просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
29 липня 2020 року м. Харків Справа № 913/320/20
Провадження № 3/913/320/20
Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 2 095 грн 07 коп.
без повідомлення (виклику) сторін
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" про стягнення пені в сумі 1 833 грн 19 коп., 3% річних в сумі 261 грн 88 коп., всього 2 095 грн 07 коп.
На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що за договором постачання природного газу від 27.10.2016 № 1796/1617-БО-20 протягом жовтня 2016 року-березня 2017 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 23 819 090 грн 42 коп., за який відповідач розрахувався в повному обсязі, але з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору. У зв'язку з простроченням оплати отриманого природного газу позивач відповідно до п. 8.2 договору нарахував пеню в загальній сумі 1 833 грн 19 коп., а відповідно до ст. 625 ЦК України - 3% річних в загальній сумі 261 грн 88 коп.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/320/20, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлено строки для подання відзиву відповідачем, відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем).
Відповідач відзивом від 15.06.2020 № 06-05-19, який одержано судом 19.06.2020, не заперечує факт оплати за поставлений природний газ з простроченням. Проте заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1 833 грн 19 коп., оскільки відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції (операції об'єднаних сил), а позивач є постачальником енергоресурсу, тому положення ч. 2 ст. 2 Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок виконання відповідачем умов договору постачання природного газу від 27.10.2016 № 1796/1617-БО-20.
Відповідно до ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 27.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 змінило тип публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство, та Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" укладено договір № 1796/1617-БО-20 постачання природного газу та додаткові угоди від 28.10.2016 № 1, від 22.11.2016 № 2, від 30.12.2016 № 3, від 23.01.2017 № 4, від 16.02.2017 № 5 (том № 1, аркуші справи 11-25).
Відповідно до п. 1.1 договору Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - позивач у справі, постачальник за договором, зобов'язався поставити Державному підприємству "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" - відповідачу у справі, споживачу за договором, у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
За умовами п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року природний газ обсягом до 5376,0 тис. куб.м., у тому числі за місяцями (тис. куб.м.): жовтень - 126; листопад - 1079; грудень - 1242; січень - 1124; лютий - 989; березень - 816. Обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 цього договору (п. 2.2 договору). Плановий обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін (п. 2.3 договору).
Приймання-передача природного газу протягом місяця, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.4 договору).
Постачальник не пізніше десятого місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта (п. 3.6 договору).
Ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором з 01 жовтня 2016 року становить 5916,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7099,20 грн. (п. 5.2 договору). У разі зміни на офіційному веб-сайті постачальника цін на газ, вони є обов'язковими за цим договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний місяць поставки і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу споживача (зазначену в розділі 13 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо (п. 5.3 договору).
В пункті 5.5 договору сторони домовились, що загальна сума вартості природного газу на цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Порядок на умови проведення розрахунків врегульовані в розділі 6 договору постачання.
Згідно п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В пункті 8.2 договору сторони врегулювали, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У пункті 10.3 договору сторони дійшли згоди, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановить п'ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).
Додатковою угодою від 28.10.2016 № 1 викладено п. 5.2 договору в наступній редакції: "5.2.Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01 листопада 2016 року становить 6819,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1363,8 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 8182,80 грн.".
Додатковою угодою від 22.11.2016 № 2 викладено п. 5.2 договору в наступній редакції: "5.2.Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01 грудня 2016 року становить 7148,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1429,60 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 8577,60 грн.".
Додатковою угодою від 30.12.2016 № 3 викладено:
- п. 5.1 договору в наступній редакції: "5.1.Регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758";
- п. 5.2 договору в наступній редакції: "5.2.Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 23 грудня 2016 року становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 5930,40 грн.", а також виключено п. 5.3 договору, у зв'язку з чим пункти 5.4 та 5.5 вважати пунктами 5.3 та 5.4 договору.
Додатковою угодою від 16.02.2017 № 5 викладено п. 2.1 договору в наступній редакції: "2.1.Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 4798,77 тис. куб.м., у тому числі по місяцям (тис. куб.м.): жовтень - 192,387; листопад - 526,424; грудень - 481,507; січень - 1148,459; лютий - 1350,000; березень - 1100,000.".
На виконання зобов'язань за договором позивач протягом жовтня 2016 року - березня 2017 року включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 23 819 090 грн 42 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (том № 1, аркуші справи 30-35):
- від 31.10.2016 № б/н на суму 1 365 793 грн. 79 коп. (за жовтень 2016 року);
- від 30.11.2016 № б/н на суму 4 307 622 грн. 31 коп. (за листопад 2016 року);
- від 31.12.2016 № б/н на суму 3 759 852 грн. 33 коп. (за грудень 2016 року);
- від 31.01.2017 № б/н на суму 6 810 821 грн. 26 коп. (за січень 2017 року);
- від 28.02.2017 № б/н на суму 4 854 993 грн. 12 коп. (за лютий 2017 року);
- від 31.03.2017 № б/н на суму 2 720 007 грн. 61 коп. (за березень 2017 року).
Відповідач розрахувався за поставлений природний газ в повному обсязі, але з порушенням п. 6.1 договору (том № 1, аркуші справи 39-251; том № 2, аркуші справи 1-121).
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань позивачем відповідно до п. 8.2 договору нараховано пеню в сумі 1 833 грн. 19 коп., у тому числі:
- за зобов'язаннями жовтня 2016 року за період з 26.11.2016 по 05.12.2016 в сумі 273 грн 83 коп.;
- за зобов'язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 30.01.2017 в сумі 1 559 грн 36 коп.
Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних в сумі 261 грн 88 коп.:
- за зобов'язаннями жовтня 2016 року за період з 26.11.2016 по 05.12.2016 в сумі 39 грн 12 коп.;
- за зобов'язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 30.01.2017 в сумі 222 грн 76 коп.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.
У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір від 27.10.2016 № 1796/1617-БО-20, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач документально обґрунтував передачу природного газу, а також факт несвоєчасної оплати відповідачем отриманого природного газу за зобов'язаннями жовтня, грудня 2016 року.
Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Позивач відповідно до п. 8.2 договору нарахував пеню в загальній сумі 1 833 грн. 19 коп.
Водночас, суд звертає увагу, що 13.01.2015 прийнято Закон України № 85-VIІІ "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі за текстом - Закон № 85-VIII).
Статтею 1 Закону № 85-VIII визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Згідно ст. 2 Закону № 85-VIII встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
У пункті 5 Статуту Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.
Пунктом 6 Статуту Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (у зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.
Законом України від 01.04.1994 № 74/94-ВР "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України від 23.06.2005 № 2711-IV "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
Тобто, природний газ як матеріальний об'єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.
Отже, з урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства, позивач є енергопостачальною компанією в розумінні ст. 2 Закону № 85-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 905/1882/18, від 15.05.2019 у справі № 905/1308/18, від 02.07.2019 у справі № 905/303/18, від 25.07.2019 у справі № 913/647/18, від 13.02.2020 у справі № 913/230/19, від 03.03.2020 у справі № 913/408/19.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону № 85-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (п. 1 ч. 1 ст. 13 вказаного Закону в зазначеній редакції).
Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 № 1314 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді міської ради" визначено виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житловому фонді міської ради теплопостачальні компанії: Комунальне підприємством "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" та Державне підприємство "Сєвєродонецька ТЕЦ".
Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача, є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
За змістом пунктів 3.2 та 3.7 Статуту відповідача, основним видом діяльності відповідача є здійснення діяльності з виробництва, постачання і передачі теплової та електроенергії; основним завданням відповідача є, зокрема, забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією. Тобто, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.
За умовами п. 1.2 договору природний газ, що постачався за договором від 27.10.2016 № 1796/1617-БО-20, міг бути використаний відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Тобто, Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.
При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Сєвєродонецьк Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, тому для відповідача мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває до її завершення.
Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією, тому положення ст. 2 Закону № 85-VIII розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору від 27.10.2016 № 1796/1617-БО-20 постачання природного газу.
Статтею 3 Закону № 85-VIII передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування відповідного Закону відбулось 06.02.2015 у газеті "Голос України" (№ 21).
Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015.
Отже, з урахуванням викладеного, нарахування позивачем пені за несвоєчасну оплату отриманого природного газу за зобов'язаннями жовтня, грудня 2016 року є безпідставним на даний час, а тому у цій частині вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення відповідачем оплати за одержаний природний газ позивач нарахував 3% річних в сумі 261 грн 88 коп.:
- за зобов'язаннями жовтня 2016 року за період з 26.11.2016 по 05.12.2016 в сумі 39 грн 12 коп.;
- за зобов'язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 30.01.2017 в сумі 222 грн 76 коп.
Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем, та встановлено, що він є арифметично правильним, зробленим у відповідності до умов договору та даних первинних документів, з огляду на що вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 261 грн 88 коп. підлягає задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 262 грн 75 коп. Решта судового збору покладається на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" про стягнення 2 095 грн 07 коп. задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", місцезнаходження: вул. Промислова, будинок 17, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 00131050 на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, будинок 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720 - 3% річних в сумі 261 грн 88 коп., судовий збір в сумі 262 грн 75 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
5.Повне рішення складено - 29.07.2020.
Суддя А.В. Секірський