018, а фактично сплата відбулася 02.05.2019, що підтверджується квитанцією №0.0.1341929155.1 від 02.05.2019, Актом перевірки №1320/19-00-54-04/2390605323 від 18.03.2020.
Отже, суд вважає, що оскільки позивачем сплачено податкове зобов'язання з порушенням термінів сплати більше ніж на 30 днів, до позивача правомірно застосовано штраф у розмірі 20% - 5000 грн., з огляду на що контролюючим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішенні від 14.04.2020 №0021205404.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю. Сплачений судовий збір стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень не підлягає.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 липня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області, ЄДРПОУ 43142763, місце знаходження вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003.
Головуюча суддя Дерех Н.В.