ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.07.2020Справа № 910/16926/19
За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від заявника (боржника) Бондарчук І.О. - представник
Керуючий реструктуризацією Алексюк М.І.
Від АТ «Правекс Банк» Тяжкороб Є.В. - представник
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 № 910/16926/19 заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 29.01.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/16926/19 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Алексюка Миколу Ігоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1752 від 28.03.2016). Попереднє засідання призначено на 18.03.2020.
Оголошення про відкриття провадження у справі № 910/16926/19 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 03.02.2020 за № 64516.
21.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Правекс Банк" з кредиторськими вимогами боржника на суму 12 854 087 грн. 09 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.03.2020 прийнято заяву Акціонерного товариства "Правекс Банк" з кредиторськими вимогами до боржника та розгляд справи призначено на 06.05.2020.
04.03.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризацією про виплату винагороди за виконання повноважень арбітражного керуючого.
29.04.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризацією про виплату винагороди за виконання повноважень арбітражного керуючого.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.05.2020 розгляд справи відкладено на 03.06.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2020 задоволено клопотання заявника (боржника) та відкладено розгляд справи на 13.07.2020.
У судових засідання 24.06.2020 та 08.07.2020 оголошувались перерви.
У судовому засіданні 13.07.2020 розглядалась заява Акціонерного товариства "Правекс Банк" з кредиторськими вимогами боржника на суму 12 854 087 грн. 09 коп.
Представник Акціонерного товариства "Правекс Банк" надав пояснення по суті поданої заяви.
Заявлені кредитором вимоги визнані боржником частково на суму 854 813 грн. 97 коп.
Керуючим реструктуризацією кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Правекс Банк" також визнані частково на загальну суму 5 849 830 грн. 37 коп.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Правекс Банк" з кредиторськими вимогами боржника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Звертаючись із заявою про визнання кредиторських вимог, Банк зазначає, що 27.07.2007 між ПАТ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 416-022/07Р (далі - Кредитний договір), згідно з яким Банк надає Позичальнику кредит у сумі 108 000,00 доларів США на строк до 27.07.2027, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 12,99 % річних (п. 1.1. Кредитного договору).
Згідно п. 4.1. Кредитного договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 450,00 дол. США щомісяця до 10 числа наступного місяця.
Пунктом 4.2. Кредитного договору сторони погодили, що відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у строк до 10 числа місяця наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент повернення кредиту, зазначений у п. 1.2 даного Договору.
Згідно статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником був укладений Договір іпотеки № 416-022/07Р від 27.07.2007.
Предметом іпотеки є нерухоме майно: двокімнатна квартира, площею 44,70 кв.м., житловою площею 30,10 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить Позичальнику (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.09.2010 у справі № 2-2975-1/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Правекс Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 852 993 грн. 97 коп. та судові витрати в розмірі 1 820,00 грн.
04.03.2011 на виконання вказаного рішення Святошинським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 2-402-1/10.
Постановою ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 30.05.2011відкрито виконавче провадження № 26874944 з примусового виконання виконавчого листа № 2-402-1/10.
Банк, посилаючись на те, що вказане рішення суду, на момент звернення до суду з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника, не виконане, позичальник порушує строки повернення кредиту та процентів, що встановлені Кредитним договором, у боржника наявна заборгованість перед Акціонерним товариством "Правекс Банк" становить 525 824,16 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.02.2020 складає 12 854 087 грн. 09 коп., з яких:
- 2 453 115 грн. 96 коп. заборгованість за кредитом;
- 3 396 714 грн. 41 коп. заборгованість за відсотками;
- 2 305 609 грн. 50 коп. пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
- 4 698 647 грн. 22 коп., пеня за несвоєчасне погашення відсотків.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Укладений між Банком та ОСОБА_1 . Кредитний договір № 416-022/07Р від 27.07.2007 за своєю правовою природою є кредитним договором, до положень якого також застосовуються приписи Цивільного кодексу України щодо позики.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене вище, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги Банку, які складають заборгованість за кредитом та за відсотками в загальному розмірі 5 849 830 грн. 37 коп.
Разом з тим, судом відхиляються заявлені кредитором вимоги, які складають пеню за несвоєчасне погашення кредиту та пеню за несвоєчасне погашення відсотків в загальному розмірі 7 004 256 грн. 72 коп. з наведених нижче підстав.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено Договір іпотеки № 416-022/07Р від 27.07.2007.
Предметом іпотеки є нерухоме майно: двокімнатна квартира, площею 44,70 кв.м., житловою площею 30,10 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить Позичальнику (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що протягом п'яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
Склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов'язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
У письмових поясненнях Банк вказав, що предмет іпотеки, а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_2 не підпадає під дію мораторію, враховуючи те, що за боржником відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано додаткове нерухоме майно, а саме: Ѕ частина квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить йому на праві власності.
З наведеними твердженнями кредитора суд не погоджується зважаючи на наступне.
Абзацом 9 п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи банків з боржниками - фізичними особами, у яких виникли/можуть виникнути фінансові труднощі -затверджених постановою Правління Національного банку України № 467 від 21 липня 2015 року зазначено, що єдине житло боржника - жиле приміщення, якщо боржник та члени його сім'ї не мають у власності інших приміщень, придатних для проживання.
Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником Ѕ квартири за адресою АДРЕСА_3 є - ОСОБА_1 , власником іншої 1/2 частини квартири є - ОСОБА_2 .
Квартира, за адресою АДРЕСА_3 - є однокімнатною квартирою, 31,1 кв. м. загальної площі та 16,6 кв. м. - житлової.
В матеріалах справи наявна копія довідки № 12 від 12.03.2020 за підписом керівника ОСББ, згідно якої за адресою АДРЕСА_3 зареєстровано та фактично проживають три особи, у тому числі неповнолітня.
Відповідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них. Основною ознакою житла є придатність житла для проживання в ньому людини.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 183 ЦК України, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Боржником долучено до матеріалів справи технічне заключення щодо невідповідності вимогам Державних будівельних норм України поділу житлової квартири АДРЕСА_3 та 1/2 частини якої знаходиться у власності ОСОБА_1 .
Відповідно даного технічного заключення зроблено висновок про неможливість поділу на дві частини та виділення їх в натурі житлової квартири АДРЕСА_3 .
З огляду на викладені обставини, суд погоджується з твердженнями боржника щодо того, що при неможливості виділення відокремленої частини квартири в ізольовану квартиру з самостійним входом, тобто виділу в натурі 1/2 частини власності - дане житло не є придатним для проживання, по причині неможливості проживання в одній кімнаті двом стороннім сім'ям.
Таким чином, заявлені кредитором вимоги, які складають пеню за несвоєчасне погашення кредиту та пеню за несвоєчасне погашення відсотків в загальному розмірі 7 004 256 грн. 72 коп. відхиляються судом на підставі п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
За наведеними вище положеннями законодавства іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).
Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов'язань боржника, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.
Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов'язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.
Натомість, правове значення має розмір підтверджених документально зобов'язань боржника за основним зобов'язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.
За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку .
Таким чином, забезпеченими зобов'язаннями в розумінні статті 1 Закону та відповідно вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), i є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувальних договорів та чинного законодавства.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/492/17 від 15.05.2018.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про віднесення вимог Акціонерного товариства "Правекс Банк" в розмірі 5 849 830 грн. 37 коп. до вимог, що забезпечені заставою фізичної особи.
Судом встановлено, що станом на 13.07.2020 заяв від інших кредиторів до суду не надходило.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне закінчити попереднє засідання.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Визнати кредитором у справі № 910/16926/19 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 : Акціонерне товариство "Правекс Банк" з грошовими вимогами на суму 5 849 830 грн. 37 коп. - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи.
2. Зобов'язати керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
3. Відмовити Акціонерному товариству "Правекс Банк" у визнанні кредиторських вимог до боржника на суму 7 004 256 грн. 72 коп.
4. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 27.07.2020.
5. Керуючому реструктуризацією боржника строк до 14.08.2020 подати до Господарського суду м. Києва план реструктуризації боргів боржника.
6. Визначити дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 09.09.2020 о 12:50. Засідання відбудеться у приміщені господарського суду м. Києва в залі судових засідань № 1 (корпус Б).
7. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі та керуючому реструктуризацією.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя П.П. Чеберяк