м. Вінниця
28 липня 2020 р. Справа № 120/1908/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії, у якій 09.07.2020 р. прийнято рішення про часткове задоволення позову.
При цьому, позивачем одночасно із позовною заявою подано клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Обґрунтовуючи подану заяву представник зазначив, що відповідно до статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Таке клопотання подано 06.05.2020 р. , тобто до ухвалення судового рішення. У поданому клопотанні вказано про неможливість надання до ухвалення судового рішення доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки моментом повного виконання договору адвокатом є винесення судом першої інстанції рішення.
Рішенням суду від 09.07.2020 р. призначено судове засідання на 28.07.2020 р. для вирішення питання про розподіл судових витрат. Учасники справи в судове засідання не з'явились про час, місце розгляду справи повідомлені належним чином.
При цьому, представником позивача подано заву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути судові витрати в розмірі 4 000 грн.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).
Таким чином враховуючи належне повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд питання про відшкодування судових витрат за відсутності сторін відповідно до положень статті 252 КАС України в порядку письмового провадження.
Визначаючись щодо процесуальних підстав для прийняття додаткового рішення, суд виходить з наступного.
Із положень статті 143 КАС України випливає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.3 ст. 143 КАС України).
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
В свою чергу, стаття 252 КАС України вказує, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Отже, з аналізу процитованих норм видно, що умовами для прийняття додаткового рішення про відшкодування позивачу судових витрат є наявність поважних причин неможливості надання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу та зазначення про них у поданій до закінчення судових дебатів заяві.
Оцінюючи мотиви наявності поважних причин, суд у своїх висновках виходить з наступного.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Так, обґрунтовуючи своє клопотання про ухвалення додаткового судового рішення представник позивача вказує на наявність об'єктивних причин за яких сторона позивача позбавлена можливості надати суду докази понесених довірителем судових витрат, оскільки, за умовами укладеного договору про надання правової допомоги, моментом повного виконання договору адвокатом є винесення судом першої інстанції рішення.
Оцінюючи ці аргументи суд вказує, що згідно пункту 3.2 Договору про надання правової допомоги від 24.04.2020 р. сторони домовились, що гонорар складає 3000 грн. За умовами пункту 3.3 Договору Клієнт ( ОСОБА_1 ) зобов'язана сплатити 100% пунктом 3.2. цього Договору суми впродовж 3 робочих днів з моменту його укладання.
Як видно з орієнтовного розрахунку суми гонорару за надану професійну правничу допомогу, адвокатом надано правову допомогу наступного характеру:
- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, отримання та ознайомлення з документами - 500 грн.;
- підготовка та подання адміністративного позову - 2500 грн.
Суд звертає увагу на те, що наведені юридичні послуги, надані адвокатом до прийняття рішення у справі. Правочин про надання юридичних послуг підписано 24.04.2020 р., відповідно, оплата послуг за умовами Договору мала бути здійснена до 27.04.2020 р. Тобто заздалегіть до прийняття рішення у справі.
Більш того, як видно із квитанції №04/20/7а/1 кошти в сумі 3000 грн. сплачено 24.04.2020 р.
Отже, до прийняття судового рішення позивач не був позбавлений можливості подати докази розміру витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, судом не беруться до уваги як поважні причини неможливості подання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, викладені у поданому клопотанні, до прийняття судового рішення , адже наведені мотиви суперечать фактичним умовам договору та подіям, що відбулись.
Інших об'єктивних обставин поважності причин, які б перешкоджали стороні позивача подати своєчасно необхідні докази, в тому рахунку оформити та підписати акт приймання-передачі наданих послуг безпосередньо після їх надання та/або до прийняття рішення - суду не надано.
Судом також не приймається до уваги, Додаткова угода №1 від 07.07.2020 р., згідно якої сума розміру гонорару збільшена, оскільки така подана після прийняття судового рішення.
Враховуючи вищенаведене та відсутність поважних причин неможливості до закінчення судових дебатів подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, що є необхідною умовою для прийняття відповідного додаткового рішення, - в клопотані про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд -
в задоволені клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна