22.07.2020 року Справа № 904/5043/19
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.
секретар судового засідання: Грачов А.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Вагнер Д.В., довіреність №1-2268 від 23.01.2020, адвокат;
від відповідача: Коврига О.І., довіреність №б/н від 31.07.2019, адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2020 у справі №904/5043/19 (суддя Юзіков С.Г., повне рішення складено 03.02.2020)
за позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ
до Національної металургійної академії України, м. Дніпро
про стягнення 552 251,79 грн та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
У жовтні 2019 року Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Національної металургійної академії України (надалі відповідач) та просило зобов'язати Відповідача повернути Позивачу в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 82,641 тис. куб. метрів; стягнути з Відповідача 552 251,79 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 82,641 тис. куб. метрів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем у січні 2016 року безпідставно було набуто з газотранспортної системи 82,641 тис. куб. м природного газу, що належать Позивачу та були придбані ним за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій оператора ГТС.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. У відзиві на позов зазначив, що предметом судового розгляду в даній справі є альтернативні вимоги Позивача до Відповідача, що не передбачено діючим законодавством. Заява альтернативних вимог не відповідає засобам захисту порушеного права, встановленим ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Заявив про застосування позовної давності, оскільки трирічний строк на звернення до суду із позовом щодо вимог, які стосуються спірного періоду - січень 2016 року, сплив.
У відповіді на відзив від 21.12.2019 Позивач зазначив, що позовні вимоги не є альтернативними, заявлено одночасно дві вимоги з урахуванням того, що якщо буде встановлено відсутність у Відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, то Відповідач, на підставах, передбачених ч. 2 ст. 1213 ЦК України, буде зобов'язаний відшкодувати вартість такого майна. Зауважив, що Відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності не мав підстави здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання. Відповідач не вказує на будь-які докази, які б свідчили про законність отримання спірного обсягу газу з ГТС Позивача, відтак безпідставність набуття газу є очевидною та не спростована доказами. Зазначив, що заява Відповідача про застосування позовної давності є свідченням визнання ним наявності порушеного права Позивача. Крім того, є підстави визнання поважними причини пропуску строку позовної давності, як-то: Позивачем було здійснено фізичне балансування, за утворений небаланс були висунуті вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Дніпрогаз» (справи №910/10225/16, №904/2732/18).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2020 у справі №904/5043/19 (суддя Юзіков С.Г.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено безпідставне споживання Відповідачем у січні 2016 року природного газу в обсязі 82,641 тис. куб. м на загальну суму 552 251,79 грн. Втім, з огляду на відсутність доказів, що у Відповідача є природний газ у необхідних обсягах і він має можливість повернути Позивачу в натурі безпідставно набуте майно, судом визнані обґрунтованими саме позовні вимоги про стягнення вартості безпідставно набутого газу в обсязі 82,641 тис. куб. м на суму 552 251,79 грн. З урахуванням норм ст. 267 ЦК України, заяви Відповідача та обставин справи, що Позивач знав або повинен був знати про несанкціонований відбір саме Відповідачем природного газу у січні 2016 року, судом застосовано позовну давність та у задоволенні позову відмовлено.
Доводи апеляційної скарги та відзиву на неї.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- суд дійшов безпідставного висновку про наявність підстав для застосування позовної давності, оскільки трирічний строк на звернення із позовом до суду був пропущений з поважних причин та порушене право підлягає захисту на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України;
- Позивачу з 2016 року стало відомо про порушення його права і відтоді ним вживались заходи щодо захисту права у судовому порядку (справи №910/10225/16, №904/2732/18), втім, до формування в Україні у 2018-2019 роках незадовільної судової практики Позивач не міг вважати Національну металургійну академію України особою, яка порушила права Позивача.
- судом порушені норми процесуального права, а саме: ст. ст. 7, 73, 86, 91, 236 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 02.03.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М.) відновлено строк на звернення з апеляційною скаргою, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2020 у справі №904/5043/19. Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2020 у справі №904/5043/19.
Розгляд апеляційної скарги, призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 06.04.2020 о 14 год. 00 хв., не відбувся у зв'язку з вровадженням дії карантину, спричиненого поширенням на території України коронавірусної хвороби COVID-19, про що повідомлено сторін та складено інформаційну довідку.
З урахуванням необхідності забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), та з метою забезпечення стабільного здійснення судочинства ухвалою суду від 12.05.2020 розгляд справи призначений до розгляду в судовому засіданні на 03.06.2020 на 10.00 год.
03.06.2020 у зв'язку з відпусткою судді Орєшкіної Е.В. по справі здійснений повторний автоматизований розподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєда І.М., Кузнецової І.Л. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 03.06.2020.
У судовому засіданні 03.06.2020 по справі було оголошено перерву до 22.07.2020 - 14.30 год.
У судовому засіданні 22.07.2020 повноважний представник Позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, звернув увагу на судову практику в аналогічних справах, де визнані поважними причини пропущення Позивачем строку позовної давності, а майнове право останнього визнано таким, що підлягає захисту.
Повноважний представник Відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Підтримав позицію, викладену у поданих до суду відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях від 11.06.2020. Зазначив, що Позивач фактично дізнався про порушення свого права в липні 2016 року, що підтверджується реєстром обсягів газу, який містить інформацію про Відповідача та був отриманий Позивачем 8.07.2016. Позивач не зазначає конкретних обставин, які б вказували на існування об'єктивної перешкоди для нього в межах позовної давності звернутися із цим позовом, а посилання на розгляд справ №910/10225/16 та №904/2732/18 є безпідставним, оскільки Позивачем не надано належних доказів, що лише після вирішення спорів у цих справах він дізнався або міг дізнатися про особу, яка порушила його права. Крім того, факт належності спожитого природного газу саме Позивачу не підтверджений жодним належним та допустимим доказом, договір №1504825-ВТВ від 27.04.2015, укладений з АТ «НАК «Нафтогаз України», в частині постачання природного газу припинив свою дію 31.12.2015. У січні 2016 року Відповідачем був спожитий природний газ на підставі договору від 05.10.2015, укладеного з ТОВ «Дніпропетровськгаззбут» (акт від 31.01.2016 №ДОЗ00005154 про споживання газу у січні 2016 року в об'ємі 394,602 тис. куб.м загальною вартістю 3155363,87 грн). Позивачем не доведено вартість природного газу в обсязі 82,641 тис. куб. м, бо вартість розрахована виходячи із ціни, що сформувалася протягом газового місяця за липень 2019 року, а звернення з позовом до суду відбулося 23.09.2019.
Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
27 квітня 2015 року Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", назва якого змінена на Акціонерне товариство "Укртрансгаз", (покупець) укладено договір №1504000825-ВТВ, відповідно до п.1.1. якого за цим договором продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Кількість та якість газу визначається розділом 2 договору. Так, згідно п.2.1 договору продавець передає покупцеві у квітні-грудні 2015 року газ в загальному обсязі 1 827 749,736 тис. куб.м газу, у тому числі по місяцях та кварталах:
у квітні 2015 року обсяг газу 170 000,000, у травні 2015 року обсяг газу 170 000,000, у червні 2015 року обсяг газу 170 000,000, у липні 2015 року 160 000,000, у серпні 2015 року обсяг газу 170 000,000, у вересні 2015 року обсяг газу 170 000,000, у жовтні 2015 року - 250 000,000, у листопаді 2015 року 260 000,000, у грудні 2015 року 307 749,736.
Продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, газ ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно до його зовнішньоекономічних контрактів) у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України та інших країн або у пунктах приймання-передачі газу на підземних сховищах газу, покупця, або в ПСГ. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання передачі. (п.3.1. договору).
Згідно п.3.3. договору приймання передача газу, переданого продавцем покупцеві, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Кількість газу, який подається покупцеві, визначається за показаннями приладів обліку газу, що встановлені на об'єктах покупця, а у разі неможливості здійснення приладного обліку відповідно до чинних нормативних документів (п.4.1. договору).
Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє у частині поставки газу до 31.12.2015 включно, а у частині розрахунків до їх повного здійснення (п.12.1. договору).
У січні 2016 року Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" відповідно до умов договору від 27.04.2015 №1504000825-ВТВ складені та підписані наступні акти приймання-передачі природного газу:
від 31.01.2016 на суму 1 270 468 986,82 грн (обсяг природного газу складає 165477,361 тис. куб.м) для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат;
від 31.01.2016 на суму 1 151640 000,00 грн (обсяг 150 000,00 тис.куб.м). Газ ввезений на митну територію України ПАТ "Нафтогаз України" для балансування. Передача-приймання природного газу здійснюється в підземних сховищах газу ПАТ "Укртрансгаз".
Згідно Реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Дніпрогаз" за січень 2016 року, фактично відібраний Відповідачем з газотранспортної системи в січні 2016 року обсяг природного газу складає 82,641 тис. куб. м (а.с. 17).
Згідно Інформації про надходження на точках входу та розподіл на точках виходу обсягів природного газу, віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2016 рік обсяг небалансу, в т. ч. без підтверджених номінацій Національної металургійної академії України, складає 82,641 тис. куб. м (а.с.18).
Ціна закупівлі природного газу, яка сформувалася протягом газового місяця (липень 2019 року) складає 5568,78 грн без ПДВ за 1000 куб. м, ПДВ складає 1113,76 грн, всього з ПДВ ціна становить 6 682,54 грн (витяг з офіційного сайту АТ "Укртрансгаз", а.с.20).
Позивач посилається на те, що у січні 2016 року Відповідач безпідставно набув з газотранспортної системи 82,641 тис. куб.м природного газу, власником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз", у зв'язку з чим АТ "Укртрансгаз" просить зобов'язати відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 82,641 тис. куб.м та відшкодувати вартість безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 82,641 тис. куб. м у сумі 552251,79 грн, що і є предметом даного спору.
Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Предметом доказування у даній справі є факт набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого).
Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Згідно зі статтею 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку, заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Згідно з п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, під несанкціонованим відбором природного газу розуміється - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.
Номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).
З огляду на викладене, враховуючи досліджені судом докази, зокрема реєстр обсягів газу, що були використані споживачами за договорами з НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Дніпрогаз" за січень 2016 року, із якого вбачається, що Відповідач здійснив відбір природного газу в обсязі 82,641 тис. куб. м, ціну закупівлі природного газу у липні 2019 року, суд першої інстанції, з урахуванням відсутності доказів наявності у Відповідача природного газу у необхідних обсягах і можливості його повернення в натурі, прийшов до правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог саме щодо стягнення вартості безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 82,641 тис. куб. м на суму 552 251,79 грн.
При цьому судом враховано, що Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не надано доказів на підтвердження правомірного споживання природного газу у січні 2016 року у зазначених обсягах.
Докази укладення Відповідачем відповідного договору з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на постачання газу в матеріалах справи відсутні, а згідно пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 №1064-р «Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року» постачальником природного газу могла бути і інша особа, ніж ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
До суду апеляційної інстанції Відповідачем разом із письмовими поясненнями надані докази в спростування позовних вимог, що не були подані до суду першої інстанції, зокрема: копія договору №2015/ТП-БО-01159 від 05.10.2015, копія додаткової угоди до договору на постачання природного газу від 30.12.2015, копія акту №ДО00005154 від 31.01.2016.
Поданими доказами Відповідач має намір довести, що у спірний період мав договірні відносини з постачання газу з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпрогаз» та спожив у січні 2016 року газ обсягом 394,602 на суму 3155363,87 грн.
Відповідно до ч.3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідачем не обґрунтовано та не доведено неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тому, такі докази апеляційний судом не можуть бути прийняті до уваги.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду згідно поданої апеляційної скарги оскаржується позивачем та лише в частині застосування судом позовної давності.
Відповідач своїм правом на оскарження судового рішення не скористався, тому його заперечення щодо не отримання газу судом до уваги не приймаються.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач при розгляді справи заявив про застосування позовної давності (відзив від 03.12.2019, а.с. 33).
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (п.п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.
При цьому, Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
Як вбачається з матеріалів справи, реєстр обсягів газу, що були використані споживачами до договорах з НАК «Нафтогаз України» із мереж ПАТ «Дніпрогаз» за січень 2016 року, із якого вбачається, що Відповідач здійснив відбір природного газу в обсязі 82,641 тис. куб. м (обсяг згідно алокації), був отриманий Позивачем 08.07.2016, про що стоїть відповідна відмітка (а.с. 17).
Позивач в апеляційній скарзі підтверджує, що про порушення свого права дізнався у 2016 році, втім про особу Відповідача - після формування в Україні у 2018 - 2019 роках незадовільної судової практики (справи №910/10225/16, №904/2732/18).
Дослідивши матеріали справи та вивчивши судові акти, на які посилається апелянт, апеляційний суд вважає, що Позивачем не доведено поважності причин пропуску строку на звернення із цим позовом до суду, оскільки не надано доказів, що лише після вирішення спорів у наведених справах він дізнався або міг дізнатися про особу, яка порушила його права, оскільки щодо особи і обсягів газу було відомо з вище названого реєстру 08.07.2016.
Крім того, як було встановлено у справі №910/10225/16, ПАТ «Укртрансгаз» не спростовано той факт, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не замовлялось транспортування (не подавались номінації) стосовно обсягів природного газу, який було спожито в тому числі Відповідачем. Заявлений обсяг спожитого природного газу, що був використаний споживачами, в тому числі Відповідачем, інший, ніж у заявленому позові. Згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі №904/2732/18 предмет перегляду був інший - травень - грудень 2017 року.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що Позивач знав про відбір саме Відповідачем природного газу ще у січні 2016 року, що підтверджується матеріалами справи.
Обсяг спожитого природного газу згідно алокації був визначений, як зазначалось, у реєстрі, який Позивач отримав 08.07.2016, тому посилання Позивача на те, що повноваження в частині функцій оператора ГТС щодо здійснення процедури алокації ним були отримані пізніше, судом не можуть бути розцінені як поважні.
З огляду на те, що з позовною заявою до суду Позивач звернувся у жовтні 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності, підстави визнати причини пропуску позовної давності поважними відсутні, у задоволенні позову судом першої інстанції правомірно відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянтом порушується питання недотримання судом норм процесуального права, а саме: ст. ст. 7, 73, 86, 91, 236 ГПК України.
Разом з тим, апелянтом не зазначено, в чому саме полягало порушення зазначених норм, тому в цій частині апеляційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції, як прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги підлягають віднесенню на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2020 у справі №904/5043/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2020 у справі №904/5043/19 залишити без змін.
Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2020 у справі №904/5043/19.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови в порядку та випадках, визначених ст. 287 ГПК України.
Повна постанова складена 29.07.2020.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Подобєд
Суддя І.Л. Кузнецова