24 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6338/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,
за участю представника позивача Лесика С.І.,
представника відповідача Стасюка А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 (39-й зенітний ракетний полк) щодо звільнення позивача зa підпунктом “a” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”; зобов'язати внести зміни в параграф 3 наказу командира 39 зенітного ракетного полку (по особовому складу) від 28.01.2020 № 10-РС, зазначивши, що позивач підлягає звільненню з військової служби у відставку зa підпунктом підпункту “б” (зa станом здоров'я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу; внести зміни до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (пo стройовій частині) № 23 від 30.01.2020, в частині підстави звільнення тa дaти зняття з усіх видів забезпечення, зазначивши, щo позивач підлягає звільненню з військової служби у запас зa підпунктом “б” (за станом здоров'я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, тa зняттю з усіх видів забезпечення з 14.02.2020; зобов'язати провести перерахунок та виплату (видачу) позивачу усіх видів забезпечення з 30.01.2020 пo 14.02.2020; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплaти позивачу одноразової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний пoвний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців тa членів їх сімей”; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплaти позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 39).
В подальшому ухвалою суду від 03.07.2020 ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 15:00 год. 16.07.2020 (а.с. 67).
16.07.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14:00 год. 24.07.2020 (а.с. 82).
22.07.2020 представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову, а саме просить: визнати протиправним та скасувати наказ командира 39 зенітного ракетного полку (по особовому складу) від 28.01.2020 № 10-РС, в частині звільнення рядової ОСОБА_1 з військової служби у відставку відповідно до пункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту); визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2020 № 23, в частині звільнення рядової ОСОБА_1 з військової служби у відставку відповідно до пункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту) та виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 30.01.2020; поновити рядову ОСОБА_1 на попередній посаді оператора-планшетиста відділення бойового управління 2 зенітної ракетної батареї 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 з виплатою грошового забезпечення під час вимушеного прогулу з 28.01.2020 по день постановлення рішення по даній справі та видати матеріальне забезпечення, а також зарахувати період вимушеного прогулу до її вислуги років (в календарному та пільговому обчисленні) до строку вислуги у військовому званні.
Одночасно з поданням позовної заяви позивачем було подано до суду клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування заявленого клопотання позивач вказує на те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2020 р. № 23 (пo стройовій частини) її звільнено наказом командира в/ч НОМЕР_1 (пo особовому складу) від 28.01.2020 № 10-PC з військової служби в запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в зв'язку із закінченням строку контракту).
Позивач вказує на те, що після звільнення неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах, про що надала відповідні виписки.
В кінці лютого 2020 року звернулась до Володимир-Волинського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги з метою надання допомоги адвоката для захисту її прав та 26.02.2020 було видано довіреність, якою уповноважено адвоката Лесика С.І. здійснювати представництво її інтересів в суді, інших державних органах, тощо.
В березні 2020 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності, після чого позивач перебувала на лікуванні вдома.
Водночас вказує і на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 року пo 03.04.2020 на всій території України встановлено кapaнтин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239 дo зазначеної постанови № 211 внесено зміни, відповідно до яких карантин продовжено до 24.04.2020.
У зв'язку із слабким імунітетом та належністю дo вразливої категорії осіб, що мають підвищені ризики на захворювання COVID-19, з метою збереження свого життя та здоров'я, після повернення із медичного закладу, позивач перебувала на самоізоляції та не мала можливості зустрітися з адвокатом з метою підготовки необхідних документів для звернення до суду.
З наведених підстав вважає, що пропустила строк звернення до суду з даним позовом з поважних причин та просить його поновити.
Представник позивача в судовому засіданні заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні вирішення даного клопотання покладає на розсуд суду.
Суд заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частинами першою, п'ятою 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є поновлення ОСОБА_1 на публічній (військової) службі.
Судом встановлено, що наказом командира 39 зенітного ракетного полку (по особовому складу) від 28.01.2020 № 10-РС звільнено старшого солдата ОСОБА_1 , оператора-планшетиста відділення бойового управління зенітної ракетної батареї з військової служби у відставку відповідно до пункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту).
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2020 № 23, рядову ОСОБА_1 , оператора-планшетиста відділення бойового управління зенітної ракетної батареї 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 30.01.2020.
Водночас, доказів щодо ознайомлення позивача із вказаними наказами відповідачем суду не надано. Відтак, визначити дату, з якої саме у позивача розпочався перебіг строку на звернення до суду не є можливим.
Позивач звернулася до суду з адміністративним даним позовом 24.04.2020 (дата здачі позовної заяви на пошту), тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Згідно з статтею 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Процесуальний закон пов'язує строк звернення до суду із тим, коли саме особі стало відомо про порушення його прав, свобод та інтересів.
Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Позивач як на поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом вказує на те, що після звільнення неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах. Після лікування, в лютому 2020 року звернулась до Володимир-Волинського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги з метою надання допомоги адвоката для захисту її прав та 26.02.2020 було видано довіреність, якою уповноважено адвоката здійснювати представництво її інтересів в суді, інших державних органах, тощо. Водночас посилається і на запровадження на території України карантину.
На думку суду, такі твердження заслуговують на увагу, оскільки з копій виписок від 06.02.2020, № 226, від 17.02.2020 № 2240/86, від 19.02.2020 № 669/149 слідує, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 19.02.2020 серії 12 ААБ № 195143 ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності.
Отже, у зв'язку із поганим станом здоров'я позивач була позбавлена можливості вчасно оскаржити до суду спірні накази.
При цьому, суд бере до уваги і ту обставину, що ОСОБА_1 змушена була скористатися допомогою адвоката, на пошук якого потратила певний час та 26.02.2020 видала довіреність на ім'я адвоката Лесика С.І.
Разом з тим, у зв'язку із тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 року пo 03.04.2020 на всій території України встановлено кapaнтин, який в подальшому було продовжено до 24.04.2020 та належністю позивача дo вразливої категорії осіб, що мають підвищені ризики на захворювання COVID-19, суд бере до увагу і те, що позивач перебувала на самоізоляції та не мала можливості зустрітися з адвокатом з метою підготовки необхідних документів для звернення до суду.
Відтак, зібравши відповідні докази, 24.04.2020 позивачем подано до суду вказаний позов.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року).
У рішенні по справі “Іліан проти Туреччини” ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі “Bellet v. France” Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії” від 13.01.2000р. Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, зазначені рішення Європейського суду свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважними, та вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та поновити строк звернення до адміністративного суду із даним позовом.
Керуючись статтями 122, 243 ч.3, 248, 256, 295 КАС України, суд
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду за її позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій, бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії та поновити вказаний строк.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк
Повний текст ухвали складено 29.07.2020