м. Вінниця
28 липня 2020 р. Справа № 120/1917/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Державної податкової служби України у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Вінницькій області з вимогою визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він зареєстрований, як фізична особа-підприємець, однак протягом 2011 року 2019 року підприємницькою діяльністю не займався, доходу від неї не отримував. В подальшому єдиний соціальний внесок за нього сплачували роботодавці, з якими він перебував у трудових відносинах, що підтверджується трудовою книжкою. Однак відповідач нарахував позивачу єдиний соціальний внесок, як фізичній особі-підприємцю, при цьому відповідач не проводив будь-якої перевірки його діяльності. Отже, контролюючий орган безпідставно сформував оскаржувані вимоги, тому вони підлягають скасуванню. Окремо просив поновити процесуальний строк звернення до суду.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до реєстраційних даних ФОП ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, стан платника припинено, але не знято з обліку. У зв'язку з чим йому нараховано єдиний соціальний внесок та станом на 30.11.2018 року за ним рахується борг в сумі 15819,54 грн, що підтверджено інтегрованою карткою платника податку.
У зв'язку з наявністю у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску ГУ ДПС у Вінницькій області сформовано вимогу № Ф-8940-17 від 17.12.2018 року. Узгоджену вимогу № Ф 8940-17 У від 17.12.2018 року сформовано 26.03.2019 року та направлено до Центрального ДВС відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Відтак вважає, що вимоги про сплату боргу були сформовані правомірно, відповідно, підстави для їх скасування відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано відповідь на відзив в якій заперечує щодо тверджень зазначених у відзиві також наголошує, що роботодавці з якими позивач перебув у трудових відносинах сплачували за нього не лише страхові внески, а й утримували з його заробітної плати та перераховували до бюджету податок з доходів фізичних осіб та військовий збір з його заробітної плати. У зв'язку з чим просив позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 13.04.2011 року зареєстрований, як фізична особа підприємець.
З 2017 року по 2019 рік перебуває у трудових відносинах з ТОВ"Анікс-Вінниця", ТОВ "Спринт Центр", ТОВ "Обрій 2000", ТОВ "Світ-Буд ЛТД", які сплачували за нього страхові внески, що підтверджується випискою від 24.01.2020 року з індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5).
17.12.2018 року податковим органом відповідно до ІС "Податковий блок" сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8940-17 від 17.12.2018 року на суму 15819,54 грн.
26.03.2019 року податковим органом сформовано узгоджену вимогу № Ф 8940-17 У від 17.12.2018 року та направлено до Центрального ДВС.
На підставі постанови Центрального ДВС від 05.11.2019 року відбувся арешт коштів боржника.
З метою розблокування власних рахунків в межах виконавчого провадження № 59080906 позивачем сплачено на рахунок Державної казначейської служби України 17565 грн, з призначенням платежу: переказ готівки сплата боргу.
Платіжним дорученням № 11197 від 11.12.2019 року Замостянський ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області перерахував Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області 15819,54 грн, що підтверджує примусову оплату позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
25.10.2019 року позивач припинив підприємницьку діяльність.
Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою про її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні приписи законодавства.
Стосовно строку звернення до суду.
Обгрунтовуючи заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду позивач зазначає, що дізнався про винесену вимогу лише коли його рахунки та банківські картки було заблоковано. На звернення до податкового органу йому надано відповідь із зазначенням, що податкова вимога направлялась на адресу позивача однак була повернута із відміткою не вручено.
Проте позивач наголошує, що разом з доданими до відповіді документами податковим органом долучено конверт із довідкою поштового оператора, в якій причиною повернення відправлення значиться неповна адреса, отже оскаржувана вимога є неналежно вручена. Крім того зазначає, що відповідач на його звернення так і не надав вимоги про сплату боргу.
Тому, позивач наголошує, що з 2017 по 2019 рік не отримував вимогу про сплату боргу (недоїмки) чи її копії від податкового органу. А відтак, вважає строк звернення до суду пропущений з поважних причин.
Заперечень щодо даних тверджень представником відповідача до суду не надано.
В силу положень ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2019 року у справі № 806/1952/18 вказує, що відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.
Враховуючи надані позивачем пояснення, суд доходить висновку, що заява про поновлення строку підлягає задоволенню.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який відповідно до ст. 7 цього Закону і є базою для нарахування єдиного внеску.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
З огляду на предмет та обставини даного спору, суд зазначає, що оскільки метою збору внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього в період, за який винесені оскаржувані вимоги, нараховував та сплачував роботодавець у розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок зі сплати в цей період єдиного внеску позивачем додатково як особою, яка має статус фізичної особи-підприємця, проте фактично господарську діяльність не здійснювала та не отримувала від неї дохід.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 р. у справі № 440/2149/19, в якій сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
В іншому разі необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують) та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Як встановлено з матеріалів справи позивач був зареєстрований, як фізична особа-підприємець однак взагалі не здійснював підприємницької діяльності. Протягом 2011-2019 років ОСОБА_1 працевлаштований та єдиний соціальний внесок за позивача сплачували його роботодавці, з якими він перебував у трудових відносинах.
Натомість відповідач всупереч нормам Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" продовжив нарахування єдиного соціального внеску.
Виходячи із зазначеного у податкового органу не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного соціального внеску за період з 2017 рік по 2018 рік, прийняття вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф8940-17 від 17.12.2018 року та від 26.03.2019 року та безпідставного стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
А також не було правових підстав для примусового виконання вимоги про сплату боргу та оплати позивачем 15819,54 грн, через відділ ДВС.
У зв'язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне соціальне страхування" суми коштів, безпідставно стягнені податковими органами з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків податкового органу в триденний строк з дня прийняття рішення податковими органами або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач зазначає, що позивач, який у спірний період мав статус фізичної особи-підприємця, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок. Проте відповідачем не враховано, що за цей період роботодавцем позивача сплачено за нього єдиний соціальний внесок у розмірі, не нижче встановленого мінімального розміру, у свою чергу, доходу від підприємницької діяльності у позивача за спірний період не було і таку діяльність він фактично не здійснював. Доказів цього відповідачем не надано.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, перевіривши оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає дані рішення необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАс України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 43142454) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф 8940-17 від 17.12.2018 року та № Ф 8940-17У від 17.12.2018 року сформовану 26.03.2019 року на суму 15819,54 грн, видану Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 15819,54 грн, з рахунків Головного управління ДПС у Вінницькій області з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначаються виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1681,60 грн, що був сплачений при зверненні до суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 43142454).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович