вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.07.2020м. ДніпроСправа № 904/2749/20
За позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 1 130 грн. 26 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" вартість недостачі вантажу у розмірі 1 130 грн. 26 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час перевезення відповідачем вантажу відбулась його часткова втрата.
Ухвалою господарського суду від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
10.06.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог, зазначає, що позивач звернувся до відповідача з претензією, коли шестимісячний строк для її пред”явлення сплинув. Отже, якщо позивачем не дотримано шестимісячний строк для пред”явлення претензії, шестимісячний строк для пред”явлення позову до суду починається з дня видачі вантажу, який також пропущений. У зв”язку з цим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини здійснення відповідачем перевезення вантажу за залізничною накладною; наявність або відсутність вагової недостачі вантажу у вагоні; вартість вагової недостачі вантажу у вагоні; наявність або відсутність вини відповідача у виникненні вагової недостачі вантажу у вагоні та підстав для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду; наявність або відсутність підстав для застосування строку позовної давності.
На підтвердження обставин, які є предметом доказування у даній справі, позивач надав до матеріалів справи такі докази:
- накладну № 33576703;
- комерційний акт № 460005/846 від 03.06.2019;
- копію рахунку-фактури № 3 від 01.06.2019;
- копію платіжного доручення № 334077 від 05.07.2019;
- копію договору поставки № 0424/2019 від 24.04.2019 з додатком;
- копію договору про надання послуг з організації перевезень вантажів та проведення розрахунків за надані послуги, пов”язані з цими перевезеннями № 0029 від 01.03.2018 з додатком;
- копію листа від 21.03.2019;
- копію митної декларації № ІМ 40 АА UA805210/2019/001510;
- копію листа за № 45 від 03.06.2019.
На спростування обставин, які є предметом доказування у даній справі, відповідач надав до матеріалів справи такі докази:
- копію претензії за № 18-144 від 30.04.2020.
Так, судом встановлено, що 24.04.2019 між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" (постачальник) укладено договір поставки № 0424/2019 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов”язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити, а покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) і додаткових угодах до договору, які є його невід”ємною частиною.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується у додатку (специфікації) і додаткових угодах до договору.
Відповідно до п. 5.6. договору термін, порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до договору.
На виконання умов договору та Додатку № 1 до нього Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" завантажило вугілля кам”яне за накладною № 33576703, зокрема у вагон № 63281729 у кількості 61 900 кг.
Організацію та забезпечення перевезення вантажу за накладною № 33576703 та оплату залізничного тарифу здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю "АМІ-ТРЕЙД" на підставі договору № 0029 від 01.03.2018 про надання послуг з організації перевезень вантажів та проведення розрахунків за надані послуги, пов”язані з цими перевезеннями, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінкойл".
Підтвердженням цього факту також є направлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" лист на адресу позивача від 21.03.2019 та митна декларація № ІМ 40 АА UA805210/2019/001510.
Відповідно до накладної № 33576703 залізниця прийняла у Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІ-ТРЕЙД" на станції Кролевець Південно-Західної залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов”язалась доставити його на станцію Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці, одержувач - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів".
На станції призначення Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці складено комерційний акт № 460005/846 від 03.06.2019, згідно якого при переважуванні на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача вагону № 63281729 виявилось нетто - 60 980 кг, що менше вантажного документу на 920 кг. У комерційному відношенні навантаження у вагоні на рівні бортів, рівномірне. Вантаж маркований вапняним розчином, що відповідає перевізному документу. Праворуч над 1-м люком маркування порушене, виїмка довжиною 60 см, шириною 50 см, глибиною 20 см. Відсутній вантаж у вагоні міститися міг. У технічному відношенні вагон справний, двері цільнометалеві, люка закриті, течі вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінились.
Загальна вартість недостачі, виявленої у вищезазначеному вагоні, згідно з розрахунком позивача, складає 1 130 грн. 26 коп.
Позивач повністю сплатив за вантаж, поставлений за накладною № 33576703, що підтверджується платіжним дорученням № 334077 від 05.07.2019.
Позивач розрахував вартість недостачі вантажу з урахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, для мінерального палива складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах, та просить стягнути її з відповідача, що і є причиною виникнення спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частини 1, 2 ст. 306 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
За приписами ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (частини 2, 3 статті 308 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Абзац 2 частини 1 пункту 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі - Статут) визначає, що вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення; вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 п. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За приписами п. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність відомостей, внесених до накладної, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними в накладній.
Згідно зі п.п. 110, 111, 113 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли, зокрема, вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу (абз. 3 та 4 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення).
Залізниця прийняла вагон № 63281729 без будь-яких зауважень щодо повноти завантаження, його технічного стану. Наведене свідчить, що на момент передачі вказаного вагону з вантажем залізниці до перевезення були відсутні будь-які зазори, нещільності тощо, що могли привести до втрати вантажу при перевезенні.
За вказаних обставин, відповідальність за втрату вантажу під час перевезення слід покласти на залізницю.
Так, пунктом 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема обставин невідповідності маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України. Зокрема, даною нормою передбачено, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У разі втрати або нестачі вантажу за заподіяну при перевезенні шкоду перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України).
Частиною 1 пункту 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., передбачено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: при перевезенні мінерального палива. Для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки, норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто.
Оскільки вантаж - вугілля кам'яне не поіменоване в алфавіті, є мінеральним твердим паливом, тому норма недостачі становить 1% маси, зазначеної у перевізних документах.
З урахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п. 27 Правил видачі вантажів, для мінерального палива складає 1%, нестача вантажу у вагоні № 63281729 становить 301 кг або 0,301 т (920 - 619).
Згідно зі ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з рахунком-фактурою № 3 від 01.06.2019 вартість 1 тонни відвантаженого вугілля у вагоні № 63281729 за накладною № 33576703 становить 3 129 грн. 17 коп. без ПДВ.
Загальна вартість недостачі, виявленої у вищезазначеному вагоні, з урахуванням норми природної втрати, складає 1 130 грн. 26 коп.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до наявних у матеріалах справи документів вантаж був відправлений у належній кількості, однак при прибутті вантажу комерційним актом встановлена недостача такого вантажу.
Враховуючи те, що вантаж був прийнятий залізницею для перевезення без зауважень, відповідальність за недостачу, що утворилась під час перевезення, покладається на перевізника у розмірі фактичної втрати. Перевізник не забезпечив збереження вантажу на шляху слідування та на залізничних станціях.
Відповідач, в порушення ст. ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не довів обставин, які звільняють його від відповідальності за недостачу вантажу.
Згідно зі ст. 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу у розмірі 1 130 грн. 26 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд вважає безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ст. 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.
Частиною 3 статті 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
При цьому, частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статутом залізниць України регламентується, зокрема порядок перевезення вантажів залізницею і відповідно до п. 136 Статуту залізниць, позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог п. 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
Згідно з п. 134 Статуту претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з п. «а» частини другої цього пункту, зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909 та статтею 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, п.п. 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1973.
Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за №436-IV і набрав чинності з 01.01.2004, та статтею 315 якого передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, також є спеціальним законом, який повинен застосовуватись до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення строків позовної давності.
Відтак, положення п.п. 134, 136 Статуту залізниць України підлягають застосуванню у системному зв'язку з положенням ст. 315 Господарського кодексу України і таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію.
Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності, в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 Господарського кодексу України) незалежно від того, чи пред'являлась відповідна претензія до перевізника.
Отже, шестимісячний термін для пред'явлення даного позову до залізниці має обраховуватись упродовж 6 місяців, після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 Господарського кодексу України та ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатись строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України у справі № 10-26/166-10-4300 від 19.04.2012, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 905/729/18 від 11.04.2019, у справі № 910/11614/18 від 13.08.2019, у справі № 905/2303/18 від 10.09.2019, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 905/487/19.
У матеріалах справи відсутні відомості щодо своєчасного звернення позивача до відповідача з претензією про відшкодування вартості недостачі спірного вантажу, що у даному випадку не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки, як зазначено вище, визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутись з позовом до суду, не може поглинатись строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 1 130 грн. 26 коп. задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108, код ЄДРПОУ ВП: 40081237) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) вартість недостачі вантажу у розмірі 1 130 грн. 26 коп. (одна тисяча сто тридцять грн. 26 коп.) та 2 102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 29.07.2020
Суддя І.А. Рудь