ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2020Справа № 910/6160/20
За позовом Військової частини НОМЕР_1
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»
про стягнення 10 553, 20 грн
Суддя Карабань Я.А.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Військова частина НОМЕР_1 звернулася (надалі - позивач) до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (надалі - відповідач) про стягнення 10 553, 20 грн заборгованості, з яких: 5 577, 60 грн штрафні санкції, 4 648, 00 грн штраф, 60, 33 грн інфляційні збитки та 267, 27 грн 3% річних.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 202, 509, 525, 526, 625, 629, 663 Цивільного кодексу України, ст.193, 222, 231 ГК України, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх обов'язків за договором №11/КП/19 купівлі продажу від 24.04.2019, в частині своєчасної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
25.05.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження в справі для подачі заяви з обґрунтованими запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
16.06.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем своїх зобов'язань з передачі товару, оскільки саме позивач своєчасно не забрав товар. Також зазначає, що обов'язок передачі товару не є грошовим, а тому відсутні підстави для застосування ст.625 Цивільного кодексу України. Крім того вказує, що позивачем невірно здійснено розрахунок штрафних санкцій на підставі пункту 5.3. договору на підтвердження чого надано власний розрахунок.
26.06.2020 від позивача надійшло письмове повідомлення відносно того, що станом на 24.06.2020 ціна позову не змінилася та відповідачем не здійснено погашення спірної суми, а також виписка з рахунку за 13.06.2019.
30.06.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній заперечує проти обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що він мав необхідний товар та повідомив про це позивача в межах строку визначеного договором. Крім того зазначає, що сплата штрафних санкцій є грошовим зобов'язанням , а тому наявні всі підстави для застосування ст.625 Цивільного кодексу України, а також контррозрахунок наданий відповідачем не відповідає умовам договору та чинному законодавству України.
06.07.2020 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначає, що постачання товару, в силу умов договору та положень ст.538 ЦК України є зустрічним виконання зобов'язань та повинно виконуватися одночасно двома сторонами в обумовлений договором строк і саме позивачем своєчасно не направлено представника для отримання товару. Також зазначив, що в ході опрацювання первинних документів було виявлено, що постачання товару відбулося 19.06.2019 згідно видаткової накладної №Рнк/КS-0021147 та у відповідача відсутня видаткова накладна від 11.06.2019 №Рнк/КS-0020249, яка надана позивачем до позову. Вказує, що не позивач не міг раніше дослідити первинні документи оскільки вони знаходилися в архіві бухгалтерії гіпермаркету, що знаходиться в місті Херсоні, а тому просить визнати поважними причини неподання їх разом з відзивом та долучити їх до матеріалів справи. Крім того, просить суд винести окрему ухвалу на підставі ст.246 ГПК України, оскільки, на його думку, позивачем надано неналежний, недопустимий та недостовірний доказ, який свідчить про ведення позивачем бухгалтерського обліку на підставі фіктивного первинного документу (видаткової накладної).
20.07.2020 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідачем не обґрунтовано належним чином пропуску встановленого судом строку для подання доказів. Вказує, що обставини викладені в запереченнях на відповідь на відзив суперечать позиції викладеній відповідачем у відзиві та відповіді на претензію від 22.04.2020 №7573, а також суперечать пункту 4.3. умов договору щодо оплати товару після його отримання. Просив визнати неприйнятними до розгляду видаткову накладну та довіреність надані представником відповідача разом з запереченнями на відповідь на відзив та відмовити в задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали.
Судом було долучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду подані відповідачем заперечення на відповідь на відзив разом з доданими документами та пояснення позивача, з метою дотримання принципу рівності учасників справи.
Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.04.2019 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір №11/КП/19 купівлі-продажу (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти будівельні матеріали, надалі «товар», та своєчасно його оплатити згідно з умовами договору. Код товару за ДК 021:2015 - 44110000-4-Конструкційні матеріали.
Номенклатура, асортимент, кількість товару, який продавець зобов'язується передати покупцю (надалі - товар), зазначається в рахунку-фактурі (додаток №1 до договору). Місце постачання товару: склад продавця (п.п. 1.2., 1.3. договору).
Згідно із п. 2.1. договору, постачання товару здійснюється протягом 5 (п'яти) днів з дня підписання цього договору.
Відповідно до пункту 3.3. договору приймання товару оформляється видатковою накладною, яка підписується представниками покупця та продавця при прийманні товару. Належним чином оформлена накладна є підтвердженням приймання товару.
Згідно із п. 3.5. договору, сторони домовилися, що датою виконання зобов'язань по постачанню продукції є дата підписання видаткової накладної.
Загальна вартість товару (сума договору) за цінами, визначеними в рахунку-фактурі (додаток №1) становить 66 400, 00 грн, в тому числі ПДВ 11 066, 00 грн. У випадку перевищення суми договору, сума перевищення оплаті не підлягає (п.4.1. договору)
Пунктом 4.3. договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати поставленого та належним чином прийнятого товару протягом 5-ти календарних днів після надання продавцем покупцю в установленому порядку наступних документів: рахунку-фактури - 1 прим., видаткової накладної - 1 прим., за умови надходження бюджетних коштів на рахунок військової частини НОМЕР_1 за кодом надходжень КПКВ 2101020/5 КЕКВ 2210 код витрат 060/5 (загальний фонд).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 01.10.2019 (п.п. 8.1., 9.1.).
Також позивачем та відповідачем підписано специфікацію до договору (додаток №1), в якій зазначено найменування товару, кількість та ціна.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткової накладної від 11.06.2019 № Рнк/KS-0020249 на суму 66 400, 00 грн, який був оплачений позивачем згідно платіжного доручення №571 від 11.06.2019.
Як зазначає позивач, відповідач товар на суму 66 400, 00 грн поставив з порушенням термінів, узгоджених сторонами, в зв'язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції за період 30.04.2019 по 10.06.2019 у розмірі 5 577, 60, штраф у розмірі 4 648, 00 грн, інфляційні збитки за період червня 2019 року по березень 2020 року в розмірі 60, 33 грн та 267, 27 грн 3% річних за період з 12.06.2019 по 24.04.2020.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами ч.1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Пунктом 2.1. договору сторонами було погоджено, що постачання товару здійснюється протягом 5 днів з дня підписання договору, тобто до 29.04.2019 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 66 400, 00 грн лише 11.06.2019, тобто з порушенням строку встановленого договором.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Згідно із п. 5.2. договору в разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти сторони сплачують штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до 5.3. договору за порушення зобов'язань згідно цього договору сторони сплачують штрафні санкції в розмірі 0,2% від суми договору за кожен день прострочки, але не нижче облікової ставки НБУ.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання
Передбачене п.5.3. договору право позивача стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочки є за правовою природою пенею, оскільки обраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання та нараховуються за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як штраф обраховується у відсотках від суми невиконаного (несвоєчасно виконаного) зобов'язання та має одноразовий характер (тобто законодавством не передбачено нарахування штрафу за кожен день прострочення).
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України в разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Сторонами, з урахуванням принципу свободи договору пунктом 5.3. погоджена відповідальність постачальника у вигляді пені саме в розмірі 0,2 % від суми договору за кожен день прострочки, але не нижче облікової ставки НБУ, що не суперечить вказаним вище положенням ст.231 ГК України.
Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем у розмірі 5 577, 60 грн за загальний період з 30.04.2019 по 10.06.2019, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення пені в розмірі 5 577, 60 грн підлягає задоволенню.
Верховний суд України у постанові від 04.02.2014 року у справі №3-1гс14 зазначив, що аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкцій у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Позивач є бюджетною установою, виконує функції оборони держави, визначені Законом України “Про Збройні Сили України”. Згідно із довідкою Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області від 23.02.2018 року № 07-01-24/08/8-522/08/29 позивач є розпорядником бюджетних коштів по коду одержувача 2339, знаходиться на казначейському обслуговуванні та фінансується з державного бюджету.
Згідно із довідкою №119 про включення до ЄДРПОУ позивач є юридичною особою державної форми власності.
Таким чином, заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем штрафу, відхиляються судом, оскільки за аналізом змісту ч.2 ст. 231 ГК України, визначені в цій статті санкції стягуються в розмірі, зазначеному цією статтею, якщо інший розмір не встановлено в договорі, тобто сторони у договорі можуть передбачити інший розмір штрафу чи пені.
У договорі сторони передбачили інший розмір пені, проте розмір штрафу сторонами не узгоджувався. Отже, він підлягає нарахуванню в розмірі, встановленому ч. 2 ст. 231 ГК України.
Судом перевірено наведений в матеріалах справи розрахунок штрафу та визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення суми штрафу в розмірі 4 648, 00 грн підлягають задоволенню.
Крім цього позивачем заявлено до стягнення інфляційні збитки за період червня 2019 року по березень 2020 року в розмірі 60, 33 грн та 267, 27 грн 3% річних за період з 12.06.2019 по 24.04.2020, які нараховані на загальну суму пені та штрафу в розмірі 10 225, 60 грн.
Пунктом 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК України, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.
За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 60, 33 грн та 267, 27 грн 3% річних.
Що стосується тверджень відповідача, що поставка відбулася не 11.06.2019, а 19.06.2019 та за іншою накладною, а також з порушенням п'ятиденного строку визначеного договором саме з вини позивача, суд відхиляє їх з огляду на таке.
Так, пунктом 1.1. договору визначено саме обов'язок продавця (відповідача) поставити покупцю (позивачу) товар.
Відповідно до пункту 2.1. договору визначено, що постачання здійснюється протягом 5 днів з дня підписання цього договору.
Таким чином, з урахуванням умов договору, суд приходить до висновку, що саме на відповідача, як на продавця покладено обов'язок протягом 5 днів з дня підписання договору, тобто до 29.04.2019 включно, поставити продавцю товар.
Разом з тим, відповідачем у встановленому ГПК України не надано доказів того, що саме позивач відмовлявся прийняти товар у визначений договором строк.
Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.3. договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати поставленого та належним чином прийнятого товару протягом 5-ти календарних днів після надання продавцем покупцю в установленому порядку наступних документів: рахунку-фактури - 1 прим., видаткової накладної - 1 прим.
Як зазначалося судом вище, сторонами було підписано додаток №1 до договору-специфікацію в якій погоджено кількість, найменування товару та його вартість, всього 118 найменувань.
Відповідачем було виставлено позивачу рахунок №Счт/КS-0019269 від 07.06.2019 на 118 найменувань товару на загальну суму 66 400, 00 грн, який відповідає підписаній сторонами специфікації.
Відповідно до видаткової накладної від 11.06.2019 № Рнк/KS-0020249 відповідачем поставлено позивачу 118 найменувань товару на загальну суму 66 400, 00 грн.
13.06.2019 позивачем згідно із платіжним дорученням №571 від 11.06.2019, з призначенням платежу: «буд.матеріали; зг.дог.11/КП/19 від 24.09.19, рах. №Счт/КS-0019269 від 07.06.19, вид.нак. № Рнк/KS-0020249 від 11.06.19», було оплачено поставлений товар у загальній сумі 66 400, 00 грн, що відповідає умовам пункту 4.3. підписаного між сторонами договору №11/КП/19 від 24.04.2019.
Разом з тим, надана відповідачем накладна № Рнк/KS-0021147 від 19.06.2019, яка хоч і містить посилання на той же самий рахунок №Счт/КS-0019269, однак не відповідає йому, а також специфікації, оскільки містить лише 117 найменувань товару, а також загальна сума товару, який визначений складає 66 370, 00 грн, а не 66 4000, 00 грн, що не відповідає умовам договору №11/КП/19 від 24.04.2019 та може свідчити про те, що вона підписана на виконання іншого договору.
Крім цього, суд звертає увагу, що поставка товару 11.06.2019 саме за накладною № Рнк/KS-0020249 не заперечувалася Будівельно-господарським гіпермаркетом «Епіцентр К» м.Херсон ТОВ «Епіцентр К», яким і було здійснено поставку, у відповіді на претензію від 22.04.2020 №7573.
Також, суд відмовляє в ухвалені окремої ухвали у відповідності до п.11 ст.246 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявником, тобто відповідачем, взагалі належним чином необґрунтовано клопотання в цій частині.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5 577, 60 грн штрафних санкцій (пені) та 4 648, 00 грн штрафу .
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з підстав задоволення позову частково.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, cуд
Позов задовольнити часткового.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (04128, місто Київ, вулиця Берковецька, будинок 6-К, ідентифікаційний код 32490244) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 5 577 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн 60 коп. штрафних санкцій, 4 648 (чотири тисячі шістсот сорок вісім) грн 00 коп. штрафу та судовий збір у розмірі 2 036 (дві тисячі тридцять шість) грн 75 коп.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 29.07.2020.
Суддя Я.А.Карабань