79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.07.2020 справа № 914/538/20
За позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м.Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс «Авто-Люкс», с.Романівка, Львівська обл.
про: відшкодування витрат у сумі 11 534, 40 грн.
Суддя Синчук М.М.
За участю секретаря судового засідання
Кияк І.В.
Представники учасників справи:
позивач: Захарченко Т.А.-представник;
відповідач: не з'явився.
Представникам сторін, що з'явились в судове засідання, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Акорд".
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс «Авто-Люкс» про відшкодування витрат у сумі 11 534, 40 грн.
Ухвалою суду від 10.03.2020р. відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 30.03.2020 р.
Через канцелярію Господарського суду Львівської області 24.03.2020р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", установлено на усій території України карантин з 12 березня до 3 квітня 2020 року, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
Надалі Кабінет Міністрів прийняв рішення продовжити карантинні заходи в Україні до 24 квітня 2020 року.
Рішенням обласної комісії техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської обласної державної адміністрації від 16.03.2020 рекомендовано, зокрема, обмежити дозволені збори людей у групах до 10 осіб, обмежити пересування населення на адміністративних територіях, запровадити дистанційний режим роботи працівників тощо.
Рада суддів України листом від 16.03.2020 № 9рс-186/20 рекомендувала на період з 16 березня до 03 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України, зокрема: роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справи у зв'язку із карантинними заходами; учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; утриматися від відвідування приміщення суду, а всі необхідні документи надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", факсом або дистанційними засобами зв'язку.
Ухвалою суду від 30.03.2020р. суд постановив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/538/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.04.20р.
Через канцелярію Господарського суду Львівскьої області 23.04.2020р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Надалі Кабінет Міністрів прийняв рішення продовжити карантинні заходи в Україні до 11 травня 2020 року.
Ухвалою суду від 27.04.2020р. суд постановив розгляд справи відкласти на 18.05.2020 р.
Ухвалою суду від 18.05.2020р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження у справі №914/538/20 на 30 днів з 30.05.2020р. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкласти на 22.06.2020 р.
Ухвалою суду від 22.06.2020р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі №914/538/20. Розгляд справи №914/538/20 по суті призначити на 20.07.2020 р
Суд зазначає про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. №500 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", шляхом внесення змін в низку актів Кабінету Міністрів, якими встановлені карантинні обмеження продовжено дію адаптивного карантину до 31 липня з оновленими правилами його дотримання.
Згідно з п.4 Розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 р. N 540-IX), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
17.07.2020 набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020, яким окрім іншого внесено зміни до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України виклавши цей пункт в такій редакції: « 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», з 22 червня 2020 р. до 31 липня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України».
У судове засідання 20.07.2020р. представник позивача з'явився. Позовні вимоги підтримав.
У судове засідання 20.07.2020р. представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином та завчасно повідомлений на адресу, зазначеній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ. Заяв та клопотань від представника відповідача станом на 20.07.2020р., зокрема про відкладення розгляду справи, канцелярією суду не зареєстровано.
У судовому засіданні 20.07.2020р., суд, зважаючи на те, що від відповідача заяв та клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи не надходило, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 20.07.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Зміст та підстави вимог позивача.
Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс «Авто-Люкс» про стягнення 11 534, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальні конструкції зовнішньої реклами за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 9, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу". У зв'язку з виявленим порушенням, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради скеровано відповідачу вимоги, у яких запропоновано добровільно усунути допущені порушення в термін до 25.09.2019. Проте, відповідач вказані вимоги не виконав, з огляду на що зазначені конструкції демонтовано позивачем із залученням підрядних організацій. Під час демонтажу, транспортування та зберігання конструкцій зовнішньої реклами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс «Авто-Люкс» позивачем понесено витрати на суму 11 534, 40 грн. (з ПДВ), які він просить стягнути з відповідача.
Зміст та підстави заперечень відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів повної оплати заборгованості не подав.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс «Авто-Люкс» без отримання дозволу на розміщення реклами встановило спеціальні конструкції зовнішньої реклами за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 9.
Зокрема, на фасаді будинку, на вул. Кривоноса 9 - орієнтовні розміри площини рекламної конструкції - 5,00 х 1,00 м (місце №1); 2,50 х 2,00 м (місце №2) та на огорожі, на вул. Кривоноса 9 - орієнтовні розміри площини рекламної конструкції - 4,00 х 1,50 м (місце №1); 2,50 х 2,00 м (місце №2).
У зв'язку з виявленими порушеннями Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради скеровано відповідачу вимоги від 19.09.2019 № № 23/Р - 11 - 3032, 23/Р-11-3031, якими було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення у термін до 25.09.2019р.
У даних вимогах також зазначено, що у разі невиконання вимоги, рекламоносії будуть демонтовані примусово з покладенням витрат по демонтажу та зберіганню конструкцій.
Проте відповідач вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про демонтаж не виконав.
На підставі наказу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №98-Д від 07.10.2019 зазначені конструкції були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій №3 та №4 від 14.11.2019.
Демонтаж даних рекламних конструкцій проводив підрядник ФОП Алєксєєва М.М. згідно з договором про надання послуг № 02/04/18 від 02.04.2018.
Згідно з рахунком та актом надання послуг №111 від 04.11.2019, вартість демонтажу рекламних конструкцій становить 2 200, 00 грн.
Оплата Позивачем витрат за демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами в розмірі 2200,00 грн. підряднику ФОП Алєксєєвій М. М. підтверджується копією банківської виписки від 14/11/2019.
Також за зберігання рекламних конструкцій з 04.11.2019 по 20.02.2020 позивачем заявлено до стягнення 7 412, 00 грн (109 днів * 17*4 конструкції).
Факт прийняття на зберігання спірних конструкцій підтверджено накладною №138 від 04.11.2019.
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу листи-вимоги за вих. №2410-10-7396 та №2410-10-7395 від 16.12.2019 про сплату витрат, понесених КП "Адміністративно-технічне управління" у зв'язку з демонтажем та зберіганням рекламних конструкцій.
Відповіді на листи-вимоги матеріали справи не містять.
У зв'язку з тим, що відповідач не відшкодував позивачу понесені витрати, останній звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 11 534, 40 грн витрат на проведення демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та їх зберігання.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, враховуючи наступне.
Частинами 1, 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Згідно з ст. 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4.2.10 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові №569 від 21.05.2010 (далі - Правила), підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.
Пунктом 2.1 Правил передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.
Як встановлено судом, у зв'язку із виявленням факту встановлення відповідачем рекламних конструкцій без відповідного дозволу, відповідачу скеровано вимоги про усунення допущених порушень. Проте, відповідач вимоги не виконав, самостійно демонтаж рекламних конструкцій не здійснив.
Відповідно до п. 2.1 Правил, примусовий демонтаж конструкції - це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку.
Згідно з п. 8.1.1. Правил, демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламні засоби, зокрема, власник яких не виконав вимогу про демонтаж.
Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради видано наказ №98-Д від 07.10.2019 про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами, яким доручено КП "Адміністративно-технічне управління" демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції, в тому числі Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс «Авто-Люкс».
Згідно п. 8.3. Правил примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами оператора або на його замовлення - підрядною організацією.
04.11.2019 зазначені конструкції були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій.
Відповідно до п. 8.5. Правил, компенсація коштів, витрачених Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" на примусовий демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (користувача) демонтованого рекламного засобу.
Пунктом 13.4. Правил благоустрою м. Львова №376 від 21.04.2011, встановлено, що витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:- за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції - у розмірі фактичних витрат;- за зберігання спеціальної конструкції - у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.
Повернення рекламних конструкцій власникам здійснюється після оплати витрат з демонтажу, транспортування та зберігання цих конструкцій (п. 13.5. Правил благоустрою м. Львова).
З позовної заяви вбачається, що за демонтаж позивачем нараховано 2 200, 00 грн, та за зберігання - 7 412, 00 грн, що сукупно із нарахованими 20% ПДВ становить 11 534, 40 грн.
Перевіривши подані докази на підтвердження витрат на демонтаж в розмірі 2 200, 00 грн, судом встановлено, що такі є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо послуг на зберігання, суд зазначає таке.
За зберігання рекламних конструкцій з 04.11.2019 по 20.02.2020 позивачем заявлено до стягнення 7 412, 00 грн (109 днів * 17*4 конструкції).
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що позивачем вірно здійснено розрахунок вартості зберігання рекламних конструкцій за 109 днів у сумі 7 412, 00.
Отже, загальна вартість усіх витрат, понесених позивачем, склала 11 534, 40 грн. з ПДВ.
Щодо застосування ПДВ при визначені розміру понесених витрат, то у листі ДФС України за вих. №23363/6/99-99-15-03-02-15 від 28.10.2016 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.
Згідно з приписами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позивачем підставно заявлено до стягнення 11 534, 40 грн. витрат на демонтаж та зберігання незаконно встановлених відповідачем рекламних конструкцій.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс «Авто-Люкс» (81574, Львівська обл., Городоцький район, село Романівка, вулиця Зелена, будинок 7, ідентифікаційний код 41289089) на користь Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" (79005, Львівська обл., місто Львів, площа Міцкевича, будинок 6/7 ідентифікаційний код 13804591) 11 534, 40 грн. витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберігання конструкцій зовнішньої реклами.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс «Авто-Люкс» (81574, Львівська обл., Городоцький район, село Романівка, вулиця Зелена, будинок 7, ідентифікаційний код 41289089) на користь Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" (79005, Львівська обл., місто Львів, площа Міцкевича, будинок 6/7 ідентифікаційний код 13804591) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 27.07.2020.
Суддя М.М. Синчук