21.07.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/201/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
суддя Рочняк О.В.
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи підприємця Глебчук Іванни Василівни
АДРЕСА_1 )
до відповідача: Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство"
вул. Соборна, буд.163,м. Надвірна,Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78405
про стягнення заборгованості в сумі 462 000 грн
учасники судового процесу:
від позивача: Глебчук Іванна Василівна ;
від відповідача: Насадюк Віталій Васильович
ВСТАНОВИВ: фізична особа - підприємець Глебчук Іванни Василівни звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 462 000 грн.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2020, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 07.04.2020, встановив сторонам строки для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
30.03.2020 від відповідача до суду надійшло заперечення (відзив) на позовну заяву №01-2/159 від 26.03.2020 (вх.№4869/20).
07.04.2020 від позивача надійшло клопотання (вх.№5093/20) про відкладення розгляду справи до закінчення карантину.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2020 суд постановив відкласти підготовче засідання, про дату та час судового засідання повідомити учасників справи додатково ухвалою суду.
30.04.2020 через канцелярію Господарського суду від фізичної особи-підприємця Глебчук І.В. надійшла заява (вх.№5724/20) про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2020, суд відмовив у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Глебчук І.В. від 30.04.2020 (вх.№5724/20) про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; постановив продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 02.06.2020 об 11:30 год.
В підготовче засідання 02.06.2020 представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Клопотань про відкладення підготовчого засідання від відповідача до господарського суду не надходило.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. До того ж, згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2020 участь представників сторін у судовому засідання не визнавалася обов'язковою.
Позивачка не скористалася правом на надання відповіді на відзив, а також правами, визначеними ст.46 ГПК України, про що усно повідомила суд під час підготовчого засідання 02.06.2020.
Відповідно ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2020, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.07.2020.
25.06.2020 до відділу документального забезпечення, канцелярії Господарського суду Івано-Франківської області від відповідача надійшло клопотання №01-2/275 від 23.06.2020 (вх.№7790/20) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв"язку з неможливістю представнику взяти участь в судовому засіданні, оскільки на цю дату вже призначено іншу справу в м.Києві.
В судовому засіданні 02.07.2020 суд, на підставі п.2 ч.2 ст.202 ГПК України, постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання по розгляду справи по суті на 21.07.2020, про що позивача повідомлено під розписку, а відповідача ухвалою.
В судовому засіданні 21.07.2020 позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, викладених в позовній заяві.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в порушення умов договору оренди транспортного засобу відповідач не здійснив в повному обсязі оплату за користування транспортним засобом, наданим позивачем в оренду відповідачу, в зв"язку з чим виникла заборгованість в сумі 462000 грн, яку просить стягнути з відповідача.
Представник відповідача позов визнав частково у розмірі 141140 грн, про що вказав також у відзиві на позов. Решту заборгованості відповідач не визнає, мотивуючи тим, що строк дії договору оренди транспортного засобу від 03.02.2017, укладеного сторонами терміном на один рік (до 03.02.2018) закінчився, а відповідно стягнення орендної плати поза межами вказаного строку є безпідставним та не обґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
03.02.2017 між фізичною особо-підприємцем Глебчук І.В. (орендодавець) та ДП "Надвірнянське лісове господарство" (орендар) укладено нотаріальним чином засвідчений договір оренди транспортного засобу (а.с.7), за умовами п.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування терміном на один рік, а саме: з 03.02.2017 по 03.02.2018, транспортний засіб марки PEUGEOT Boxer, державний номерний знак № НОМЕР_1 , випуску 2008 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 .
Згідно п.2 договору, транспортний засіб є власністю ОСОБА_4 і зареєстрований за ним згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ВРЕР м.Надвірна 20.09.2011. Сторони домовилися, що вартість транспортного засобу становить 800000 грн, що станом на день укладення договору дорівнює 29090 доларів США.
Відповідно до п.3 договору орендодавець зобов"язався не відчужувати транспортний засіб протягом строку дії даного договору.
Орендар зобов"язався, зокрема:
- використовувати транспортний засіб відповідно до призначення, в службових та господарських цілях;
- підтримувати технічний стан транспортного засобу в належному стані;
- у разі припинення дії договору повернути орендодавцеві транспортний засіб у стані не гіршому, ніж на час передачі його в найм, з урахуванням фізичного зносу;
- своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
За користування транспортним засобом сторонами цього договору з 03.02.2017 встановлено щомісячну орендну плату в розмірі 16000 грн, що станом на день укладення договору дорівнює 582 долари США (п.7 договору).
Сторони узгодили, що передачу транспортного засобу здійснюють уповноважені представники, про що підписують акт прийому-передачі з зазначенням технічного стану автомобіля (п.12 договору).
Відповідно до п.14 договору, зміна умов договору чи його дострокове розірвання можливе тільки за згодою сторін. Одностороннє розірвання договору не допускається, крім випадків, коли одна із сторін систематично не виконує його умови.
Згідно п.15 договору, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про бажання розірвати даний договір.
Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін акту приймання - передачі до договору оренди транспортного засобу від 03.02.2017 НВО 973113 від 03.02.2017, орендодавець належним чином передав, а орендар прийняв транспортний засіб PEUGEOT Boxer, д.н.з № НОМЕР_1 , випуску 2008року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 . (а.с.8).
За період з 03.02.2017 по 30.11.2019 орендодавцем надано послуги орендарю по оренді транспортного засобу згідно договору від 03.02.2017 на загальну суму 542860 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містяться в матеріалах справи (а.с.9 -42):
Відповідач частково здійснив оплату позивачу за оренду транспортного засобу в розмірі 80860 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1055 від 07.06.2017 на суму 30860 грн, №1854 від 05.10.2017 на суму 20000 грн, №2439 від 05.12.2019 на суму 20000 грн, №2659 від 26.12.2019 на суму 10000 грн (а.с.43-46).
Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.10.2019 становила 476 000 грн. Акт звірки скріплено підписом провідного бухгалтера зі сторони відповідача та позивачем, а також скріплено печатками сторін (а.с.47).
Листом №13112019 від 13.11.2019 позивач звернулася до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди транспортного засобу від 03.02.2017 та повернення заборгованої орендної плати за договором оренди в розмірі 476 000 грн (а.с.48).
У відповідності до довідки про проведення розрахунків з ДП "Надвірнянське лісове господарство" за оренду транспортного засобу згідно договору від 03.02.2017, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.01.2020 складає 462 000 грн (а.с.49-50).
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
За приписами ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір оренди транспортного засобу є договором найму транспортного засобу.
Частинами 1,6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби.
Згідно статті 799 Цивільного кодексу України, договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
У відповідності до ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами договору оренди транспортного засобу від 03.02.2017, за користування транспортним засобом встановлено щомісячну орендну плату в розмірі 16000 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки в укладеному між сторонами договорі не встановлено строку оплати орендної плати, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини 2 статті 530 ЦК України, згідно з якими у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Таким чином, відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, в даному випадку претензії №13112019 від 13.11.2019 (отримана ним 13.11.2019).
Наявними в матеріалах справи первинними документами (актами здачі-приймання робіт (надання послуг) підтверджено факт надання позивачем послуг відповідачу по оренді транспортного засобу за договором від 03.02.2017 на загальну суму 542860 грн.
Відповідач частково оплатив позивачу орендну плату за користування транспортним засобом в розмірі 80860 грн, в тому числі після отримання претензії позивача - 30000 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди від 03.02.2017 становить 462000 грн.
При цьому, суд враховує, що за встановлених судом обставин щодо підтвердження заборгованості первинними документами, сума заборгованості, яка зафіксована у підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків свідчить про визнання боржником такого боргу.
Відповідач у відзиві на позов визнав заборгованість по договору оренди транспортного засобу перед позивачем у розмірі 141140 грн, з розрахунку за 12 місяців дії договору, які зобов"язався сплатити в найкоротший строк.
Суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення решту заборгованих коштів з підстав закінчення строку дії договору оренди, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 4 статті 284 ГК).
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 291 ГК одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
У частині 1 статті 763 ЦК визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК).
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди та протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
У п.15 договору оренди транспортного засобу від 03.02.2017 сторони також погодили, що договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про бажання розірвати даний договір.
Факт того, що відповідач (орендар) користувався орендованим транспортним засобом до листопада 2019 року, тобто, після закінчення строку, встановленого у договорі оренди (03.02.2018) підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт.
Доказів того, що орендодавець у встановлений законом місячний строк після закінчення договору оренди заперечив проти продовження договору матеріали справи не містять, як і не містять заперечень орендаря проти продовження дії договору.
Таким чином, в силу норм чинного законодавства та умов договору від 03.02.2017, дія вказаного договору продовжувалася на той же строк і на тих же умовах, а відтак договір обов"язковий для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 462 000 грн заборгованості за надані послуги з оренди транспортного засобу є обґрунтованими і належать до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 6930 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ст.130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена і в ч.3 с.7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи часткове визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, позивачу, згідно ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", належить повернути з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору пропорційно визнаного розміру заборгованості, що складає 1058 грн 56 коп., а решту судового збору в розмірі 5871 грн 00 коп. належить покласти на відповідача.
Керуючись 74, 76-80, 123, 126, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" (вул. Соборна, буд.163, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78405, код 22189564) на користь фізичної особи - підприємця Глебчук Іванни Василівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) 462000 (чотириста шістдесят дві тисячі) гривень 00 коп. основної заборгованості та 5871 (п"ять тисяч вісімсот сімдесят одну) гривню судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути фізичні особі - підприємцю Глебчук Іванни Василівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) з Державного бюджету 1058 (одну тисячу п"ятдесят вісім) гривень 56 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку згідно розділу 4 з урахуванням п.4 розділу 10 ГПК України.
Повне рішення складено 29.07.2020
Суддя О.В. Рочняк